9 вересня на околиці села Жуки відбувся черговий чи то епізод, чи раунд боротьби між знаними в районі аграріями – Сергієм Жуком та Олександром Копельцем. Початок цього майже циркового дійства датується приблизно 10-ю годиною ранку. В цей час на поле виїхали трактори СФГ «Покрова», котрим керує Олександр Копелець. Вони розпочали сівбу озимих. Майже одночасно на полі з’явився «Опель» під керуванням Сергія Жука, керівника СФГ «Громада». Сергій Миколайович заявив, що не дасть сіяти на землі, котру орендує.
 Копелець зауважив, що згадане поле майже повністю належить йому. І висловив готовність продемонструвати необхідні документи. Як завжди, розмова між двома керівниками була досить нервовою. Несподівано до неї долучився Олександр Різник, житель Жуків.
- Сан Санич, а тут і мій пай. Я ж його нікому не віддав.
- Та не бійся, не зачепимо ми твою землю.
- А, по-моєму я ваш трохи виорав.
- Давай зустрінемось в сільраді, покажеш документи. Якщо щось не так, ми тобі відробимо.
Сергій Жук, зовні спокійний, спостерігав за цією розмовою. Та раптом він скочив у свій «Опель» і, виїхавши на поле, перегородив дорогу тракторам Копельця. В один із моментів цього автомобільно-тракторного родео Олександр Копелець-молодший застрибнув на капот легковика. Та зрештою був змушений злізти з «Опеля».
Кілька разів на місце події прибували правоохоронці. Їх почергово викликали Сергій Жук та Олександр Копелець. Міліціонери в конфлікт не втручалися, спокійно стояли на польовій  дорозі, нудьгуючи розповідали анекдоти. А на заклики сторін конфлікту втрутитись відповідали: «Будете битись – будемо розбороняти. Все інше вирішуйте в суді».
Ми попросили прокоментувати подію учасників конфлікту.
Олександр Копелець: «Ми виїхали сіяти на орендовану нами землю. Що вона наша – видно по документах. Договори оренди з людьми заключені на 10 років. Коли карманний голова сільради віддавав найкращу землю, так звані бурячні поля, Жуку, ми туди не лізли. Але показувати комусь свій норов на орендованій мною землі я не дозволю. Хочеться забрати кращу землю? Дзуськи! Все буде по закону. На цьому 100-гектарному полі лише 12 гектарів Жукових. От на них нехай «Опелем» і їздить».
- Чи вважаєте Ви, що в ситуацію потрібно втрутитись владі?
- Безумовно потрібно. Але те, про що Ви говорите, а саме – влада, в Кобеляцькому районі відсутнє. Є група людей, котрі в перервах між запоями та поїздками у Львів на семінари лохотронщиків шукають, що й кому на Кобеляччині продати. І цим самим вони знищують Кобеляцький район. Який невдовзі може зникнути з карти області.
Сергій Жук: «Раніше на цьому полі, де більшість паїв віддані в оренду Копельцеві, ми працювали так: він обробляв основну площу, я землю з краю. Зараз Копелець сказав, щоб кожен обробляв лише ту землю, яка виділена в натурі. На мою думку це нісенітниця. Адже тут ще й паї одноосібників. І щоб працювати, доведеться або їздити по полю зигзагами, або постійно влазити в чужу землю. Але він хоче так. Добре. Але тоді я не дам йому й на сантиметр зачепити землю, котру орендую. А він вже це зробив. Сіє рядову пшеницю, а я хочу тут посіяти еліту.
Є два виходи із ситуації. Перший: на поле виходять його й мій землеміри, все переміряють. І ми підписуємо спільний акт звірки. Другий варіант: приїжджають спеціалісти з інституту землеустрою з теодолітами та іншими приборами. Все ретельно вивіряють, залишають місце для дороги до кожного паю і видають свій документ. Який ми знову ж підписуємо. Це дуже довго і незручно, але другого шляху немає. Найкраще для всіх було б працювати, як працювали до цього – по старій схемі. Але Копелець цього не хоче. Ну то і я йому не попущу. А влада в цій ситуації і не втручається, і навряд щось вирішить».
Ось такий конфлікт. Чи цирк? Чи дурдом? Однозначно сказати важко.