Після того, як на артскладах під містом Лозова почали затихати вибухи снарядів, люди потроху почали повертатися назад.

Деякого не лякало навіть бомбування: врожай пропадає. Чоловік з Лозової приїхав велосипедом за помідорами на город, що у кілометрі від складів.

Знявши з велосипеда ящик, він почав спокійно збирати томати: «Добре, що їх не побило. Немає в мене на городі ні осколків, ні бетону. А от сусідці не повезло, у неї все в каменях».

Паніка й розгубленість у Лозової вужеві змінилася спокоєм. Вибухи вже не лякають. "Навіть спимо спокійно, уже не здригаємося", - говорять жителі.

Повернувшись додому, багато хто побачив биті вікна й відсутні двері. «Їх вибило хвилею вибухів. Люди зараз пишуть заяви у ЖРЕДи, щоб відшкодували збиток.

Лозова 1 - це окраїна міста, відтіля до військових складів не більше двох кілометрів, але як виявилося - така близькість зовсім не лякає деяких місцевих жителів.

"А чого нам боятися? Дружини й діти в евакуації, а ми отут чергуємо цілий день. Нам не страшно, - спокійно говорять чоловіки, що вийшли у поле подивитися на вибухи. - У нас отут і господарство, і будинки. Злодії могли забратися».

Цілий день "сторожа" проводили в гостях один в одного, адже працювати на городі поки небезпечно, можуть влучити осколки. «Сидимо, спостерігаємо. Отут військові були, збирачів металобрухту ганяли. Кому війна, а кому й мати рідна», - ділиться враженнями місцевий житель Володимир Котовський.

Біля складів

На полях валяються шматки бетону й арматури. Створюється враження, що летів якийсь шматок стіни. Чим ближче до місця вибухів, тим частіше зустрічалися на шляху боєприпаси.

«Цікава болванка, потрібно неї забрати як трофей, - спокійно міркує Володимир Михайлович, заглянувши всередину. - Ой, схоже, вона й вибухнути може, так що торкати її не будемо».

Через кожні десять метрів на поле валяються осколки й цілі снаряди. Земля місцями порита, скошене поле теж вигоріло частинами. На обрії видно обгорілі дерева.

Четвірка самих небезпечних складів України

Після вибухів снарядів та мін під Лозовою на всіх подібних складах посилені заходи безпеки. Також спецкомісія перевірить безпеку складів з боєприпасами.

У той же час, серед всіх українських складів боєприпасів (таких сьогодні, за офіційною статистикою Міноборони, більше 130), джерело "Сегодня" у військовому відомстві виділив четвірку найбільших, які реально загрожують людям.

Вони перебувають у Кіровоградській (село Богданівка, Знаменський район), Вінницькій (недалеко від містечка Калинівка), Хмельницькій (недалеко від міста Славута й Хмельницької АЕС, на думку військових АЕС побудували "критично" близько до артскладу) і Чернігівській (недалеко від селища Дружба Ічнянского району) областях.

Небезпечні вони більшою кількістю боєприпасів, а також тим, що перебувають в 4-5 кілометрах від житлових масивів.

Украй небезпечним військові називають розташування складу в Хмельницькій області. Інцидент тут уже був, але загоряння тоді вдалося швидко локалізувати. Один з найбільших складів у західній Україні донедавна розташовувався у Брюховичах Львівської області. Від складу до найближчого житлового будинку біля сотні метрів. Офіційно міноборонщики наднебезпечними перераховані бази не називають. Мовляв, "ми все охороняємо, НП не буде".

36 років на "пороховій бочці"

Всі існуючі склади, як повідомили у Міноборони, формувалися з 1945 по 1960 роки. На момент розпаду СРСР в Україні зберігалося біля двох мільйонів тонн боєприпасів при нинішній потребі збройних сил усього лише в 400 тисяч тонн.

За словами військових, щоб убезпечити нас від вибухів, потрібно утилізувати третину артзапасів, але грошей з бюджету виділяють у три рази менше потрібного. З таким фінансуванням, за словами директора Департаменту утилізації боєприпасів Міноборони Анатолія Сосновського, знадобиться більше 30 років, щоб знищити небезпечний арсенал.