У вівторок в редакцію зателефонувала жінка, відповідальний працівник одного з білицьких підприємств. Вона розповіла свою невеличку історію. Навіть не історію, а епізод із життя, характерний для українського сьогодення. На жаль, характерний.
До неї зателефонував один із кобеляцьких посадовців, ну дуже високого районного масштабу. У вузьких колах він відомий під псевдонімом «Міша-хам». І почав, не добираючи виразів, «критикувати» жінку за погану роботу. В кінці-кінців він обізвав людину старшу за нього нецензурним словом і пообіцяв приїхати в Білики і навести в установі, де вона працює, порядок. Жінка прийшла додому в сльозах, напившись валокордину і наковтавшись заспокійливих пігулок. А ще вона зателефонувала в редакцію. Навіть не для того, щоб ми виїхали на місце події і описали те, що відбулося. Просто для того, щоб «душу вилити». Адже доказів проти хама-посадовця в неї немає. Телефонну розмову вона, звичайно ж, не записувала, хоча й має змогу це зробити. Та якби й записала… Чи вистачило б у неї сил змагатися з владою, яка її посилає? Нам ця постраждала від хамства жінка сказала: «Тепер я точно на вибори не піду. А колись же за них, за «помаранчевих», голосувала. Зараз вже не вірю нікому».
Типова історія «посилу». Українці взагалі якісь «послані». Їх «посилають» політики, а вони вперто і сліпо за них голосують. Їх «кидають» банки, а вони вперто і тупо несуть туди гроші. І навіть не намагаються хоча б «послати» у відповідь. Вас обдурили у банку, не віддавши ваші гроші? Йдіть у суд. Або хоча б гучно попередьте тих банкірів, що надалі до десятого коліна закажете родичам і знайомим мати справу з цією установою.
З політиками-брехунами взагалі все просто. На вибори йти потрібно. Адже вони лише на те, що ви, зневірившись у всьому і всіх, залишитесь удома, і сподіваються. А ви не виправдайте їх сподівання. Спеціально підіть і дійсно покажіть, що ви нікому не довіряєте. До речі, щось схоже, швидше за все, доведеться зробити і на виборах Президента. Там кандидатури також підбираються ще ті. Але думаю, що й в тому бюлетені буде графа «проти всіх» чи щось подібне.
Шкода, що не можна здійснити подібну процедуру з чиновником, котрий образив жінку з Біликів. Його не обирають - його призначають. З часів комуністів в Україні нічого не змінилось. Верховні правителі не знають і бояться свого народу. І тому слуг собі підбирають із хамуватих лакеїв, а не з чесних і принципових людей. Думали, що зміниться щось при Президентові Ющенку, та він виявився багато в чому навіть гіршим за своїх попередників.
Та невдовзі він зійде з політичної сцени. Швидше за все, без особливої пошани і назавжди. Ющенко то піде в забуття, а ось його слуги залишаться. Або на їх місце прийдуть інші, не менш хамовиті. Вони теж будуть «маючи Президента в серці» «рішать вопроси» (в основному свої), будувати магазини на підставних осіб і брати хабарі. Справжніх, шляхетних панів з них не вийде.
Коли все це зміниться? Кажуть, що через 25 років. Та якщо не «посилатимете» у відповідь, то ситуація не зміниться ніколи.