Надворі лютував мороз. Шибки на вікнах пообмерзали, чути було, як завиває вітер. Малий Сергійко лежав у своєму ліжечку, плакав і не міг зрозуміти, чому мама не підходить, щоб заспокоїти його, нагодувати, перевдягти... А мати спить п’яна в нетопленій хаті, після вчорашніх посиденьок.
Вчора були гості - такі ж п’яниці, як і вона сама, сиділи за брудним столом, палили, випивали, брудно матюкалися. Дитина плаче ще довгенько, а потім забувається неспокійним сном.
Час минає, Сергійко стає старшим, та ніхто не навчає його нових слів, не допомагає вчитися ходити, не розмовляє, не обіймає, не любить.
Навіть на вулицю, на свіже повітря його виносять дуже рідко, коли мама на короткий час приходить до тями від алкогольного дурману.
Сергійко починає розуміти, що цей світ - жорстокий! В ньому нема нічого хорошого. Дорослі - злі, байдужі.
Так він і зростав серед бруду, п’яних дебошів, часто голодний, нікому не потрібний, худенький, мов свічечка. В його лексиконі всього декілька слів, основну частину яких складали матюки. Дитина має затримку психічного та фізичного розвитку.
Та одного разу щось змінилося. Приїхали люди та забрали його спочатку до районної лікарні, а потім до дитячого притулку. Мабуть, вперше в житті він дізнався, що таке чиста постіль, іграшки, нормальна їжа. Чужі тьоті обіймали його, купали, говорили до нього, носили на руках.
А потім прийшли ще одні люди - чоловік та жінка. Вони чомусь плакали, дивлячись на нього, і йому чомусь дуже захотілось назвати їх мамою і татом..
Він так і не дізнається, що його мати вже на наступний день і забула про сина, продовжуючи пити. Він не знатиме, що через деякий час вона померла від цирозу печінки, так мабуть і не згадавши, що десь на світі є маленька людина, якій вона дала життя та ледь не занапастила його.
... Сергійку пощастило. Його взяла на виховання прийомна сім’я. Люди, в душі яких палає незгасиме полум’я добра. Вони вже мали двох своїх діток, двох прийомних дівчаток, та знайшли в своїх серцях любов і тепло для Сергійка. Його життя змінилося, і надіюся, все минуле зітреться із пам’яті, як поганий сон. І він стане щасливим, не втратить віру в людей, віру в добро!

З питань створення прийомних сімей звертатися за адресою: м.Кобеляки, вул. Леніна, 26, Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.