Четвер, 29.02.2024, 20:31
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
Меню сайту
Розділи новин
Новини Кобеляччини [1620]
Твоє рідне місто, в якому ти живеш, навчаєшся, працюєш... Гадаєш, тут нічого цікавого не стається? Помиляєшся!
Новини Новосанжарщини [246]
Є таке чудове і чисте місто на Полтавщині - Нові Санжари. І живуть в ньому чудові люди. Але от казуси і там бувають цікаві
Новини України [9826]
Новини з Батьківщини
Новини світу [4403]
Тут усі найважливіші світові новини! Будь у курсі того, що відбуваються далеко, але все-таки навколо тебе!
Відео-новини [119]
Відео-новини зняті нашими кореспонентами. І не тільки нашими...
Новини Царичанки [0]
Наше місто
  • Кобеляцька міська рада
  • Місто Кобеляки
  • Історія міста
  • Розклад руху автобусів Кобеляк
  • Телефони міста (частина 1)
  • Телефони міста (частина 2)
  • Хто на сайті
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Наші користувачі
    Всього: 3482
    Нових сьогодні: 0
    Нових учора: 0
    Нових за тиждень: 0
    Нових за місяць: 0
    Із них:
    Новачків: 1107
    Продвинутих: 2363
    Журналістів: 5
    Модераторів: 3
    Адмінів: 4
    Із них:
    Чоловіків: 2730
    Жінок: 752
    Наш сайт
    Новини: 16229
    Файли: 8769
    Цікавинки: 3279
    Картинки: 1814
    Анекдоти: 922
    Оголошення: 91
    Тести: 75
    Коментарі: 5472
    Форум: 555/31808
    Новини Полтавщини
    Зв'язок з адміном
    Написати листа адміністратору сайта

    Головна »2009 » Лютий » 16 » «А тепер танцюй, небоже, на морозі гопака!», або Криза від розуму



    «А тепер танцюй, небоже, на морозі гопака!», або Криза від розуму
    10:44
    Отже, все пішло шкереберть. А почалося з того, що з інфляцією витрат (це коли просто не вміють нормально/раціонально працювати, від чого ціни зростають «зсередини») боролися так, ніби вона була інфляцією попиту (це коли порожні полиці й повні гаманці, від чого ціни зростають «ззовні»). Тобто стримували грошову масу замість її залучення (залучення для інвестицій, для конкуренції, потім зменшення витрат, зниження цін, а потім — і зростання якості).

    Отже, ми мали боротьбу з курсом замість боротьби з цінами, плоди чого зараз і пожинаємо. І якщо нарощування грошової маси не тільки інфляцію розкручує, а й паралельно її ж убиває (через інвестиції та вищезгадану грамотність менеджменту), то боротьба з курсом, стимулюючи імпорт замість експорту і взагалі — замість вітчизняного виробництва, такої саморегуляції ніяк не передбачає, що ми всі добре зараз відчуваємо.

    Дефіцит грошей породив у нас природне для цієї ситуації всевладдя банків, які й стали — на свій розсуд — керувати країною. До речі, коли рентабельність валютних спекуляцій вища, ніж будь-якої «нормальної» галузі, гроші в економіку і пов’язані з нею ризики можна й не вкладати.

    Чи не заради сьогоднішньої ситуації і тримали курс, провокуючи неминучий подальший сплеск — із усіма наслідками?..

    Звісно, коли курс стоїть — це чудово, але чудово по-справжньому, якщо ніхто його при цьому штучно не тримає.

    У нас же фінансовий механізм країни спокійно посадили на віагру заради протиприродного поєднання твердолобого монетаризму (за наукою! Інфлягроші заважають — Уолл-Стріт і Сміт це знають...) із шаленим популізмом (трішки сюди, і ще сюди, і трішечки цим). У барабани ніхто при цьому не бив, «гвалт» не кричав, усі чекали (колективно!) дива, молячись — під час боротьби з термометром — на 4,7, а тепер щиро проклинають іпотечну кризу в США...

