Скандальне газове засідання Ради національної безпеки та оборони по суті перетворилося на «викривальний» монолог президента. А людині, котра має безпосередній стосунок до підписання контрактів із «Газпромом», навряд чи вдалося сказати кілька слів. Тому редакція «Дзеркала тижня» вирішила докладно розпитати про газові справи виконувача обов’язків голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігоря ДІДЕНКА.

— Ігорю Миколайовичу, почнемо від самісінького початку. Поясніть, будь ласка, чому НАК «Нафтогаз України», відповідно до довгострокового контракту з «Газпромом», мусить щороку закуповувати 52 млрд. кубометрів газу? Цього року, завдяки 20-відсотковій знижці, виходить близько 41 млрд. кубометрів. Можливо, зараз цей законтрактований обсяг і потрібен. Можливо. Але через п’ять-десять років, мабуть, буде досить і 25 млрд. кубометрів. А договір укладено на десять років. Що робитимемо, якщо через кілька років нам знадобиться значно менше імпортного газу?

— Так, у контракті на закупівлю газу «Нафтогазом України» у «Газпрому» йдеться про 52, а точніше, про 41 млрд. кубометрів природного газу з урахуванням 20-відсоткової знижки. Хочу сказати, що і контракт на закупівлю газу, і другий — на транзит російського експортного газу через територію України щодня проходять, так би мовити, притирання до реальності. Адже багато речей, записаних у цих документах, з’явилося в співробітництві наших компаній вперше в історії наших відносин.

Що стосується конкретно обсягів. Сьогодні всі живуть в умовах кризи і скорочення споживання газу. Та не можна забувати про те, що, наприклад, торік у лютому, коли зустрічалися президенти України та Російської Федерації, основне питання полягало в тому, щоб у жодному разі в Україну щороку не поставлялося менш як 55 млрд. кубометрів газу. Бо якби було менше, то газовий баланс України не складався б. Сьогодні ситуація змінилася. Подорожчали енергоносії, зокрема природний газ, значно скоротилося споживання газу промисловими споживачами. Тому ваше запитання є закономірним.

Однак відповідь проста. У контракті на закупівлю газу у «Газпрому» у зв’язку з цим записано, що до 1 липня поточного року уточнюється обсяг імпорту газу «Нафтогазом України». І не обов’язково має йтися про
52 млрд. кубометрів, а от про той Х, від якого відбувається — за замовчуванням — зменшення на 20% на наступний рік. Під­твердженням цього є ситуація січня поточного року. У нас на січень було законтрактовано 1 млрд. кубометрів газу. Тобто, здавалося б, за замовчуванням ми мали закупити 800 млн. кубометрів. Однак ми узгодили з російськими колегами, що нам необхідно лише 549 млн. кубометрів газу. Таким чином, було уточнено рахунок, і за використаний у січні газ НАК «Нафтогаз України» заплатила, виходячи з ціни 360 дол. за тисячу кубометрів, 198 млн. дол.

Якщо й надалі скорочуватиметься газоспоживання, і всі будуть бачити цю тенденцію, то ми виходимо з того, що за жоден неспожитий кубометр імпортного природного газу Україна не заплатить.

— У контракті також записано, що залишається практично незмінною діюча 2008 року ставка транзиту газу —
1,7 дол. за транзит 1000 кубометрів по 100 км газопроводу. Це константа на всі десять років? Чи також є варіанти?

— Коли ми їхали на вирішальний раунд переговорів, то мали на руках узгоджені директиви і пропонували російській стороні в питанні визначення ставки транзиту газу використовувати так звану австрійську формулу. А росіяни пропонували і наполягали на прийнятті за основу так званої словацької формули.

— Отже, росіяни вас переконали, оскільки було прийнято саме словацьку модель?

— Словаччина, як і Україна, щорічно транспортує через свою територію теж досить багато газу — близько 90 млрд. кубометрів. Тож обсяг транзиту більш-менш порівнянний. Окрім того, так звана австрійська формула — це не формула комерційного контракту, а формула австрійського регулятора, котрий обмежує надприбутки транзитера…

— Чому базова ціна в контракті на закупівлю газу визначена в 450 дол. за тисячу кубометрів? Чого в ній більше — політики чи економіки?

— Скажемо так, у цій ціні є певна частка політики. Але дивіться, як складалася ситуація з підписанням довгострокових контрактів у Європі. Ці контракти були укладені п’ять-шість років тому. Тоді за базову ціну брали середню ціну на газ в Європі за минулий рік. На той час вона становила в середньому 250 дол. за тисячу кубометрів.

Ця ж практика була використана й 2009 року при укладанні контрактів між «Нафтогазом України» і «Газпромом».

Середня ціна 2008 року по півдню Європи (регіон середземноморського узбережжя Італії) становила від 435 до 465 дол. за тисячу кубометрів. Ті проекти контрактів, котрі ми отримували від «Газпрому» торік улітку, передбачали базову ціну (Ро) ще вищу, аніж 450 дол. за тисячу кубометрів.

— А чому як змінні у формулі ціни газу для України вибрано газойль і мазут?

