Четвер, 05.12.2024, 12:21
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
Меню сайту
Розділи новин
Новини Кобеляччини [1620]
Твоє рідне місто, в якому ти живеш, навчаєшся, працюєш... Гадаєш, тут нічого цікавого не стається? Помиляєшся!
Новини Новосанжарщини [246]
Є таке чудове і чисте місто на Полтавщині - Нові Санжари. І живуть в ньому чудові люди. Але от казуси і там бувають цікаві
Новини України [9826]
Новини з Батьківщини
Новини світу [4403]
Тут усі найважливіші світові новини! Будь у курсі того, що відбуваються далеко, але все-таки навколо тебе!
Відео-новини [119]
Відео-новини зняті нашими кореспонентами. І не тільки нашими...
Новини Царичанки [0]
Наше місто
  • Кобеляцька міська рада
  • Місто Кобеляки
  • Історія міста
  • Розклад руху автобусів Кобеляк
  • Телефони міста (частина 1)
  • Телефони міста (частина 2)
  • Хто на сайті
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Наші користувачі
    Всього: 3485
    Нових сьогодні: 0
    Нових учора: 0
    Нових за тиждень: 0
    Нових за місяць: 0
    Із них:
    Новачків: 1110
    Продвинутих: 2363
    Журналістів: 5
    Модераторів: 3
    Адмінів: 4
    Із них:
    Чоловіків: 2733
    Жінок: 752
    Наш сайт
    Новини: 16229
    Файли: 8769
    Цікавинки: 3279
    Картинки: 1814
    Анекдоти: 922
    Оголошення: 91
    Тести: 75
    Коментарі: 6145
    Форум: 555/31861
    Новини Полтавщини
    Зв'язок з адміном
    Написати листа адміністратору сайта

