На чотири дні і чотири ночі місто Лева перетворилося на українську “кіностолицю” завдяки львівській міській громадській організації “Музей Ідей”.

Цьогоріч фестиваль не зрадив своїм “вуличним” традиціям, хоча й розширив географію показів. До Саду Бернарденгарден на вул. Валовій, де кожен бажаючий міг подивитися стрічки просто неба, додалися покази у львівських театрах ім. Леся Курбаса та “Воскресіння”. Гостями фестивалю стали режисери Юрій та Михайло Іллєнки, Тарас Ткаченко, голова Голлівудської кінофундації “Тризуб” Пітер Борисів, кінокритики Лариса Брюховецька та Сергій Тримач, анімаційна студія “Червоний собака”...

У програмі фесту “зустрілися” понад 100 фільмів із 22 країн, серед яких не лише близькі сусіди: Польща, Білорусія, Росія, Румунія, Грузія, а й Перу, Японія, Франція, Іспанія, Італія, США, Великобританія... Окрім широкої кіногеографії, до плюсів фестивалю варто віднести швидкі темпи його розвитку - щоб дорости до масштабу 20 країн-учасників, йому знадобилося лише три роки. А на фоні української кінобездіяльності організація фестивалю, який має на меті вирости до світових масштабів, виглядає чимось на кшталт подвигу.

Але й мінусів “КіноЛеву” не бракує. Хоча якісних іноземних стрічок було багато, на жаль, не всі глядачі змогли їх оцінити повною мірою: частина фільмів не дублювалася українською мовою і не мала субтитрів. Засмутив відверто поганий звук, через який частина діалогів зливалася у суцільну кашу. А програмка фестивалю багато в чому не відповідала дійсності. Якщо якийсь фільм вибивався із плану показів, що ставалося нерідко, то шукай вітру в полі - де і коли він демонструватиметься, не знав ніхто. Багато проанонсованих гостей не приїхало, а розрекламованих акцій, на кшталт “АніЛев”, не відбулося...

Та все ж “КіноЛев” став своєрідним лакмусовим папірцем, який показав не завжди зрозумілі смаки та вподобання глядачів. Не піддається поясненню факт – публіка готова була мерзнути вночі під дощем та атаками комарів, переглядаючи фільми просто неба на вул. Валовій, і майже повністю проігнорувала денні покази у теплих та комфортних залах львівських театрів, ціна на які була символічною – 5 гривень за весь день. Винятки становили лише окремі стрічки, як-от “Владика Андрей” Олеся Янчука, показ якого зібрав аншлаг. А загалом великого ажіотажу фестиваль не викликав, натовпів кіноманів не було. Мабуть, правий режисер Юрій Іллєнко, який зауважив: “Найголовніше, що ми втратили, – це не фінансування чи кіно як таке, а українського глядача. Його в нас вкрали і годують тепер американською та російською “жуйкою”...

Мета “КіноЛева” була не лише в тому, щоб продемонструвати стрічки, а й щоб нагородити найкращі. У ролі “пальмових гілок” виступали фарфорові жіночі голови з масками левів авторства Василя Бабія. Найкращим повнометражним ігровим фільмом визнали стрічку білоруського режисера Андрія Кудиненка “Аккупація”, а документальним – “Країна дурнів” Ніно Кіртадзе (Великобританія). Найкращою короткометражкою фестивалю стала робота Дмитра Сухолиткого-Собчука “Отроцтво” (Україна), анімаційне гран-прі отримала Printed Rainbow Ніноджаві Рао (Польща). А бронзову статуетку лева отримала анімаційна стрічка Сергія Мельніченка “Маланка” у номінації “Найкращий фільм очима глядачів”.

http://www.wz.lviv.ua