Віктор Кімакович, начальник Головного управління охорони здоров'я ЛОДА, про пілотний проект страхової медицини, в який увійде Львівщина, непопулярні методи свого керівництва і справжні причини  другого пришестя на цю посаду

Медичній спільноті Львів­щини, як і багатьом її жителям, особливо представляти нового начальника управління немає потреби. У  2002 - 2005 роках він уже очолював цю установу. До призначення на нову посаду працював проректором  з лікувальної роботи Львівського національного медуніверситету ім. Данила Галицького, доктор медичних наук, професор, дійсний член УАН.

У медичних колах побутує думка, що медицину Львівщини тепер чекають серйозні зміни, що новий керівник вдасться до непопулярних кроків, можлива навіть кадрова "революція". Пересічних громадян, передусім, цікавить, як у кризовій ситуації рятуватимуть хворих. Адже ліки значно подорожчали, у лікарнях їх тепер бракуватиме ще більше, а доходи людей помітно знизились. Аби почути відповіді на ці та низку інших запитань, "Пошта" напросилася до головного медика області на інтерв'ю.

- Вікторе Йосиповичу, ви прийшли в управління зі своєю командою чи лише зараз її формуєте?

- Я, звісно, не міг прийти цілком зі своєю командою, але ключові посади обійматимуть люди, які вже колись працювали в управлінні, які є фахівцями, добре знають цю роботу. Бо адміністрування вимагає певних навиків, досвіду і медичного, і управлінського, особливо нині, під час кризи.

- Можете вже назвати пріз­вища своїх заступників?

- У вівторок представили першого заступника - Ореста Середу. Ірина Микичак - за­ступник начальника з охорони материнства і дитинства. Це надзвичайно серйозний напрям роботи, а у неї є великий досвід. Стажується (у нас є певна процедура призначення) також заступник з планово-фінансової роботи, він також колись працював в управлінні, Олександр Малоїд. Будуть деякі зміни і в середній ланці. Зараз триває пошук кандидатів на ті чи інші посади.

- Кажуть, що з вашим приходом медицину Львівщини очікує кадрова революція, яка здебільшого торкнеться головних лікарів. Такі думки відповідають дійсності?

- Ні, я не поділяю таких думок, бо з абсолютною більшіс­тю головних лікарів я працював раніше, багатьох знаю особисто, високо ціную їхні професійні риси. Можливо, будуть деякі зміни. В деяких медичних закладах відбудеться реорганізація, але якихось спеціальних планів у мене нема і думаю, що найближчим часом змін в керівному складі медичних установ не буде.

- Вас характеризують, як "кризового менеджера, який піде на непопулярні кроки, але вони будуть на користь медицині". Про які саме непопулярні кроки йдеться?

- Вдаватися до непопулярних кроків певною мірою змушує економічна ситуація. Це торкнеться загальної лікарняної мережі. Хочемо реорганізувати деякі медичні заклади, які давно вже надають більше со­ціальну допомогу пацієнтам, ніж медичну.  Але я не назвав би це "революцією". Сподіваюся, що наступного року Львів­щина увійде в пілотний проект щодо впровадження страхової медицини, який зараз готується в МОЗ. Попередні розмови з міністром вже були. Якщо Львівщина таки увійде в цей проект, це також буде невеличкий стрес і для медичної громадськості, і для населення. Завжди перехід на інші методи керівництва і надання медичних послуг - це ламання стереотипів, яке не всім до душі. Ми, на жаль, дуже довго живемо у певних стереотипах, до яких звикли, які не хочемо ламати, і водночас хочемо нової медицини. Але змін на краще не буде, якщо нічого не змінювати.

- Назвіть п'ять пріоритетних завдань, які ви поставили перед собою?

- Хочу продовжити  організацію медицини екстреної допомоги. Адже від її злагодженої роботи залежить дуже багато: це екстрена допомога при кардіологічних захворюваннях, тобто гострих інфарктах, які  спричиняють понад 60%  смертності в області. У світі приблизно така ж статистика. Екстрена допомога при травмах, - ви знаєте про статистику аварійності на наших дорогах. Будемо створювати від­повідні філії обласного центру спершу у чотирьох - п'яти районах області, згодом спробуємо їх створити у кожному районі. Тобто слід організувати роботу так, аби хворий міг отримати екстрену медичну допомогу протягом 15 - 20 хвилин, адже райони у нас невеликі.

Серйозним пріоритетом є кардіологія. Ми нарешті мусимо запустити функціонування такого кардіоцентру, який планувався раніше, з екстреною кардіохірургією. Незабаром там має запрацювати ангіограф - апарат для діагностики за­хворювань судинної системи та малоінвазивної хірургічної допомоги.  Зараз триває підбір кадрів і підготовка до роботи.

- Тобто відбудеться об'­єд­нання кардіологічного відді­лення обласної лікарні й кардіологічного центру, про що говорили вже давно?

- Найімовірніше, це буде не об'єднання, а реорганізація. Ургентна допомога, зокрема кардіохірургічна, з обласної лікарні перейде в кардіоцентр, а велика кардіохірургія, планові операції залишаться в обласній лікарні на тих базах, які є нині. Вивільнені площі дозволять провести в кардіологіч­ному відділенні лікарні відповідний ремонт, бо, правду кажучи, там умови перебування хворих далекі від нормативів і вимог сучасності. Повторюю: це буде радше реорганізація, ніж злиття.

