Повна назва свята у церковному календарі – Введення в храм пресвятої Владичиці нашої Богородиці і діви Марії. Святкують його з УІІІ ст. на спомин про чудесне введення Богородиці в Єрусалимський храм – її посвячення Богові.
За християнським тлумаченням, свято Ведення розповідає про те, як перша з роду людського – Богородиця – вступила до незбагненного спілкування з Богом. Спілкування це зростало до того дня, коли Марія могла вимовити ім’я Бога всім розумом, усім серцем, усією волею, всією плоттю своєю і разом зі Святим Духом народити втілене Боже Слово. Відповідно до церковного змісту, для віруючих здійснення цієї чудесної події - символ того, для чого людина призвана, куди Господь зве її – до Святая святих – до найпотаємнішого. Крім того, свято Введення – це свято невинного дитинства, небесної чистоти.
Народна назва свята – «Видіння» - пішла від того, що люди вірили у надприродню силу: в цей день Бог начебто відпускає праведні душі, щоб вони могли подивитися («повидіти») своє тіло. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях – «бо можна придушити душу». Хто це робив, то таким людям під час жнив «гроза обов’язково влучала в копи».
У народі це свято здавна пов’язували з початком справжньої зими. Вважалося, якщо сніг випаде до Введення – він обов’язково розтане. А коли після Введення сніг піде – то настане зима. Існували й інші прикмети: скільки на Ведення води, стільки на Юрія трави, якщо на Введення є вода, то буде в мисці молоко і т. ін.
По погоді в день Введення намагалися дізнатись, якою вона буде під час усіх зимових свят. Якщо на Введення мороз – усі свята будуть морозними, тепло – усі свята будуть теплими. Під час Введення починалося катання на санях.
Хоч і мовитися, що «Введенські морози ще зими не роблять», але під цю пору стає все холодніше й холодніше. Земля вже чекає білої шуби, сподіваючись, що «Третя Пречиста снігом прикриває».