Однією з вад інсуліну, цього основного лікувального засобу при цукровому діабеті, є те, що прийнятий всередину, він втрачає свої лікувальні властивості. Його треба вводити з допомогою шприца і голки. Переважній більшості хворих доводиться для цього щодня звертатися в лікувальні заклади, що значною мірою порушує нормальний ритм життя. Крім того, при лікуванні інсуліном в осіб з лабільним перебігом діабету можливі гіпоглікемічні реакції.

Пошуки ефективних цукро знижувальних засобів для внутрішнього вживання, початі ще до відкриття інсуліну, тривають і нині. Таблеткові цукро знижувальні препарати широко застосовують у лікувальній практиці, їх приймають близько половини усіх хворих.
Випускають цукрознижувальні таблетки двох видів: похідні сульфо-сечовини і гуанідину. їх застосовують самостійно, в комбінації між собою або з інсуліном.

Сульфамідні цукро-знижувальні засоби допомагають хворим з легкою і середньою формою цукрового діабету, якщо не виділяється ацетон із сечею, протягом усього періоду захворювання. їх призначають хворим віком понад 40 років, особливо схильним до ожиріння. Препарати діють краще, коли хвороба настає недавно і вже в літньому віці. Досить ефективним виявилося лікування цими препаратами при діабеті, який виник внаслідок тривалого вживання преднізолону і його аналогів (стероїдний діабет) та у хворих на акромегалію.
Сульфаніламіди часом допомагають підвищити чутливість організму до інсуліну, а отже, знизити дозу, потрібну для компенсації діабету. Інколи вдається зменшити число ін'єкцій інсуліну, замінивши укол прийомом таблетки. У деяких хворих з лабільним (мінливим) перебігом хвороби призначення сульфаніламідів додатково до інсулінотерапії сприяло повній стабілізації. Пацієнтів, які одержують до 40 одиниць інсуліну на добу, можна цілком переводити на лікування лише таблетками. Коли ж дози інсуліну більші, можна спробувати приймати сульфаніламіди з метою зменшення дози і числа уведень його. Доцільно зробити це також у разі інсуліно-резистентності, тобто зниженні чутливості до інсуліну.

Швидке поширення цього виду лікування пояснюється його ефективністю при відповідних клінічних показаннях, особливо у разі ожиріння. А такі хворі становлять приблизно 60—80% усіх хворих на цукровий діабет. Половину цього контингенту успішно лікують лише дієтою, другу половину — сульфаніламідами в поєднанні з дієтою.

Слід додати, що у значної частини хворих літнього віку, які водночас страждають ожирінням, спостерігається також відносна інсуліно-резистентність. Тоді навіть великими дозами інсуліну не вдається досягти компенсації діабету.
Можна лише стимулювати апетит і ще більше ожиріння. При лікуванні таких хворих сульфамідними препаратами можна знижувати калорійність харчового раціону на 30—40%, що є запорукою успішної боротьби з ожирінням.

У хворих, які приймають сульфамідні засоби, інколи відзначають такі побічні явища, як нудоту, блювання, болі в животі, погіршання загального самопочуття. Вживання великих доз препаратів сульфо=сечовини (більше 3 таблеток) тривалий період не бажане, бо вони можуть викликати розлади в системі кровотворення. Не показані згадані препарати людям з хворою печінкою і нирками.

Цукро знижувальні сульфаніламіди слід вживати всередину після їди 2=3 рази на день, виходячи з показників рівня цукру в крові та сечі під контролем лікаря ендокринолога.
При правильному лікуванні згаданими препаратами, суворому додержуванні дієти і дозованому фізичuому навантаженні можна досягти стійкої компенсації цукрового діабету, помітного зниження маси тіла у гладких людей.

Незважаючи на зазначені недоліки, при раціональному призначенні ці препарати можна з успіхом застосовувати в клінічній практиці. Обов'язковою умовою успішного лікування є суворе додержування дієти з вилученням солодощів, борошняних виробів, легкозасвоюваних вуглеводів.
Цукро знижувальні таблетки, вживають після їди.

http://jazdorov.info