Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Реальність наблизилась до наукової фантастики на ще один
гігантський крок: дослідники створили вертольоти, які не лише самі
літають, але й думають.
Комп'ютерні спеціалісти Стенфордського університету в Каліфорнії
розробили нове програмне забезпечення, що дозволяє машинам вчитись та
імітувати маневри, які здійснюють їхні керовані дистанційно двійники.
Під час тестових польотів пошуковці використовують дві камери на землі
та сенсор на самому гелікоптері, для того, щоб відслідковувати точний
шлях вертольота, яким керують за допомогою пульта.
Після того, як пілоти з радіодистанційним управлінням повторюють один і
той же рух кілька разів, автономні машини починають копіювати навіть
складні фігури, беручи до уваги такі фактори, як пориви вітру. Пітер Еббіл (керівник програми "розумних" вертольотів):
"Тоді як для багатьох команд машині програмістам часом дуже важко ясно
прописати код, було б значно простіше попросити когось, хто добре
знається на справі, продемонструвати роботу потрібне завдання."
Науковець каже, що автомат, на відміну від людини, вчиться важким
трюкам за тим самим простим принципом, що й нескладним маневрам: машина
виводить середнє з різних спроб пілота виконати один і той же рух.
Але незважаючи на усі нагороди та відзнаки, які вже встиг отримати пан
Ебілі, навчивши свої гелікоптери запаморочливим фігурам пілотажу,
доктор Хоам Чанг з Каліфорнійського університету в Берклі зазначає, що
повністю автономні вертольоти майбутнього покладатимуться скоріше на
Систему глобального позиціонування GPS, аніж на наземні засоби
визначення місцезнаходження. Відтак, стверджує вчений, хоча команда
Ебілі і досягла цікавого поступу, однак намагаючись спростити проблему
навігації, вона не врахувала ключовий елемент використання такої
техніки в реальних умовах. Хоам Чанг (доктор наук Каліфорнійського університету):
"В плані систем такого безпілотного засобу комунікаційний зв'язок
виявляється найслабшою ланкою. Відповідно, якщо ви справді бажаєте, щоб
ваш апарат поводився цілком автономно, то вам слід розробити для
вертольота досконалу незалежну бортову систему. У випадку, коли ви
навіть губите зв'язок з повітряним пристроєм, він повинен вижити
самостійно до його відновлення."
З допомогою доктора Девіда Шима, засновника Лабораторії безпілотних
повітряних пристроїв Каліфорнійського університету, команда Хоама Чанга
розробила легкий навігаційний блок, який можна встановлювати позаду
кожного гелікоптера.
Вже незабаром пошуковці планують розпочати фазу випробувань проектів
так званої "групової поведінки машин" або "рою". Таким чином, інженери
мають на меті створити ідеального військового пошукового дрона,
здатного працювати в групі собі подібних у міському середовищі чи
навіть всередині приміщень. Девід Шим (засновник Лабораторії безпілотних засобів Каліфорнійського університету):
"Це є програма-симулятор для шістнадцяти вертольотів. Спочатку вони
йдуть в строю чотири групи по чотири. Потім, проникаючи у місто,
формація розбивається на додаткові підгрупи."
Не зважаючи на відмінність у підході до автономних вертольотів, дві
команди з конкуруючих наукових закладів, можливо, співпрацюватимуть у
майбутньому. Наразі ж усе виглядає так, що повітряні дрони та інші
роботи, створені за схожим принципом, взагалі не потребуватимуть
людського управління.
Відтак, у цієї технологія є значний потенціал, і її можна було б
використати, до прикладу, для розробки нових засобів гасіння пожеж чи
пошуку фугасів.
Головна 
