Саме ці слова, запозичені зі статті Любові Онищенко «Рибалити не можна, а чому – не знаємо», надрукованої в «ЕХО Кобеляк» 12.09.2008 р., якнайкраще підходять до назви публікації, яка пропонується громаді району.
У мене глибоке переконання, що хтось навмисно намагається «підірвати» й так нестабільну ситуацію в пониззі Ворскли для вирішення своїх, напевно далеко амбітних планів, використовуючи в брудних технологіях громаду та керівництво району. Але все по порядку.
Зазначу, що підготовка до засідання, яке проходило 3 вересня цього року в райдержадміністрації з питання любительського лову риби в межах регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський», була глибоко законспірована, а про порядок денний більшість присутніх, в тому числі і я (директор парку Віктор Попельнюх), дізналися лише в залі засідань. Та й представництво бажало бути кращим. Розглядати вкрай важливе питання без представників в районі Управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області та обласної екологічної інспекції, керівника комісії з екології та природокористування райради, всіх землевласників та користувачів малоефективно. Окрім ще більших проблем та запитань воно нічого не дало.
Озвучене головою Кобеляцької РДА Олегом Решетилом звернення мешканців с.Орлик за підписом 200 осіб, які вимагали припинення безчинств інспекторів парку (не читав, вірю на слово), відверто кажучи, мене не здивувало (хіба що числом підписів).
Відразу ж чомусь пригадався епізод приблизно двомісячної давності, коли один з підприємців, який займається промислом риби, помахав перед обличчям у інспектора парку списками з підписами мешканців однієї з сільрад (можливо Орлицької) і додав, що готується «бомба» для дискредитації парку. Мені здається, що саме на цьому засіданні закладена декілька місяців тому «бомба» і вибухнула.
Хочу нагадати, якого широкого розголосу та резонансу, навіть за межами області, набуло протистояння у цьому році служби охорони парку та користувачів водних живих ресурсів (рибалок-промисловиків), які по своїй вині лишилися можливості здійснювати лов риби в межах природно-заповідної території в 2008 році («ЕХО» від 07.03.08 р.). Спроби «нажати» на директора парку, щоб той закрив очі на неправомірні дії промисловиків, закінчилися нічим. «Уладнати» свої рибні справи через Київ їм також не вдалось.
Виникають риторичні запитання – звідки ж могло взятися стільки підписів? Кому це потрібно? Чому така маса людей обурена службою охорони? Тим паче, що у цьому році інспектори парку здійснили лише декілька виїздів у район Орлика у складі держрибінспекції, і ніяких санкцій до рибалок-любителів не застосовували. І найголовніше, а чи намагалася адміністрація провести попередню перевірку за фактом звернення, а потім вже скликати нараду? І що це взагалі за таємниче звернення громадян, яке не зареєстроване в жодній службі райдержадміністрації (станом на 18.09.08р.)? Для мене відповідь очевидна. «Хтось» незаконно хоче здійснювати промисел риби, полювати, «комусь» захотілося заволодіти шматком заповідної території, щоб незаконно проводити на ній забудову, або все разом. А можливо дійсно високопосадовці цього просто не розуміють чи не хочуть розуміти?!
Парк зі своєю принциповою позицією щодо збереження довкілля – як кістка в горлі ділкам. Тому, напевно, і виникла ідея сформувати негативну громадську думку щодо роботи інспекторів та парку вцілому. Це один із тих варіантів, який діє безпомилково, до того ж він вже апробований в районі, наприклад коли «звільняли» з роботи держрибінспектора С.Аміралієва. Щоправда був апеляційний суд, який його виправдав.
Наші опоненти вже багато чого спробували: залякування не пройшли (один із депутатів БЮТ в сесійній залі погрожував мені фізичною розправою), спробу винести на розгляд сесії райради питання про звільнення директора парку серйозно ніхто не сприйняв, можливість уладнати рибно-промислові справи через хабара – провалились, спроба впливу на кадрову політику директора через керівництво РДА та обласних чиновників також закінчилась нічим (ще чорнила не встигли висохнути під наказом про прийняття в штат служби охорони парку Аміралієва, як посипались телефонні дзвінки з вимогою про його звільнення. Він звільнений, але за власним бажанням – нині очолює оперативну групу держрибінспекції).
Про порядок денний засідання, як вже говорилось, мало хто знав, навіть голові районної ради Володимиру Жукову довелося знайомитися з винесеним питанням прямо в сесійній залі. Посилаючись на п.4.6 Положення про РЛП «Нижньоворсклянський», він зазначив, що згідно нього на території парку дозволено любительське і спортивне рибальство, тому директор зловживає посадою. Дійсно, речення розпочинається саме такими словами, але в кінці нього написано, цитую: «у визначених держрибінспекцією місцях». Тобто в межах ландшафтного парку питання щодо визначення місць любительського лову риби в компетенції рибінспекції, а інспектори парку здійснюють лише контролюючу функцію.
Виступ вільхуватського сільського голови Володимира Скляренка був передбачуваним. Дійсно, за загальноукраїнськими Правилами любительського і спортивного рибальства (розроблені задовго до створення РЛП), водна акваторія сільради потрапила в зону, в якій протягом усього року любительський лов риби заборонено. Адміністрація парку не проти узаконення любительського лову, але законним шляхом (закони потрібно виконувати, якщо вони не влаштовують, потрібно вносити зміни). Спроба сільради вирішити дане питання самотужки на рівні Києва була безуспішною.
Звинувачуючи адміністрацію парку в тому, що вона нічого не робила для узаконення любительського лову риби в пониззі Ворскли, пан Скляренко лукавить. Єдино можливий законний шлях вирішення цього питання був через створення національного природного парку. Саме у 2005-2006рр., коли готувалася відповідна документація на створення НП, вільхуватські депутати і він сам особисто, як, до речі, і депутати райради, голосували проти його створення. До того ж хвалебні оди пана Скляренка щодо неперевершеної роботи рибінспекції в плані боротьби з браконьєрами (мабуть за неписане правило, відповідно до якого вона не чіпає «потрібних» йому рибалок) дещо хочу спростувати. Сидячи в залі після свого виступу, я запитав першого заступника РДА пана Михайла Лещука, чи відомі йому факти протиправних дій рибінспекції та правоохоронних органів у період нересту, на що він відповів ствердно. Нагадаю, що службою охорони парку в нерестовий період за 18 рейдів тільки в урочищах Осоти та Грині вилучено 139 сіток загальною довжиною майже 10км. В той час, як за офіційною інформацією ГУ Полтавадержрибохорони (обласна рибінспекція) на 16.09.08р. рибінспекторами 3-ї дільниці на території ландшафтного парку було складено лише 20 протоколів та актів, вилучено 33 сітки, на 15 осіб накладено стягнення за порушення правил любительського лову риби та порушено 5 кримінальних справ. Коментарі тут зайві.
Крім того хочу, пане голово, нагадати, що 23.01.03 р. Вами та Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області підписане природоохоронне зобов’язання, відповідно до якого на Вас покладено забезпечення режиму охорони та збереження РЛП «Нижньоворсклянський» в межах сільської ради. А щодо рибінспекції, то будемо лише сподіватись, що новому начальнику третьої дільниці пану Грушевському дійсно вдасться знизити корупцію в своїй структурі та підвищити показники (дещо вже зроблено).