    Головна »2008 » Жовтень » 30 » Зустрілись бранець і конвоїр



    Зустрілись бранець і конвоїр
    16:16
    Влітку 1999 року в житті жителя Радянського Івана Сусідки сталася знаменна і дуже несподівана зустріч. В Кобеляцький район прибула делегація з німецького міста Зінген. Очолював її знаний і шанований на Кобеляччині та й у всій Україні миротворець, борець за відновлення прав колишніх остарбайтерів Віллі Вайбель. Разом з ним прибули представники мерії Зінгена, керівники тамтешніх підприємств та ветерани Другої світової війни.
    Одного дня німецька делегація приїхала в село Радянське. На зустріч запросили й Івана Сусідку, місцевого жителя, котрий теж воював під час війни. Веселий і комунікабельний Іван Іванович за словами у кишеню не ліз і жваво розповідав про перипетії своєї військової служби. Згадав і про те, як у серпні 1941 року потрапив у полон до німців. І кілька місяців пробув у таборі для військовополонених, котрий знаходився у Вінниці. Почувши переклад тлумача, довготелесий сивий німець миттєво поліз в кишеню свого піджака і дістав звідти блокнот. Хвилину читав, а потім заговорив німецькою. «Гер Шльоссер говорить, що в 1941 році теж служив у Вінниці, - розпочала перекладач. І продовжила:  - Він був зв’язківцем, і йому інколи випадало охороняти радянських військовополонених. То може він і вас охороняв?» - «Може й охороняв, - відповів Сусідка. - Січас важко впізнати, давно то було. Помню тільки, що був серед німців такий же худий і длинний».
    Розмова між колишнім в’язнем і охоронцем продовжилася вже після того, як всі повставали з-за щедрого столу. Іван Сусідка зняв з голови і подарував Ернсту Шльоссеру, а саме так звали німецького ветерана, свого «празникового» картуза. А той, не довго думаючи, подарував колишньому радянському солдатові складаний ніж. Вони обнялися і потиснули один одному руки. Так почалася незвичайна дружба.
    «А що нам ворогувати, я ж на війні ні одного німця не вбив. Моя робота була фельдшерська. А як і стріляв, то куди попало, - любить розповідати Іван Сусідка. – Він мені сказав, що теж ні одного нашого не застрелив, бо весь час на телефоні сидів. У плєн він теж попадав, тільки вже до американців».
    Війна застала Івана Сусідку під Кам’янець-Подільським. Він служив фельдшером в одному з підрозділів 10-го спеціального укріпрайону. В перші дні війни Радянська Армія відступала. «Де там в чорта організовано! – згадує Іван Іванович. – В основному брели, як отара овець. У наш отряд, який з окруженія пробивався до своїх, попали і танкісти, і артилеристи, і піхота. Йшли, в основному, ноччю, а дньом ховались. Їли те, що на деревах росло, та зерна незібраної пшениці».
    Керував цим своєрідним збройним формуванням капітан Макарчук. Саме він вів обідраних і напівбеззбройних бійців у напрямку Новоархангельська. В один із днів відступу вони зуміли навіть бойову операцію провести. Кілька сотень радянських солдатів раптово напали на шість ворожих автомашин з вантажем. Машини спалили, німців розігнали. Хто не встиг втекти, того розстріляли на місці. Після цієї сутички всі зрозуміли, що німці, дізнавшись про існування в своєму тилу ворожого підрозділу, намагатимуться знищити його. Капітан Макарчук дав команду займати кругову оборону. «Полягали ми на землю, виставили вінтовки вперед і ждемо, - розповідає Іван Іванович. – Коли дивлюсь – один наш в очерет поповз, другий туди порачкував. Та розлізлись усі, як жуки».
    Далі відступали групами по 5-10 чоловік. До однієї з таких груп потрапив і Іван Сусідка. Після кількох днів відступу зрозуміли, що ходять по колу. Вирішили заночувати в покинутому садку і розібратись, де знаходяться. Командував уже інший офіцер, лейтенант Глушніков. В садку вони знайшли покинуту пасіку і поласували медом. Глушніков заховав свого пістолета в стріху покинутої хати, а Сусідка, як і більшість солдатів, вкинув гвинтівку в струмок, котрий протікав поряд із садком.
    Вранці до радянських бійців під’їхали дві жінки. «Ті тітки вгостили нас борщем і хлібом. І кажуть: «Ідіть до німців. Вони українців не трогають, - згадує Сусідка. – Но ми не пішли». Тоді німці прийшли до них. Їх було 10 чоловік, озброєні гвинтівками і автоматами. Особливої агресивності ворожі солдати не виявляли. Офіцер, який ними керував, сказав: «Іван, плєн». Потім радянських солдат погнали до величезної колони військовополонених. Івана Сусідку та його побратимів загнали в «голову» колони, там ішли слов’яни. В «хвості» брели євреї та вірмени. Кінцевим пунктом руху колони став табір у Вінниці.
    З німецького полону Іван Сусідка втік через три місяці. І подався до рідного села Орлик. Там переховувався до приходу Радянської Армії. В 1943 році знову пішов на фронт і воював аж до переможного кінця. Перемогу зустрів в Австрії.
    Іван Сусідка дуже любить розповідати про війну. З того дня, коли тринадцять років тому померла його дружина, він живе сам. І радий кожному співрозмовнику. Ми розмовляли з ним разом з директором Радянської школи Олексієм Кравченком та вчителькою Тамарою Очкас. «А ось про це я ще не розповів, а ось фотографії подивіться», - ентузіазм Івана Івановича не має меж. А його майже молодечій пам’яті можна лише позаздрити. «Тома, яєчню зготуй, а ми з хлопцями по чарці вип’ємо», - не відпускає він гостей.
    А зустріч з Ернстом Шльоссером не залишилась без наслідків. Колишні вороги почали листуватися. Спочатку написав Сусідка. Текст склав сам, користуючись українсько-німецьким словником. Шльоссер відповів. Вони регулярно поздоровляли один одного зі святами – Великоднем, Різдвом, Новим роком. Кілька разів Ернст передавав Іванові гроші. Небагато – по 20-30 дойчмарок. Найчастіше ті гроші привозив під час своїх візитів в Україну Віллі Вайбель. Вайбель же привіз Сусідці з Німеччини і глокометр, пристрій для визначення рівня цукру в крові.
    Цього Великодня Іван Сусідка не дочекався привітання від свого друга з Німеччини. «Може вже й помер, неборака», - розмірковує Іван Іванович. – Мені ж вже вісімдесят вісім. Хоча на вид він парєнь бравий був». Тяжко зітхнувши, ветеран продовжує: «Та що там казати. Було нас, ветеранів війни, 450 у Радянському. Осталось лише шість. Так що ви заходьте, реб’ята, хто вам ще про війну розкаже. Та й мені радісно з вами. Не сам же».

    Ігор ФІЛОНЕНКО
    Категорія: Новини Кобеляччини | Переглядів: 946 | Додав: Admin


    Всього коментарів: 0

    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу
    Календар новин
    Пошук по сайту

    Рекомендуємо вам проводити пошук українською та російською мовами

    Корисне


    Опитування
    Останнє на форумі
  • Наука и смысл жизн... >>
  • БЕЗДЕПОЗИТНЫЕ БОНУ... >>
  • Сила слова! >>
  • Кобеляки на Google... >>
  • У кого какой интер... >>
  • Випадкове фото з галереї
    Погода
    Погода в Полтаве, Кобеляках, Новых Санжарах, Комсомольске, Кременчуге, Решетиловке, Козельщине
    Курси валют
    Курсы валют на PROext
    Корисні посилання


    Статистика










                    

    Copyright EXO © 2024, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net