    Так, серйозних об’єктивних причин втягування України в кризу по-великому (а не по-маленькому) не було. Так, ми не настільки інтегровані, так, можна було протягнути ще...

    Але потім — усе одно простягнути ноги.

    За всієї живучості та опірності нашої економіки (де б іще фінансова система витримала голосіння політичної і банківської влади про обвал і завтрашній крах!) — таку надкритичну масу суб’єктивних чинників вона, економіка, витримати не може.

    Тож фактори розвалу об’єктивні були зайвими, суб’єктивних цілком вистачило. При об’єктивних причинах і в дурнів усе гепнеться, а от за їх відсутності — тільки в розумних. У найрозумніших. Які гроші не друкують, але всім, хто просить, грішми догоджають, і потім ще самі дивуються наслідкам.

    А жах весь у тому, що навіть зараз вмикати друкарський верстат бояться, всіляко від цього відхрещуються, а підступний намір увімкнути його ставлять як провину політичним опонентам.

    Ну, по-перше, якщо бути вже зов­сім точними, то йтися має не про ввімкнення верстата, а про його переключення на значно більшу швидкість (відповідно до вимог економіки і часу) зі швидкості сьогоднішньої. Бо сьогоднішня швидкість порівняно з необхідною — практично нульова, хоч і не нульова абсолютно. «Мало грошей» не означає «немає емісії», а означає, що емісія не та, якої вимагає економічний організм (і не туди — що теж важливо — йде).

    До речі, Захід, поки наші кокетують, свої валюти спокійно девальвує (вітчизняні кубушечники ще відчують!), до зниження їх забезпеченості ставиться філософськи і нульової ставки рефінансування (наукова назва друкарського верстата) не цурається!

    А по-друге, перебирати стало пізно. Економіка зупинилася, інфляція відбулася, довіри до гривні вже немає — це виявляється не тільки в цінах, а й, нарешті, в курсі. Продовження інфляції абсолютно неминуче — як у зв’язку зі збереженням всіх причин, що її породили, так уже і внаслідок природної ланцюгової реакції. Тобто навіть якщо не брати до уваги необхідність переструктуризації економіки на користь саме виробництва (це, мовляв, розкіш), що теж потребує грошових вливань, а говорити тільки про порятунок сьогоднішніх уже постраждалих, без свіжої крові не обійтися.

    Не друкувати грошей і зараз — означає просто не визнавати наявного сумного факту або ж сподіватися когось обдурити «стабільністю» гривні. Тобто не тільки замазувати термометр і запихати хворого в холодильник, щоб знизити температуру (вивертаючи йому шкіру навиворіт і запихаючи гнійники всередину), чим займалися дотепер, а ще й позбавляти його кровоносної системи, зупиняючи всі життєві процеси. Включаючи, між іншим, стимулювання і експорту, і внутрішнього попиту — а відтак, виробництва — перманентною девальвацією.

    Так, коли кров не рідна, а влита зовні, це погано і жахливо, але без крові буде смерть, а це, очевидно, ще гірше.

    Тобто зараз уже вибору просто немає — занадто очевидним є запізнілий діагноз. Не вливали, коли можна було потихеньку, так тепер потихеньку вже мало — доведеться відрами, ще й швиденько, бо до Консиліуму Розумних хворий не доживе.


    http://www.dt.ua

    Категорія: Новини України | Переглядів: 720 | Додав: Admin


    Всього коментарів: 0

    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу
    Логін:
    Пароль:
    Календар новин
    Пошук по сайту

    Рекомендуємо вам проводити пошук українською та російською мовами

    Корисне


    Опитування
    Останнє на форумі
  • Порекомендуйте укр... >>
  • FIFA 09 >>
  • Ігри, в які ви зар... >>
  • Вибор аватару >>
  • Нові технології! >>
  • Випадкове фото з галереї
    Погода
    Погода в Полтаве, Кобеляках, Новых Санжарах, Комсомольске, Кременчуге, Решетиловке, Козельщине
    Курси валют
    Курсы валют на PROext
    Корисні посилання


    Статистика










                    

    Copyright EXO © 2024, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net