Попрохали мене внуки показати їм райський куточок, про який я їм багато розповідала, і про лікарські рослини, які там ростуть. І про пташок, білочок, зайчиків, які там живуть, про особливе, кришталево чисте повітря, про срібну воду, яка там протікає, та інші казкові дива. Мова йде про урочище Бобрищеве. Я там уже декілька років не була через хворі ноги. А тут трішки попустило, і вирішила показати внукам мальовничі місця біля Ворскли. Першою була моя любима сосна. Вона стоїть над річкою така величава, горда. Я влітку часто любила сидіти під нею на м’якій траві і милуватись краєвидом. Зараз же ще здалеку помітила, що з нею щось трапилося. Підійшовши ближче, мало не розплакалась. Половина дерева обгоріла аж до верху, а під нею - рештки від багаття і почорніла трава. Внукам я розповіла, як тут було гарно, та про те, що багаття в лісі не можна розводити, тому що вогонь знищує багато корисних дерев, трав, лікарських рослин, знищує житло птахів, тварин, що живуть в лісі.
Неподалік, де зараз спотворюють краєвид залишки багаття, ріс чебрець, а поряд з ним цмин пісковий. Це лікарські рослини. Вони допомагають людям лікувати бронхіальну астму і хвороби нирок. А он там, де зараз лежить розірвана торба із сміттям, - там ріс буркун лікарський (протисудомний засіб), поряд росла валеріана лікарська (заспокійливо діє на нервову систему). Трохи далі, де ото розкидані побиті пляшки та консервні бляшанки, ріс живокіст лікарський (корисний при переломі кісток), неподалік росла мальва лісова (при сухому кашлі, ангіні).
Йдемо далі. Я зовсім не впізнаю своє улюблене урочище. Ось валяється побутове сміття та порожні металеві банки з-під фарби, а раніше тут ріс звіробій, деревій, васильки справжні (вони регулюють обмін речовин, поліпшують венозний кровообіг, допомагають при застуді, головних болях та ін.).
А он там, де чийсь трактор вивалив два причіпи з різними сміттєвими відходами, раніше була справжня чарівна галявина. Тут росла материнка (при безсонні та ін.), миколайчики плоскі (при зубному болі), мильнянка (кровоочисна), дивина (при невралгії та ін.), дрік красильний (при хворобах щитовидної залози), енотера дворічна (при туберкульозі легень та ін.), золототисячник (при цукровому діабеті та ін.) Неподалік від стежини лежать три лантухи зі смердючим сміттям. А колись тут росли фіалка запашна та фіалка триколірна. Вони допомагають людям лікувати бронхіти, поліартрити та інші хвороби. Неподалік прикрашав галявину лікарський холодок (кровоочисний та ін.).
Шкода, дітки, що ви змушені тільки уявляти. Який тут був куточок, які тут були пахощі. Ходімо далі. Ви вже знаєте, що крім лікарських трав є ще лікарські дерева та кущі. Вони теж росли на бобрищевім. Глід колючий (регулює кров’яний тиск), жостір проносний, терен (сечогінний, потогінний), маслинка вузьколиста (при ревматизмі, водянці та ін.), шипшина (при авітамінозах, гепатитах та ін.), ожина сиза (при пневмонії, дизентерії та ін.), груша дика (нирково-кам’яні хвороби) та інші. Та в одну недобру годину високим керівникам прийшла в голову «геніальна» думка: всі ці рослини і дерева знищити і роздати землю під дачі для себе любимих, родичів та різнокаліберних начальників міста. І одного разу сюди, в цей райський куточок, з ревом і скреготом ввірвалися бульдозери, екскаватори та інша потужна техніка. Дерева і кущі виривали з корінням, стягували докупи і спалювали. Рослини виорали. Все рівненько заскородили. Полюбувались на свою роботу, поділили всю землю, а потім роздивились, що родючого ґрунту тут майже немає, а лише пісок. Але не засмутилися, бо всі начальники багатенькі, є за що понавозити чорнозему. І закипіла робота. Возили чорнозем і вдень, і вночі, хто чим міг. А один не то Лантух, не то Мішок (вже не пам’ятаю його прізвища) завіз аж 18 «КамАЗів». А вони ж недешево коштували. Та нічого, дружина ж у найвищій канцелярії району сиділа. То якось спромоглися.
Прості люди міста, що звикли проводити свої відпустки та вихідні дні в цьому райському куточку, з осудом дивилися на ці варварські дії найповажніших людей міста, але мовчали. Бо всі високі чиновники, яким можна було поскаржитися, всі були тут головними дійовими особами.
Пройшли роки. Ті привозні чорноземи так нічого й не допомогли, бо, як кажуть старі люди, «до млина ще й вітру треба». А треба було тим мудрим головам почитати відповідну літературу та дізнатися, що структура ґрунту формується не за кілька місяців, а десятками років. Ось чому на тих дачах городні рослини мали такий жалюгідний вигляд, а потім і зовсім засихали і гинули. Дачники поступово залишали свої земельні ділянки. І колись квітучий рай швидко перетворився на пустелю і сміттєзвалище.
Уже немає у високих кріслах тих «геніальних мічуринців», які залишили після себе такий ганебний пам’ятник. Невідомо, куди вони поділися, але достовірно відомо, що відродити той райський куточок, який оздоровлював кожного, хто там бував, можна за десятиліття.
Дорогі мої внучата! Наша прогулянка закінчилася, і я дуже шкодую, що ви так і не побачили всього того прекрасного, про що розповідала. Та дуже сподіваюсь на те, що ви зрозуміли просту істину: «Людина приходить на Землю для того, щоб будувати, творити, а не руйнувати». А за своїх сучасників мені перед вами соромно.