Львів - одне з тих міст України, де багато людей винаймають помешкання. Щоправда, знайти помешкання з кожним роком стає все важче. Ще важче знайти  помешкання за нормальною ціною, яка би відповідала спроможності винаймача. Завдання ускладнюється тим, що знайти квартиру через оголошення (оголошення в паперовому виданні - найпопулярніший метод підбору квартири) справа майже безнадійна.

Останнім часом у популярній львівській газеті оголошень важко натрапити на власника квартири, здебільшого натрапляєш на агентства (агенції), інформаційно-довідкове обслуговування, квартирні довідки, інформаційні довідки з оренди квартир - назви можуть бути різні, але зміст однаковий: ви приходите до них в агентство, платите 180-200 грн, укладаєте угоду (договір), за яким агенція надає протягом трьох місяців «інформаційні послуги з питання оренди нерухомого майна в межах заданої вами суми». (Якщо говорите занизьку ціну, наприклад, 300 грн за однокімнатну квартиру у Львові, договір можуть не укладати.)

Далі мова йтиме про те, який вигляд має це інформаційно-довідкове обслуговування.

 Агентство

Кілька місяців тому товариш підписав такий договір з «фірмою» на пл. Ринок, 32, що розмістилася в кімнатці універмагу на поверсі, де продавали взуття і церковний інвентар. Це відразу впадало у вічі й не викликало довіри. Однак виходу не було ніякого: зі всіх оголошень у газеті колега натрапляв виключно на подібні агенції. Підписувати договір, за яким фірма (чи то пак приватний підприємець Тростянська І.Я) не .несе відповідальності і не дає гарантій, що квартира буде знайдена за три місяці, - не хотілося. Однак запевнення консультанта (?) Тетяни про те, що квартири знаходять раніше, ніж за три місяці, подіяли.

Хлопець бажав винайняти однокімнатну квартиру за 200 у.о., пані Тетяна спочатку написала на аркуші паперу три адреси з телефонами: на вул. М.Вовчка, Скрипника та Личаківській. Усі три телефони не відповідали. Пізніше з'ясувалося, що одну квартиру вже здали, на М.Вовчка потребували «хлопця будівельних професій», оскільки один чоловік там уже жив, а з Личаківською й досі немає зв'язку.

Щоденне відвідування агенції не давало ніяких результатів: вулиці змінювалися - результат один: або «абонент поза зоною досяжності», або квартиру хотіли «здати» дівчатам, або сім'ї, або двом друзям. Траплялися й дуже цікаві телефонні розмови. Наприклад, одна пані по телефону попросила передзвонити їй після восьмої вечора, щоб домовитись про зустріч й оглянути квартиру. В зазначену годину телефон був «недоступний». Ще один пан запевнив, що квартира в нього є на вул. Довженка, але її оглядини коштують 50 грн, «якщо ви заселяєтесь туди, гроші я вам відразу повертаю».

Ще кілька осіб «з другого кінця дроту» говорили про те, що «з агентствами не хочуть мати ніякої справи», а також «те, що вам розповідають - то лохотрон, заберіть свої гроші назад».

Щодня в коридорі перед дверима агенції, і після дзвінків за телефонами, які отримував від консультантів, мій товариш відчував себе як у гамівній сорочці на ім'я надія: квартиру шукав і сам, але приходив в агентство за надією.

Розмови в «черзі» під кімнаткою в універмазі оптимізму не додавали.

 Розмови

«Ми сюди ходимо уже третій місяць. За цей час змогли подивитися лише одну квартиру, та вона була в такому жахливому стані, що нам хотілося звідти просто скоріше утекти: запропонована ціна і реалії - йшли в розбіжність, - запевнила пані Люба. - Ще було таке, коли нам пропонували підійти до будинку в квартиру, якої не існує. Консультанти сказали, що вони у цьому не винні, бо саме таку адресу і телефони їм дають».

 «Тут був вже один чоловік з агентства нерухомості, мали непорозуміння, оскільки ця «контора» брала їхні телефони і видавала за свою працю, - втручається у розмову Андрій. - Я сам ще не бачив жодної особи, яка би не мала до них претензій. І сам розумію, який дурень, що підписав цю угоду, але й інших варіантів теж немає. Ці агенції лише надають інформацію, вони ніби бавляться з людьми, які до них приходять як за останньою надією. Але нічого не буває просто так. І не доведеш, що не правий, тому що вони нічого не зобов'язані робити. Вони лише дають видимість того, що нібито щось роблять».

 «В управління у справах захисту споживачів навіть не можеш звернутися, оскільки фірма за договором не бере на себе жодної вiдповiдальностi, - додає п. Наталя. - Ще раніше можна було за допомогою таких агенцій знайти квартиру. Зараз же це просто кидання грошей та нервів у чужу кишеню».

 «Одного разу до мене подзвонили і запитали чи я здаю квартиру і за якою ціною. Було дуже дивно, адже номер мого телефону був лише в агентстві. Я не подавав оголошення в газету щодо оренду квартири. Але це був лише один дзвінок, підозрюю, що хтось з працівників «постібався» за ретельне моє ходіння до них», - розповів свою історію Олег.

 От такий «лохотрон».

Виглядає, ніби й виходу нема - квартиру ж бо треба знайти. Порадити в цій ситуації можна лише одне: якщо ви все одно шукаєте квартиру - з агентством чи без нього - то навіщо платити в чужу кишеню? Платіть тим, хто бере гроші опісля того, як вони знайдуть вам квартиру. А в газетах оголошення про квартири, які здаються у центрі міста за ціною 120-150 у.о, просто пропускайте - це оголошення дали працівники одного з подібних агентств, яке надає лише інформаційні послуги.

Історій можна написати багато. Прикро, що потрапляють у ці історії люди, які вважають, що звернення до агентства унеможливить їхню зустріч із аферистами, адже агентство мало би професійно займатися своєю справою і враховувати всі дрібниці, на які людина, що вперше зустрілася з проблемою оренди житла, просто не звертає уваги.

Як виявилося, це далеко не так.

Аліна Небельмес  ZAXID.NET