Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Я мав необережність поручитися перед банком за мого знайомого, який не зміг повернути кредит. Про те, що в нього почалися фінансові проблеми, я довідався від сторонніх людей при досить цікавих обставинах. Якось увечері задзвонив телефон, слухавку, як зазвичай, взяла дружина. Вона в мене дуже розумна жінка, завжди дає дуже мудрі поради після того, як я потраплю в чергову халепу. Ці поради зводяться до рекомендацій, що треба було робити, щоб не було проблеми. Жаль, що вона ніколи нічого не може порадити до того, як трапиться неприємність. По тому, як змінилося обличчя моєї благовірної, я зрозумів, що на іншому кінці дроту говорить жінка, і скоріше за все молода і гарна. Дружина почала випитувати незнайомку про те, хто вона і навіщо він (я вже здогадався, що мова іде про мене) їй потрібен. Нарешті вона задовольнила свою цікавість, а незнайомці вдалося приспати її ревнивість, і я нарешті отримав телефонну трубку. - Григорій Степанович? – почув я приємний дівочий голос. - Вас турбує банк „Боа констріктор”. Ви знайомі з Йосипом Премудрим? Ви пам’ятаєте, що поручилися за нього перед нашим банком? Будь-ласка, передайте йому, щоб терміново погасив заборгованість по платежах. А може ви бажаєте розрахуватися за нього? Від несподіванки я онімів і промямлив щось нечленороздільне, а незнайомка продовжувала переконливо пояснювати, який я негідник і які на мене чекають біди, якщо мій приятель вчасно не погасить заборгованість перед банком. Нарешті я прийшов до тями і пообіцяв поговорити зі своїм недобросовісним товаришем. Але розмова не відбулася, на мій телефонний дзвінок він відповів, що знає про борг, і пообіцяв розрахуватися. Мабуть, Йосип дійсно проплатив якусь частину боргу, тому що два місяці мене ніхто не турбував. Але потім знову подзвонили. На цей раз розмова була значно довша і я нарешті зрозумів, у яку халепу вляпався. Анатолій, так відрекомендувався невідомий контактер, назвався представником фірми „Констріктор М”, яка займається стягненням заборгованості з недобросовісних боржників. Він повідомив, що діє за дорученням банку „Боа констріктор” і має повноваження на примусове стягнення боргу з мого приятеля Йосипа Премудрого. А оскільки той змінив місце проживання і де зараз знаходиться невідомо, то борг буде стягнено з мене, тому що я поручився за нього. Але найбільше мене вразила сума боргу, більше двадцяти тисяч доларів США, адже я поручався по кредитному договору всього на п’ять тисяч. Анатолій пояснив, що борг виріс за рахунок пені. Тепер мені стало не до жартів. Я негайно подзвонив до Йосипа на мобілку, та дарма - монотонний голос віртуальної телефоністки відповів: „Телефон абонента знаходиться за межами...” За якими межами знаходиться телефон мого друга, я не став дослухатися - двадцять тисяч доларів боргу почали набувати реальних рис. Сподіваючись на чудо, я гарячково набрав номер його домашнього телефону, та чудес не буває. Незнайомий голос відповів, що за цією адресою родина Премудрих не проживає вже місяць. Вони продали квартиру і де зараз живуть - невідомо. Але в моїй душі ще жеврів вогник надії. На другий день зранку я поїхав на роботу до його дружини, але виявилося, що вона вже більше місяця як звільнилася. Лише через кілька місяців я довідався, що вони всією родиною виїхали за кордон. Здається, до Ізраїлю. Поки я цього не знав, то щиро вірив, що це якесь тимчасове непорозуміння, скоро все проясниться і я згадуватиму цю пригоду як нічний кошмар. По наївності я поїхав до банку, але співробітник, що оформляв кредитний договір, також уже звільнився, а інші віднеслися до мене дуже холодно і підозріло. Після тривалої розмови я здогадався, що працівник при оформленні договору допустив якісь порушення, а можливо була змова між ним і Премудрим. Банк рішуче