Якось о четвертій годині ночі  до травмпункту дитячої обласної лікарні привезли підлітка. Коли лікар запитав, на що скарги, батьки відповіли: «Та от уже два роки нога не згинається». Тоді лікар запитав: «А чому ж до лікарні звернулися саме зараз?». Батьки довго не думаючи відповіли: «Ми їхали з Одеси до Хмельницького. А тут прочитали на дорозі вивіску «Дитяча обласна лікарня». Дай, думаємо, заїдемо». Не думайте, що це анекдот. Це бувальщина з досвіду роботи дитячих травматологів. Яких лише ситуацій не буває у їх практиці.
Працювати дитячим травматологом непросто. Потрібно не лише досконало орієнтуватися у своїй медичній спеціалізації, але й бути гарним психологом і вихователем.
Пацієнти і з вусами, і з пустушкою
Вік пацієнтів, з якими доводиться працювати завідувачу травмпункту Вінницької обласної дитячої лікарні Віталію Ціхоцькому та дитячому травматологу Сергію Малачкову та й, врешті-решт, усьому персоналу травмпункту та травматолгічного відділення обласної дитячої лікарні, коливається від одного до 18 років. Між тим, що найстарші, що найменші потребують особливого підходу. Останні не піддаються навіть огляду. За їх плачем дуже важко розпізнати, що саме їх турбує. Якщо, звісно, батьки не доглянули дитину, а тому не знають, яку травму вона отримала.
Нелегко працювати і з пацієнтами, у яких вже вуса пробиваються. Нерідко вони потрапляють до лікарні не через іронію долі, а через необдумані вчинки. Так, на сусідньому ліжку із річним малюком може лежати 18-річна дитина у стані алкогольного сп’яніння із ножовим пораненням. Бувають і ситуації, коли поряд із 17-18-річними пацієнтками перебувають не лише їх мами, а й діти.
 Зі всіма пацієнтами і їх батьками потрібно знаходити спільну мову, а також проводити виховну роботу для профілактики травм.      
За ласку сліди від зубів
Чимало травм можна було б уникнути, вважають лікарі, якби за дітьми був належний догляд. Сюди відносять і укуси собак. До пацієнтів, які постраждали від  чотирилапих, у травмпункті вже звикли. Бувають дні, коли допомогу доводиться надавати кільком укушеним пацієнтам. Так, місяць тому до травмпункту привезли дитину, ногу якої страшенно покусав велетень алабай. Сьогодні дитя живе і здорове.  
- Одного разу укушену п’ятирічну дитину привезли до травмпункту о третій годині ночі, - розповідає дитячий травматолог Сергій Малачков. Перше питання, яке тоді виникло у нього: що могла така маленька дитина робити вночі біля собаки.
Ситуація виявилася банальною. Батьки загостювалися, а коли прощалися із господарями сонна дитина потрапила у зуби до собаки.
Іноді собака кидається на дитину просто так, у відповідь на ласку. Малеча любить гладити, тісно обіймати песиків. Проте не всім їм це подобається.
Дорослі - в городи, діти – в лікарню
Зазвичай навесні до звичайних травм приєднуються травми на сільгоспроботах. Традиційно діти сільської місцевості допомагають старшим. При цьому іноді дуже важко травмуються.
 - Це пацієнти із відривами пальців, -  розповідає Сергій Геннадійович, -  Не завжди вдається відновити анатомічну цілісність того органа, який пошкодився.
Збільшується у теплу пору, коли закінчується навчання у школі, кількість постраждалих внаслідок падіння з дерева, велосипеда, зі складними травмами внаслідок ДТП, а також на будівництві.
Медицина з протягнутою рукою
   
 - За кордоном немає проблем із технічним оснащенням, - зазначає дитячий травматолог. - При виборі методу дослідження або лікування ми враховуємо, чи буде він пацієнту по карману. За кордоном лікарі навіть не думають про це. Вони  призначають все, що вважають за потрібне.
Досягненням дитячої обласної лікарні сьогодні є придбання електронно-оптичного перетворювача (ЕОП). Завдяки цьому обладнанню під час операції маленьким пацієнтам не потрібно по кілька разів вводити наркоз і неодноразово робити ренген-знімки пошкоджених кісток. ЕОП дає можливість робити вправлення і одночасно контролювати процес на екрані.
 - Це мінімізує рентген-навантаження дитини, зменшує час її перебування в наркотичному сні, - каже лікар. - Взагалі набагато спрощує роботу і рентгенологів і травматологів.

Півжиття – навчання
Для того, щоб стати травматологом, потрібно закінчити медуніверситет (шість років навчання). Потім - інтернатуру за спеціальністю «доросла травматологія» (півтора роки навчання). Після цього потрібно пройти перекваліфікацію по дитячій травматології (три місяці).
- Одразу на перекваліфікацію нікого не пускають, - ділиться досвідом Сергій Малачков. -  Спочатку потрібно попрацювати дорослим травматологом (хоча б два роки роботи)... Я навчався чотири роки у медучилищі, потім шість років у інституті, потім – у інтернатурі..
Завідувач травмпунктом Віталій Ціхоцький навчався майже 17 років.
 - Медучилище (чотири роки), рік підготовки до вступу у внз, шість років навчання у ньому, інтернатура (півтора - два роки), ординатура (два роки). Якщо порахувати всі курси, то буде років 17 чи 18 лише навчання, - підраховує він.
Проте одного навчання замало, запевняють лікарі. Починати практику потрібно зі студентських лав.
- Я почав ходити сюди з четвертого курсу, - згадує Віталій Ціхоцький. - Потім на інтернатурі паралельно ходив у хірургію. Хірурги давали мені робити загальні операції. Потім ходив у дорослу травматологію. Після цього в мене був колосальний багаж знань…
- Я працював і чергував у відділенні починаючи з другого курсу інституту, - розповів  Сергій Малачков. - Шукав знайомих лікарів і намагався вчитися у них, побував, фактично, у всіх лікарнях міста. Вони брали мене на операцію, щоб я міг навчитися хірургічній техніці – зав’язати вузол, потримати гачечок, зажати, зупинити кровотечу, подивитись рану, вміти шити - бути готовим до всього.

Довідка. Зарплата дитячого лікаря-травматолога становить 800-1000 гривень. Чергувати доводиться протягом 24 годин, через три доби на четверту. У складі медичної бригади: травматолог, який працює до 16 години дня, черговий травматолог, який чергує протягом доби, завідувач відділення, медсестра і санітарка.  

http://rabota.ria.ua