Минулого тижня в райцентрі встановили 4 штучних обмежувачі швидкості. Всі вони розташовані на центральній вулиці Шевченка. На відміну від «старих» «лежачих поліцейських», які вже 2 роки обмежують швидкість поряд зі школою №2, нові виготовлені із асфальту. І щоб їх більш-менш комфортно подолати, потрібно рухатися зі швидкістю не більше 20 кілометрів за годину.
Як відомо, «лежачі поліцейські» встановлювалися виключно з благими намірами. По ідеї, вони повинні були примусити водіїв їхати з меншою швидкістю, і цим самим зменшити небезпеку на дорозі, запобігти травматизму. Та вийшло все по класику: «ми хотіли як краще, а вийшло як завжди». «Поліцейських» то поклали, а попереджувальні знаки поряд з ними на встановили. Крім того, асфальтові перепони, покладені на ідентичне за кольором покриття, можна помітити лише за 3-4 метри від них. І почалося…
Пішоходи, які рухаються вулицею Шевченка, нині з неприхованою радістю спостерігають за схожими один на один сюжетами, коли чергова іномарка на швидкості 70-100 кілометрів за годину врізається в поліцейського і… вищання гальм, звук удару, крики, зойки, матюки. Водій встає, дивиться, чи не сильно пошкодив машину, і продовжує їхати далі. А місцеві автолюбителі різко змінили свої маршрути руху. Вони перебазувались на вулиці Калініна і Жовтневу, де штучних обмежувачів руху немає.
Та, на жаль, потерпають від «поліцейських» не лише власники дорогих авто, які їдуть з перевищенням дозволеної швидкості. Станом на понеділок 8 вересня до травматологічного відділення ЦРЛ були госпіталізовані двоє велосипедистів, які в прямому сенсі слова стали жертвами штучних обмежувачів руху. Обоє потрапили в лікарню після того, як впали на проїжджу частину, невдало намагаючись подолати перепону.
Говорить Ніна Діденко, 45 років: «У п’ятницю ввечері я їхала на велосипеді додому. Було десь 11 годин ночі. Їду я по площі потихеньку, бо собаки нападають. Начинаю спускатись. Ще помню, дивилась на перехід, бо молодь там часто бігає. Фонарі вуличні горіли, та я все одно «поліцейського» не побачила. Як впала - не помню, сознаніє потіряла. Відкрила очі, бачу – люди біля мене. Вони й скору визвали, і на тротуар мене винесли. Дуже їм благодарна, як виздоровію, лічно спасибі скажу. В больниці мене перев’язали, поставили капельницю. Благодарна і медсестричкам, і врачам Броховецькому та Горбенку за вніманіє».
- Чи будете скаржитись, звертатись до суду?
- Ні, не буду. Все одно нічого не доб’юся».
Лікарі констатують у жінки струс мозку та ушкодження м’яких тканин тіла.
З таким самим діагнозом у неділю потрапив у травматологічне відділення і Михайло Проценко, 56 років: «Я виню тільки себе, – говорить чоловік. – Бачив «поліцая». Ну, думаю, перестрибну. Ну й стрибнув. Втратив свідомість, позчісував руки і ліцо. І себе наказав, і молодьожі поганий приклад показав. Нєльзя ж таким самоувєрєним буть!» Фотографуватись обоє постраждалих відмовились. Можна лише сказати, що вигляд у обох, як у боксерів після важкого бою.
Скільки людей отримали менш тяжкі пошкодження після зіткнення з «лежачими поліцейськими», наразі невідомо. В Кобеляках говорять, що лік йде на десятки.
Дійсно, роблячи благу справу, ні робітники шляхової служби, ні «даішники» не подумали про таких учасників дорожнього руху, як велосипедисти. Позаяк велосипедних доріжок для них немає, то можна було б не класти «поліцейських» на всю ширину проїжджої частини.
Ситуацію коментує секретар міськради Сергій Галушко: «Так, ми знаємо про постраждалих. Міська рада вже заплатила 1500 гривень за спеціальні знаки, які попереджають про штучне обмеження руху. А з понеділка ми пофарбуємо «поліцейських» у яскраво-жовтий колір».
Керівники підприємства «МПМШК-8», яке встановлювало штучні обмежувачі руху, та районного ВДАІ в подальшому також обіцяють врахувати інтереси велосипедистів.