65 років тому, в 1943 році, на Полтавській землі відбувалися тяжкі кровопролитні бої із німецько-фашистськими окупантами. Минав третій рік Великої Вітчизняної війни. Ця війна була найбільш жорстокою і руйнівною із усіх, які відомі людству. З перших днів вторгнення німецьких військ ріками полилась людська кров. Бійці і командири Червоної армії вели важкі бої, захищаючи від загарбників українську землю та її народ. Через значну перевагу фашистських військ ворог долав опір нашої армії і вперто просувався на схід вглиб України. Не дивлячись на суттєві втрати в живій силі та бойовій техніці, фашисти досить швидко окупували західні області і дісталися до Полтавщини.
15 вересня 1941 року на кобеляцьку землю став чобіт іноземного солдата-загарбника. Німці встановили свій окупаційний режим із такими його атрибутами, як жандармерія та поліція. Після доносів місцевих зрадників почалися арешти, допити, тортури, розстріли мирних жителів та військовополонених. Два роки гибіли в неволі жителі Кобеляччини. За період окупації були розстріляні більше 600 чоловік. Так 26 січня 1942 року в урочищі Пісок Кобеляцького лісництва були розстріляні 385 військовополонених, євреїв та циган. На каторжні роботи в Австрію та Німеччину німці  вивезли 2544 чоловіки.
Визволення Полтавщини розпочалось після розгрому німецько-фашистських військ на Орловсько-Курській дузі. Нашу землю звільняли від загарбників бійці Степового і Воронезького фронтів. Із Кобеляк фашистів вибили бойові підрозділи 93-ої Харківської стрілецької дивізії 35-го Гвардійського стрілецького корпусу  69-ої Армії. Відступаючи, фашисти спалювали міста і села. Те, що не горіло, висаджували в повітря за допомогою вибухівки.
В ніч з 22 на 23 вересня 1943 року війська Степового і Воронезького фронтів підійшли до міста Полтава. Рано-вранці підрозділи 5-ої Армії Степового фронту атакували ворожі позиції в місті і вже по обіді визволили обласний центр. Ранком 25 вересня дочекались своїх визволителів і Кобеляки.
Багато, дуже багато радянських воїнів загинули при визволенні Полтавщини і форсуванні Дніпра. В знак пам’яті про загиблих поставлені десятки, сотні пам’ятників та обелісків. Наш обов’язок – свято зберігати пам’ять про них.
Наш народ багато пережив, дуже дорогою ціною ми заплатили за Перемогу над фашистською Німеччиною. Нас, колишніх фронтовиків, працівників тилу, з кожним днем стає все менше і менше, час невблаганно забирає з життя учасників тих вікопомних подій.
Від імені Ради ветеранів поздоровляю всіх кобелячан і жителів району з 65-ою річницею визволення рідної землі. Бажаю всім міцного здоров’я, бадьорості, повсякденного благополуччя і щастя.