Будь-яке підвищення ціни є процесом неприємним. Погодьтеся, мало в кого викликає позитивні емоції той факт, що вміст гаманця враз зменшився. В деяких країнах світу подорожчання викликає навіть масові безпорядки, а то й революції. А що ж у нас, в Україні, зокрема, в Кобеляцькому районі? Як сприймають люди нехай і незначне (на 6-7%), але ж подорожчання продукту, за який доводиться платити кожного місяця?
Чи протестують, чи економлять, чи впроваджують енергозберігаючі технології?
Невеличке дослідження, проведене «ЕК», показало, що в нас все як завжди. Все спокійно, без виходів населення на вулицю, без пікетів і демонстрацій. Не зафіксовано жодного ажіотажу навіть в службі обліку природного газу районного управління з експлуатації газового господарства. Ні в понеділок, ні у вівторок жодної черги біля віконець, за якими знаходяться спеціалісти цього підприємства, виявити не вдалося. Жителі району, попри очікування, не поспішають до газовиків, щоб звірити показники своїх лічильників із тими, що зафіксували контролери. Поодинокі відвідувачі, в основному це люди пенсійного віку, підходять, роблять звірку і йдуть далі у своїх справах.
Жіночка років шестидесяти, яка відмовилась представлятись і фотографуватись, розповідає: «А я звірилася, в мене все нормально. Ще газ дорожчає? А шо зробиш? Цієї зими, як і минулої, піду жити до сестри, в неї хата менша. А то я в морози до тисячі кубів напалюю. Раніше платила по 470 гривень, а щас, мабуть, буде більше».
«У нас все спокійно, все планово», - розповідає начальник служби обліку природного газу Тетяна Ніколаєнко. – Ось сьогодні вівторок, проїзд у автобусах безкоштовний, але, як бачите, напливу відвідувачів немає. А в кінці серпня наші працівники обійшли всіх абонентів, записали показники їх лічильників, попередили про майбутнє подорожчання. Кожен наш працівник попереджений про персональну відповідальність.
Порядок роботи з населенням такий. Ми закриваємо газ за серпень. Цьому приділяється особлива увага. Потім звіряємо показники за вересень. У акті звірки, який підписує наш працівник і абонент, буде вказано: показники лічильника на 1 вересня, дані контрольної перевірки, зробленої у серпні, показник на кінець 2007 року. Буде вказана і різниця між 1 січня і 1 вересня 2008 року. В іншій частині документа буде вказана оплата за цей період. І буде зроблений висновок, які дані братимуться при нових нарахуваннях.
Швидше за все, подібна процедура буде проведена і з 1 січня 2009 року.
Бувають випадки, коли ми, перерахувавши споживання газу за півріччя, бачимо – люди зекономили, і їм далі потрібно платити за нижчим тарифом. В такому випадку ціна газу для споживачів зменшується. А вони на радощах за наступне півріччя напалюють газу більше. І ціна для них піднімається.
Буває й таке: людина спожила 2600 кубометрів газу. І думає, що вищу ціну вона платитиме лише за 100 «зайвих» кубів. Але це не так. Якщо за 2500 спожитих кубів потрібно платити по 350 гривень за тисячу, то вже за 2501 - по 540. Хоча інколи буває, що при маленькому перевищенні ліміту ми не піднімаємо людям ціну. Але таке рішення уповноважена приймати лише спеціальна комісія».
Якщо менш заможні жителі району при подорожчанні газу і сильних морозах планують переходити жити у флігелі та до родичів, то люди так званого середнього достатку задумуються про впровадження енергозберігаючих технологій.
Міський голова Олександр Ісип, хоча й має власну 4-кімнатну квартиру, живе у батьківській хаті, збудованій ще у 80-ті роки. Він говорить: «Мені таке житло ближче по духу. Некомфортно себе почуваю в квартирі. Може тому, що в селі виріс. Тут у мене і город, і садок, і річка поряд.
Десять років живу в цій хаті і постійно в неї щось вкладаю. І вкладенням кінця-краю не видно. За два роки зробив ремонт у дитячих кімнатах. В них вставлені металопластикові вікна. В минулому році вони обійшлися мені у 1800 гривень. В цьому році ставитиму ще два, то вони вже вартують більше 2 тисяч. Але вікна беру найсучасніші, найдорожчі. Також обшив стіни в дитячих кімнатах гіпсокартоном, на дерев’яну підлогу постелив ковролін. Це теж утеплення. Також в минулому році «задув» хату піноізолом. Це така піна, що заповнює собою простір між цеглою і саманом. Хата в мене 76 квадратів. Запінення обійшлося у 1300 гривень. Відчуваю, що стало тепліше. В подальшій перспективі хочу всі стіни ззовні утеплити пінопластом. Бачив у одного чоловіка в Кобеляках. Гарний вигляд у будинку, і каже господар, що тепло в хаті.
Є в мене ще один секрет утеплення. Анатолій Пелюхня, місцевий майстер, переробив мені пічне опалення на камін. І взимку підтоплюю дровами. Ми звикли до високої температури – 22-25 градусів. Діти ж малі – Міші 9 років, Остапчику - 3. Дрова заготовляю на рік наперед, щоб висохли. Беру акацію, дуб, вільху. За сезон спалюю 3 куби.
Взагалі, буваючи за кордоном, бачу, що багаті європейці значно економніші за українців. І вчуся в перших. Дощова вода в мене стікає у спеціальний бак. Нею поливаю город. Падалішні фрукти та листя ні в якому разі не палю, а компостую. Хотілося б зробити свою оселю по-європейському гарною і затишною. І зроблю. Але не менше, ніж за десяток років. Дорого все, не дивлячись на мою пристойну по провінційних мірках зарплату, все одразу не осилиш».
А ось мартинівський фермер Микола Гергенкоп природнім газом на користується взагалі. Тому що дорого. У фермера і склади, і житлові приміщення розташовані в одній будівлі. Тому за газ він би платив по значно вищих цінах. І Микола вже 5 років опалює будівлю вугіллям і дровами. На сезон, щоб обігріти житлові приміщення площею 100 кв.м. йому потрібно 4 тонни вугілля і 3 причіпи дров. (Це близько 12 кубометрів). Зважаючи на подорожчання всіх без винятку енергоносіїв, у цьому році розпочинає реконструкцію системи опалення. «Хіба в мене зараз батареї, - говорить чоловік. – Це ж звичайні труби, чуть не «сотка». Туди ж 700 літрів води влазить. Ану нагрій її. Робилося ж все, коли про економію ніхто не думав. А зараз доводиться. Поставив у всі вікна двійники, опалення зроблю, щоб туди сто літрів води влазило. Оце чув, що є імпортні котли, що цілу ніч віхтем соломи гріють. Пориюсь в Інтернеті, у сина підказки спитаю, може, їх встановлю. Соломи у мене – дівати нікуди.
У свинарнику взимку не топлю. Просто всі отвори законопачую, а свинки лежать на підстилках, які не міняю, а лише нарощую. Їм тепло. А весною вивожу трактором той перегній».
Газ подорожчав. Але це не остаточна його ціна. Мало хто сумнівається, що за 2-3 роки вона дійде до європейської. А це кілька тисяч гривень за тисячу кубометрів. Тож згадаємо ми ще і про солому, і про гній, і про тирсу. Багаті ж всім цим користуються. А ми розкошуємо. Можливо, тому й бідні?