— Річ у тім, що росіяни як експортери нафти та нафтопродуктів вели облік цін на ці нафтопродукти протягом десятиріччя. Тому і запропонували скористатися цими даними з урахуванням коригувальних коефіцієнтів. У нас, на жаль, такої практики обліку динаміки цін на основні нафтопродукти на провідних біржах світу раніше не було. Але тепер і у нас «настільною книгою» є котирування Platts, Bloomberg та ін.

— Ігорю Миколайовичу, чому президент Ющенко сказав, що цього року «Газпрому» залишилося нам заплатити за транзитні послуги «ще мільйонів 300 — так, на морозиво»?

— Тому що ми вже отримали передоплату в розмірі 1,7 млрд. дол. Ще на 250 млн. дол. ми надаємо транспортні послуги в рахунок погашення старого боргу. Окрім того, Західна Європа недовибирає законтрактований раніше газ, і «Газпром» скорочує обсяг експорту. Відповідно скорочується і сума оплати за транзитні послуги «Укртрансгазу». Але все одно росіяни нам мусять заплатити більш як 300 млн. дол. за транзит свого газу.

— Щодо транзиту ми в основному деякі питання з’ясували. Чи підрахували в «Нафтогазі», скільки дотаційних коштів із дер­жавного бюджету 2009 року знадобиться на компенсацію ціни газу для населення?

— Підрахували. Потрібно буде близько 10 млрд. гривень.

— Чи визначено баланс газу України на 2009 рік? Назвіть, будь ласка, його основні параметри. Насамперед цікаво знати, скільки знадобиться цього року імпорт­ного газу?

— Прогнозний баланс надходження газу передбачає імпорт близько 33 млрд. кубометрів. Але через невизначений обсяг споживання газу промисловістю ми поки що не розуміємо, який обсяг знадобиться під кінець року. Сьогодні виходимо із закупівлі за потребою — це 33 млрд. кубометрів, тому що скорочуються обсяги споживання газу.

— Скільки і чийого газу було використано в Україні в лютому 2009 року?

— Як я вже сказав, у зв’язку зі зниженням рівня газоспоживання промисловістю цього місяця використано тільки 1,7 млрд. кубометрів, з яких 1,3 млрд. належать НАК «Нафтогаз України». Це при тому, що в лютому 2008-го було спожито 3,2 млрд. кубометрів газу.

— Із скількома основними промисловими підприємствами договори на поставку газу в 2009 році уклала НАК «Нафтогаз України», а зі скількома — дочірнє газпромівське підприємство «Газпромсбыт Украина»? Назвіть хоча б процентне співвідношення.

— Ми виходимо з того, що «Газпромсбыт Украина» продаватиме на ринку газу України не більш як 25% від загальної імпортної кількості газу. Тобто сьогодні ми розуміємо, що поставлятимемо газ понад двом тисячам підприємств. На цей час контракти погоджуються. Я вважаю, що споживачі в обох компаній істотно не зміняться.

— У 2008 році у ТОВ «Газпромсбыт Украина» була квота на поставку українським промисловим підприємствам 7,5 млрд. кубометрів (це 25% від обсягу запланованого імпорту). Але вони її не вибрали. Які перспективи на 2009-й?

— Через уже зазначені обставини, гадаю, що поточного року «Газпромсбыт Украина» зможе реалізувати на українському ринку до 5 млрд. кубометрів імпортного газу. І взагалі, початок роботи цієї компанії пов’язаний з умовою підписання технічної угоди з російською стороною.

— Відомо, що «Газпром» виступає проти реекспорту його газу Україною. А чи має право НАК «Нафтогаз України» продавати газ власного видобутку?

— Це дуже тонкий аспект. Але в принципі ніхто не може нам цього заборонити… Питання в тому, захоче чи не захоче кінцевий споживач одержувати негазпромівський газ, а також — за якою ціною і на яких умовах?

— Давайте закінчимо тему формування балансу газу України на 2009 рік. Отже, ви прогнозуєте, що 33 млрд. кубометрів — імпорт­ний газ. А скільки усього необхідно на рік?

— Ми з вами говоримо про баланс надходження газу. До названого обсягу імпортного газу додамо більш як 18 млрд. кубометрів товарного українського.

Баланс споживання газу такий. Близько 5,7 млрд. кубометрів використовують громадяни для приготування їжі і нагрівання води з допомогою газової колонки. Трохи більше 12 млрд. кубометрів — це той газ, який населення використовує для опалення індивідуальних жител. Десь 10 млрд. витрачають підприємства теплокомунальної енергетики (ТКЕ). 6,5 млрд. — це технологічні витрати на транспортування газу трубопроводами високого і низького тиску. Майже 1 млрд. використовують бюджетні організації, понад 20 млрд. — промисловість. Приблизно такий баланс споживання газу. Але не будемо забувати, що промисловість зменшила споживання газу порівняно з минулим роком. Тому і баланс споживання газу може змінитися протягом року.

— Як вирішилося питання з 11 млрд. кубометрів газу, поставленого свого часу на адресу «РосУкрЕнерго»? Через суд? Чи РУЕ добровільно віддала цей газ «Нафтогазу» за 1,7 млрд. дол.? І що ви скажете з приводу цих 11 млрд. кубометрів газу Раді національної безпеки та оборони України до 1 березня?

