Про те, що сьогоднішня ситуація в українській економіці вельми схожа з кризою в Аргентині 2001 року, вже говорили деякі вітчизняні експерти. А днями про економічну кризу в Аргентині - в контексті зіставлення з нинішньою реальністю в Україні - згадала також експерт французької компанії «Euler Hermes» Карін Бержер. В інтерв`ю виданню «Kapital» вона повідомила, що першими всі наслідки кризи відчують ті держави, які залежать від зовнішнього капіталу. Достовірним сценарієм розвитку подій в Україні, на думку пані Бержер, є «аргентинський», де в 2001 році песо знецінився на 70%, і це зробило неможливим економічне зростання впродовж декількох років.

Україна-2008 – не Аргентина-2001

Звичайно, деякі аспекти тієї кризи в далекій південноамериканській країні і теперішньої в Україні вельми схожі, як, втім, подібні між собою всі економічні кризи – в будь-яких країнах і в усі часи. Зростання безробіття, зниження реальних доходів населення, висока інфляція, істотна девальвація національної валюти, падіння ВВП – все це майже обов’язкові ознаки економічних катаклізмів. Проте є і значні відмінності ситуацій в тодішній Аргентині і сьогоднішній Україні, зважаючи на які, їх порівняння не здається бездоганним.

Головною проблемою початку 1990-х років в Аргентині була інфляція - до 300%. У цьому схожість з Україною дуже велика, тільки у нас інфляція досягала ще більших розмірів (наприклад, у 1993 році – понад 10 000%).

Новий міністр економіки Домінго Кавальйо, якого вважали «архітектором реформ» в Аргентині, вирішив проблему інфляції, прив`язавши курс песо до американського долара. Що принесло швидкі і вражаючі результати: з 1990 по 1998 р. ВВП зріс на 60%, тоді як головні конкуренти Аргентини - Мексика і Бразилія – продемонстрували підйом всього на 25%.

Проте вибухнула криза 1997-1998 років. Стабільність валюти почала заважати експорту, ВВП перестав зростати, а потім почав скорочуватися. Натомість Мексика і Бразилія, які девальвували після кризи свої валюти, почали відвойовувати в Аргентини позиції на зовнішніх ринках. Уряд Аргентини, в свою чергу, продовжував утримувати курс національної валюти, нарощуючи борги. У 2001 році зовнішній борг склав $132 млрд, і обслуговувати його ставало все складніше. І тоді уряд вирішив зменшити на 20% державні витрати – за рахунок скорочення зарплати держслужбовців і припинення виплат пенсійної допомоги. До того ж була обмежена до $1 тис. сума, яку приватні особи можуть зняти зі свого банківського рахунку. Ну а закінчилося все соціальним вибухом, дефолтом і сильною девальвацією вітчизняної валюти.

Таким чином, в Аргентині в 2001 році сталася з деяким відстроченням така сама криза, як в Україні і Росії в 1998-1999 роках. Якби аргентинському уряду не надавали тоді фінансову допомогу МВФ, Світовий банк та інші міжнародні організації, то криза в цій державі відбулася б приблизно в той же час, що й в інших країнах. Тому аналогія між нинішньою кризою в Україні і аргентинською 2001 року бачиться менш відповідною, ніж її порівняння з кризою 1998-1999 в Україні або Росії – навіщо далеко бігати.

Але зараз в Україні є багато відмінностей і від ситуації десятирічної давності, головна з яких полягає в тому, що тоді не було світової кредитної кризи - фінансова криза в ті роки істотно зачепила лише низку азіатських, південноамериканських країн, а також держави СНД, але майже не позначилася на Європі і США. Крім того, тепер у світі вирує ще й економічна криза, що викликала обвал цін на нафту, метали, нерухомість та інше.

На гривню звалилася халепа

Втім, умовивід про більшу доцільність порівняння нинішньої ситуації в Україні з тутешньою ж кризою 1998-1999 років, ніж з Аргентиною-2001, аніскільки не зменшує можливі негативні прояви, зокрема, щодо ймовірного падіння національної валюти. Нагадаємо, гривня під час минулої кризи обвалилася до долара майже втричі, а рубль після дефолту в Росії – в чотири рази. Для того ж, аби спрогнозувати, чи не загрожує зараз гривні обвал до долара в 3-4 рази – до курсу 15-20 грн/дол – потрібно, у свою чергу, відповісти на низку запитань. Зокрема, чому сьогодні в Україні спостерігається такий брак іноземної валюти і чому Національний банк не може зупинити зростання долара за допомогою золотовалютних резервів (ЗВР), розмір яких ще донедавна вважався величезним?

Зменшення надходжень валюти до України від експорту почалося з серпня, оскільки світові ціни на сировинні товари почали різко знижуватися, а експорт чорних металів і хімічних добрив складає половину всього товарного експорту. В той же час, об`єми імпорту, які набагато перевищують експорт, майже не зменшувалися – за винятком жовтня, коли гривня впала до курсу 7 грн/дол.

 За десять місяців експорт виріс на 48,4%, а імпорт – на 56,5%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами досягло 16069 млн. дол., тоді як за відповідний період 2007 року було лише 8220 млн. дол. Значною мірою така картина була обумовлена ще й проведеною навесні Нацбанком ревальвацією гривні. Це – перша причина потужного дефіциту іноземної валюти в Україні.