Ще одне невідкладне завдання, яке ставлю перед собою - зробити  якісний  прорив у системі сімейних лікарів. Планово вона розвивається і доволі серйозно, але в якісному ро­зумінні ми ще не досягли бажаних успіхів. У медуніверситеті відбуватиметься відповідне навчання сімейних лікарів, намагатимемося забезпечити їх потрібним обладнанням, у сільській місцевості - житлом. Найближчим часом має бути нарада з головами райдержадміністрацій, бо якщо ми не зуміємо закріпити лікаря на селі, то за такої плинності кадрів, яку маємо нині, не доб'ємося бажаних успіхів. Сімейний лікар повинен працювати багато років, тоді і його всі знають, і він всіх знає. І тоді є надія на те, що будуть хороші результати.

Завершення реконструкції онкологічного центру також на порядку денному. Самі приміщення є, умови перебування хворих там дуже добрі, але питання оснащення  технічними засобами, питання реконструкції третьої черги онкоцентру - це наші пріоритети.

- У попередні роки з державного і обласного бюджетів на охорону здоров'я виділяли немалі гроші, але пацієнти не відчували значного поліпшення. Вони і далі, потрапивши до лікарні, змушені були купувати ліки за власні кошти. А чого чекати хворим наступного року, коли фінансування меди­цини, найвірогідніше, уріжуть. доходи громадян помітно знизилися, а ліки відчутно подорожчали. Який вихід?

- Наступний рік буде важкий - це без сумніву. Ліки, згідний, значно подорожчали. Заморозять зарплату медиків чи ні - невідомо. Хоча коли таке станеться, то це аж ніяк не буде сприяти розвитку медичної сфери. Бо бідний лікар - це далеко не доброякісний працівник. Він завжди буде думати про те, як поліпшити своє матеріальне становище. Але певні кроки до змін на краще вже робимо. Найближчим часом ми відвідаємо Івано-Франківську область, яка має добрий  досвід організації харчування хворих. Вони віддали харчування в одні руки, що дозволило і підвищити якість харчування, і звіль­нити працівників медичної сфери від невластивих їм функ­цій. Будемо переймати досвід.

Найбільша проблема, яку я бачу, це - медикаментозне забезпечення. Якби ми могли хоча б відсотків на 50 в стаціонарах забезпечити хворих ліками, вирішили б величезну проб­лему.  Але кошти, які виділяють на медикаменти,  у відсотках навіть страшно говорити, не дозволяють цього робити. Ліками забезпечені лише реанімаційні відділення, екстреної допомоги, хоча також не на всі 100%. Нині ще не можемо, на жаль, сказати, який буде бюджет на наступний рік. Але спробуємо максимально збіль­шити кошти на медикаментозне забезпечення.

- Якщо ситуація в країні дійде до того, що можуть навіть заморозити, як ви кажете, зарплату лікарів, нас чекатиме тотальний  відтік кадрів...

- Це  надто серйозна проблема. Відтік кадрів буде не лише за кордон. Львівські кардіохірурги, наприклад, перебираються до Києва, бо там краще матеріальне, технічне забезпечення. Україна найближчим часом може зіткнутися з серйозною проблемою медичних кадрів, як це було в Польщі. У них і досі лікарі тікають до Німеччини, Англії, інших країн Євросоюзу. Що більше Україна наближатиметься до Євросоюзу і не враховуватиме помилок інших держав, тобто якщо гідно матеріально не оцінюватиме працю лікарів, відтік кадрів буде. Це, звісно, загальнодержавна проблема, хоча на Львівщині її можуть відчути найбільше, враховуючи наше найближче сусідство з країнами Євросоюзу. І ситуація може загостритися вже у найближчі роки.

- Читачі "Пошти" висловлюють побоювання, що через фінансову кризу в 2009 році скоротять обласні державні програми, відповідно до яких  деякі категорії громадян, що хворіють на рідкісні недуги, ліками, спеціальним харчуванням тощо забезпечували за державні кошти. Чимало родин таких витрат просто не потягнуть ...

- Які програми приймуть остаточно, стане відомо вже після того, як буде прийнято бюджет. Але нині вже можу запевнити громадян,  що ми зробимо все від нас залежне, аби врятувати ситуацію. Ми не залишимо недужих наодинці з хворобою. Нині не ставиться питання про закриття окремих програм не на часі. Можливо, відбудеться їх об'єднання, адже є багато дрібних програм, які можуть увійти в одну масштабну.

- Ще одне запитання читачів. Чи не планує Головне управління суттєво оновити обладнання в діагностичному центрі, закупити нарешті комп'ютерний томограф, магнітно-резонансний томограф, якого на Львівщині досі нема, хіба що в залізничників у відомчій лікарні. Чи у період кризи на це годі сподіватися?

- На щастя, у такий непростий час є щасливий виняток. З задоволенням повідомляю жителям області, що зараз тривають монтажні роботи в діагностичному центрі й, найвірогідніше, ще у цьому році там працюватиме сучасний комп'ютерний томограф. За кошти з обласного бюджету закуплено і магнітно-резонансний томограф, зараз для його встановлення готують відповідне приміщення. Думаю, що і він за­працює через місяць - два.

- Нині і ситуація в країні, і стан медицини такий, що вам не позаздриш. Ви знали, що доведеться нелегко. Чому все-таки погодилися обійняти цю посаду вдруге?

- Зізнаюся: це питання я часто ставлю сам собі. Певною мірою піддався на розмови з представниками влади. Претендентів, як ви знаєте, було дуже багато. В основному  ті, хто ніколи не працював в управлінні. Мені здається, що однією з причин, чому зупинили вибір саме на мені, було те, що всі розуміли: попереду важкий рік. Людині, яка прийшла б зі сторони, потрібен час, аби вникнути, розібратися. А тут працювати треба було вже. Певну роль у тому, що я дав згоду, відіграло і те, що хотілося завершити ті програми, які розпочинали й не завершили. Маю на увазі кардіоцентр, онкоцентр та інші. Втім, я сам до кінця не знаю відповіді на ваше запитання.

http://www.lvivpost.net