Всі ми знаємо, що держава Україна  досить давно і досить безуспішно бореться за право називатися європейською, а то й світовою житницею. Тобто країною, яка найбільше експортує продукції рослинництва – ячменю, пшениці та всякою пашниці. Зрозуміло, що для того, щоб найбільше експортувати, потрібно найбільше вирощувати.
І ось в цьому році ця напівідіотська мрія (про те, чому «напівідіотська» мова піде нижче) нарешті збулася. Наслухавшись повідомлень в ЗМІ про те, що частина людства голодує і ціни на продовольство постійно зростають, українські селяни восени 2007 року взяли й різко збільшили кількість площ під озимою пшеницею. А вона, пшениця, взяла та й вродила на славу. Допомогла й природа – теплою зимою і дощовою весною, добре потрудилися й самі хлібороби. Вони вже сіють якісне зерно, обробляють його, не шкодують грошей на добрива і засоби захисту рослин.
І з екранів телевізорів понеслись браві рапорти керівників областей про чергові мільйони тонн зерна, зібрані на Одещині, Херсонщині, Полтавщині та в інших областях. 48 мільйонів тонн ранніх зернових – такого намолоту Україна не знала вже давно.
А в результаті вийшло, як завжди. «Голодний» світ виявився неготовим прийняти українську пшеницю. І остання катастрофічно впала в ціні. Тим більше, що переджнивні дощі зробили зерно фуражним. І якщо за продовольчу пшеницю ще платять 1200-1300 гривень за тонну, то непродовольча коштує максимум 850 гривень. І це ж на елеваторі, та ще й коли партія пшениці велика. Або дуже велика. Хтось скаже: «Чого ті селяни плачуться – все одно більше, аніж в минулому році на гектарі заробляють». «Грубий» підрахунок, який не враховує всіх нюансів, це підтверджує. У минулому році три тонни пшениці з гектара продавались по тисячі гривень. Всього – 3 тисячі. Цьогорічні 5 тонн, продавши навіть за 650, можна отримати 3250. Але ж… солярка в минулому році коштувала 3,5-4 гривні, зараз – 7. Тонну селітри можна було купити за 2 тисячі гривень, зараз - за 2,8. Подорожчали і запчастини, і засоби захисту рослин. І виявилось, що отриманий прибуток не дає змоги аграріям розвиватись. А Україні – дійсно стати світовою житницею. Та й навіщо це робити, питається в задачі? Адже чим кращий врожай маєш, тим менше заробляєш. Ось що говорять з цього приводу самі аграрії:
Андрій Фещенко, СТОВ «Білорусія»: «Ситуація для аграріїв дуже погана… Зараз в нашому господарстві є тисяча тонн пшениці. Але продати її не можемо – ціна занизька. Цієї осені посіви під озимими суттєво зменшимо. Знаю фермерів, які взагалі відмовляються сіяти пшеницю. Хто в цьому винен – не знаю. Уряд звалює провину на зернотрейдерів, трейдери – на Уряд. А страждають селяни».
Микола Сердюк, СТОВ «Здобуток»: «Поки що почуваю себе нормально. Так, ціни низькуваті, але сподіваюсь, що вони підвищаться. Можливо, волатиму «…» в грудні, коли кредити віддавати доведеться. Пшеницю сіяти буду, причому по інтенсивних технологіях. Хоча правди подіти нікуди – чіткої і ясної політики в аграрній сфері ще в жодного українського уряду не було».
Володимир Струк, СФГ «Шанс»: «Без матюків говорити про сьогоднішню ситуацію важко. Селян відверто і цинічно знищують. Або примушують нас лишити землю. От цієї осені я менше посію пшениці і збільшу площі під озимим ріпаком. Але сіяти багато ріпаку і соняшнику не можна. Землю ж занапастимо! Чому в нас таке неподобство відбувається – не розумію. Чи то Уряду заважають? Чи так потрібно? Адже знищивши сильних виробників, легше буде землю скупити».
Слідом за ранніми зерновими селяни почали збирати соняшник. І миттєво майже вдвічі впала ціна і на нього. Замість очікуваних 3 тисяч гривень за тонну, він не коштує і двох. Цікаво, що ціна на іншу продукцію і не думає знижуватись. Суттєво подешевшала лише олія. Ну, ще й макуха та висівки. А хліб потихеньку дорожчає.
Цікаво й те, що швидше за все українська фуражна пшениця піде на експорт як продовольча. І кілька чоловік в Україні зароблять більше, аніж всі селяни разом узяті.
Житницю знову обідрали. І обдеруть і в наступному році. І ще, і ще. Адже нормальною ситуація може стати лише тоді, коли восени селянин точно знатиме, скільки його збіжжя коштуватиме наступного літа. Та хто ж йому скаже про це? В черговий раз Уряду завадять зернотрейдери. Які, до речі, в одній партії із владою.