Другим чинником, що приводить до браку валюти, стало осіннє загострення світової кредитної кризи, що докотилася таки і до України. Справа в тому, що в останні роки до країни надходило все більше доларів і євро у вигляді прямих іноземних інвестицій і зовнішніх позик. Так, український валовий зовнішній борг в III кварталі 2008 року склав $105,4 млрд, що на 7,6% ($7,4 млрд) більше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому борг банків збільшився за даний період з $38,4 млрд до $42,1 млрд, борг інших секторів економіки – з $10,7 млрд до $44,3 млрд. Що дуже важливо, значна частина боргів комерційних банків – короткострокові, а валютні кредити українцям вони видавали на 3, 5, 10 і більше років. І ось у зв`язку зі світовою кредитною кризою можливість робити нові позики вітчизняні банки практично втратили. Тобто, це фінансове джерело притоку іноземної валюти для України вичерпалося.

Нарешті, третя найважливіша причина підвищеного попиту на валюту – втрата довіри у багатьох українців до гривні і банківської системи. Станом на кінець вересня на гривневих депозитах населення і бізнес тримали 340,1 млрд. грн., а потім співвітчизники почали знімати гривневі вклади, переводячи частину цих грошей у ВКВ. У жовтні депозити в гривні скоротилися на 9,2 млрд. грн., в листопаді – ще на 7,4 млрд.

Нацбанк втратив віжки

Тепер перейдемо до сьогоднішнього дня! У четвер курс на готівковому ринку України ступив за відмітку 10 грн/дол, що в два з гаком рази перевищує показник серпня. Певна річ, цей факт означає повний провал Нацбанку, який згідно з Конституцією відповідає за стійкість національної валюти. А чи міг НБУ не допустити такої сильної девальвації? Так, такий шанс у нього був, але він ним не скористався.

Ще на початку жовтня, коли виявилися серйозні ознаки валютно-курсової нестабільності, керівництво Нацбанку зобов`язане було уважно розглянути тенденції в зовнішній торгівлі і на кредитному ринку. А потім зробити рішучий крок: провести швидку (можливо, миттєву) девальвацію – десь до 7-7,5 грн/дол. Шокованим же українцям НБУ переконливо б пояснив, що це необхідний крок, який дозволить поліпшити умови для вітчизняних експортерів і обмежить імпорт. А найголовніше – що Нацбанк твердо обіцяє надалі тримати цю курсову планку, для чого він має ЗВР розміром близько $38 млрд. Тільки у такому разі населення і бізнес могли б повірити керівництву НБУ - люди не кинулися б у банки знімати депозити, експортери не почали б притримувати валютну виручку, а банки не зайнялися б скупкою валюти в спекулятивних цілях.

А як повівся Нацбанк насправді? Він зробив усе можливе, щоб підірвати довіру співвітчизників до гривні. То не виходив на валютний ринок і курс долара ріс, то з`являвся і на якийсь час зміцнював гривню. При цьому обіцяв утримати курс на рівні спочатку 5,1 грн/дол, потім – 5,8, потім – 6,5, потім – 7,5. Проте гривня падала, а валютні резерви танули (зараз їх без урахування кредиту МВФ – $28,3 млрд). Крім того, своїми непослідовними рішеннями НБУ реанімував чорний валютний ринок.

Гривню раптом захотіли врятуватиВчора на зустрічі Стельмаха і Пинзеника з Президентом були ухвалені деякі рішення щодо виправлення ситуації на валютному ринку. Було оголошено, що Нацбанк проведе жорстку перевірку банків (з покаранням порушників), скоротить їх рефінансування і підвищить облікову ставку, а також, що тепер він регулярно виходитиме на міжбанк з доларовими інтервенціями. Віктор Ющенко повідомив також заспокійливу «фундаментальну новину» про превалювання вже сьогодні експорту над імпортом. Проте є велика підозра, що всі ці заяви несуть всього лише психологічне навантаження – спробу хоча б таким чином збити паніку на валютному ринку. Оскільки якби у Нацбанку були реальні можливості витрачати щодня і в потрібному об`ємі свої резерви, то чом би він цього не робив? Адже важко припустити, що НБУ зацікавлений у стрибкові інфляції щодо імпорту або в масових неповерненнях валютних кредитів банкам через різкий обвал гривні?

Насправді ж НБУ не має можливості витрачати резерви у необхідній для утримання гривні від девальвації кількості. Підписаним між українським урядом і МВФ меморандумом обумовлені поквартально допустимі рівні зниження розмірів ЗВР. Якщо ж Нацбанк витратить більше, ніж обумовлено, до Нового року, то наступного транша Україна не отримає.

На жаль, перспективи на майбутнє дуже невтішні. Довіру до Нацбанку і гривні вже втрачено, і її тепер навряд чи відновиш – тим більше, нервовими заявами. Також не на користь НБУ підуть звинувачення на адресу його керівництва з парламенту, уряду і ради Нацбанку в такому стрімкому обвалі гривні, а також у зловживаннях при рефінансуванні і виділенні ЗВР за відносно невисоким курсом для вибраних банків. Твердження Ющенка про вирівнювання експорту з імпортом викликає сумнів – згадаємо хоч би про борг Нафтогаза Газпрому в $2 млрд. Крім того, залишаються великі зовнішні борги банків і компаній, а також сотні мільярдів гривневих вкладів. Можливо, на якийсь період часу і відбудеться деяке зміцнення гривні, але, швидше за все, воно не буде тривалим. Скорочення ж рефінансування банків при заборгованості по кредитах, яка зараз все більше зростає, приведе до масових банкрутств банків.

Загалом, біди ні продати, ні проміняти! А тому прогноз про багатократний обвал гривні - за аналогією з Аргентиною-2001 або з кризою 1998-1999 років в Україні і Росії - не здається зараз занадто фантастичним.