налаштований стягнути заборгованість, і крайнім в будь-якому випадку буду я. Консультація у адвоката підтвердила мої найгірші побоювання. Вперше за наше подружнє життя моя жінка не сказала, що треба було робити, щоб цього не трапилося, а розплакалася, і я довго не міг її заспокоїти. Після тяжких роздумів я вирішив звернутися до міліції. Не буду говорити, скільки нервів я витратив, поки добився, щоб у мене взяли заяву, а через тиждень по пошті отримав відповідь, що в діях Премудрого відсутній склад злочину, тому що він не мав умислу на незаконне заволодіння чужим майном. Ага, подумав я, на те він і Премудрий, щоб не залишати доказів своїх злочинних намірів, а хто повинен знайти докази і розкрити злочин? Мабуть, Шерлок Холмс, але він жив у Англії в тихі і спокійні часи королеви Вікторії, та й професорові Моріарті наші „братки” дадуть такої фори, що всі легендарні детективи світу не зможуть довести їх злочинні наміри. Згадаймо випадок, про який писали газети, коли наші „братки” намагалися продати латиноамериканським наркобаронам списаний підводний човен для транспортування в США наркотиків. Якщо зуміли медельїнський картель розвести, як „лохів” на базарі,то мені не варто навіть думати про справедливість, потрібно викручуватися самостійно. Телефонні дзвінки невідомого борця зі злісними неплательщиками чужих кредитів тривали. Це зараз я намагаюся жартувати, а тоді мені здавалося, що земля хитається під ногами, а небо падає мені на голову, особливо після задушевних розмов по телефону. Переконувати Анатолій умів, я багато чому навчився в нього, а де мистецтву спілкування навчився він сам, мені не відомо, в нашій країні немає таких навчальних закладів. А може є, тільки я про них нічого не знаю? З першої розмови в мене виникло до нього якесь підсвідоме, неконтрольоване почуття симпатії. Я розумів, що в нього одна мета - стягнути з мене гроші, але не міг перебороти клейкої симпатії. А він начебто щиро співчував моєму горю і намагався допомогти порадами, де взяти гроші, але при цьому ненав’язливо навіював думку про неминучість розплати за борг. Але грошей у мене не було і платити чужі борги не хотілося, та я ще не зовсім усвідомив, з ким маю справу... Якось увечері я повертався додому. Біля під’їзду мило щебетала пара молодят, які нічим не привертали увагу. Коли я наблизився, дівчина дістала сигарету і, привітно посміхаючись, попрохала в мене запальничку. Юнак стояв трохи осторонь і з поблажливою, навіть трохи нахабною посмішкою розглядав мене. Коли я нарешті дістав запальничку і давав дівчині прикурити, він раптом звернувся до мене: - Григорій Степанович, що ж ви змушуєте нас витрачати час, пальне і шукати вас? - знову спрацював момент раптовості, я не знав, хто це і що вони від мене хочуть, а юнак продовжував: - Ви повинні зрозуміти, що повернення боргу неминуче, як зміна дня і ночі. Я почав здогадуватися про те, хто це, але в розмову втрутилася дівчина: - Григорій Степанович, незручно на вулиці розмовляти, давайте сядемо в машину. Не встиг я оком моргнути, як вона взяла мене під руку і підвела до нічим не примітної іномарки, що стояла поряд з іншими на тротуарі. Миттю я опинився на задньому сидінні, юнак сів поряд, а дівчина - на місце біля водія... ...Якщо шановний читач подумав, що далі починається кримінальна історія, то я змушений його розчарувати. Відбулася звичайна розмова, причому колектори, а саме ці люди відвідали мене, діяли, як вони виразилися, в „межах чинного законодавства, але якщо я не сплачу борг, то справою можуть зайнятися інші”. Хто такі «інші» і до яких меж доходять їхні повноваження, колектори не уточнювали, та в мене й не було бажання запитувати. Після цієї зістрічі в мене виникло непереборне бажання повернути борг, і я гарячково почав шукати додаткові джерела заробітку. А це вже інша історія.
Головна 