— Зараз ці 11 млрд. кубометрів газу в процесі оформлення, і, можливо, у суди піде «РосУкрЕнерго». Але їхня карта бита в цьому питанні. Поясню чому.

Увесь минулий рік, коли ми купували газ в «РосУкрЕнерго», нам акти на цей газ підписувала одна людина. Представники акціонера РУЕ — компанії Centrogas та швейцарські директори чинили значний тиск на тодішнього голову Митної служби України на тему, що НАК «Нафтогаз України» не має права власності на газ, імпортований в Україну. Тому що цей обсяг нібито неправильно оформлений. Митниця нам цей газ розмитнювала. Зараз крик такий само, нібито ми не маємо права власності на цей газ. Право власності на цей газ ми маємо. Суспільство не повинно жити за подвійними стандартами.

— Скільки грошей потрібно на розмитнення цього газу і де НАК їх візьме? І скільки коштує тисяча кубометрів газу з цього обсягу?

— Нам за його розмитнення треба заплатити 20% ПДВ від 1,7 млрд. доларів. Ціна газу виходить по 153 з лишком доларів за тисячу кубометрів.

— Скільки «Нафтогазу України» заборгувала «РосУкрЕнерго»?

— Вийшло так, що ми сконцентрували на 1 січня 2009 року 11 млрд. кубометрів газу, а також переплатили за використаний газ у грудні 118 млн. дол. Крім того, компанія «РосУкрЕнерго» заборгувала «Нафтогазу» близько 100 млн. дол. за транспортування і зберігання газу.

— Але «РосУкрЕнерго» вимагає від «Нафтогазу» ще й штрафні санкції…

— Проблематичною мені здається судова перспектива для «РосУкрЕнерго» щодо штрафних санкцій. У процесі переуступки боргів ми ознайомилися з контрактами між «Газекспортом» і «РосУкрЕнерго» і не бачимо судової перспективи для претензій «РосУкрЕнерго» до нас.

— Але ж в Угорщині «РосУкрЕнерго» подала до суду на «Нафтогаз».

— Так, в Угорщині ця компанія звернулася до суду. Але не факт, що її позов буде задоволено...

Ми знаємо про те, що розпочався судовий процес. Ми братимемо в ньому участь, залучимо угорських юридичних консультантів. Будемо сподіватися на справедливе правосуддя.

— Як зараз будуються відносини між НАКом, «Газом України» і облгазами? Який борг останніх за 2009 рік? Прем’єр-міністр Тимошенко нещодавно заявила, що на місці нинішніх облгазів буде створено нові підприємства. Але ж при Бойку вже створювали щось подібне — «Укргазмережі». Тепер це підприємство ліквідується.

— Ми працюємо над оптимізацією структури нашої кооперації з облгазами. «Укргазмережі» ліквідуються за наказом Міністерства палива та енергетики.

— Що «Нафтогаз» відповість, як вимагається в указі (мається на увазі рішення РНБОУ), про підготовку до лібералізації ринку газу України?

— Лібералізувати відповідно до ринкових принципів можна те, що вже впорядковано. Ми вважаємо, що через рішення СНБО ми поки що наділені правами монополіста. І вважаємо, що спочатку маємо навести лад, а потім відзвітуємо керівництву нашої країни: порядок виглядає отак, а тепер вирішуйте, як лібералізувати ринок газу, щоб залучити до бюджету додаткові кошти.

— Чи збирається «Нафтогаз» провести аудит обсягів газу, який зберігається в українських ПСГ, як того вимагає рішення РНБОУ?

— До будь-якого аудиту і до будь-якого контролю ми готові у будь-яку секунду дня і ночі.

— На газовому засіданні РНБОУ компанію «Нафтогаз України» обвинувачували в тому, що вона не надає Генпрокуратурі і СБУ підписаних у Москві 19—20 січня контрактів…

— Того ж дня я зателефонував заступнику генерального прокурора Тетяні Корняковій і вже наступного дня Генеральна прокуратура одержала всі запитані нею документи.

(Читайте в «ДТ» довідку Генеральної прокуратури про перевірки в нафтогазовій галузі, підготовлену до засідання РНБОУ. — А.Є.)

— Чи буде готовий до 1 березня фінансовий план «Нафтогазу України»?

Назвіть, будь ласка, його основні параметри.

— Для об’єктивності картини давайте проаналізуємо результати минулого року. Компанія разом з урядом зробила все, щоб її фінансовий план був збалансованим і бездефіцитним. Окремими статтями надходжень передбачалося отримання дивідендів від ЗАТ «Укргаз-Енерго» і ВАТ «Укрнафта» за 2006-й і 2007 рік на загальну суму майже 3 млрд. гривень (2 988 782 тис. грн.).

На жаль, з незалежних від «Нафтогазу» причин, збори акціонерів так і не відбулися і не були прийняті відповідні рішення про виплату дивідендів. Тож у 2008 році компанія недоотримала грошових надходжень у розмірі 3 млрд. грн.

Попри це, у 2008 році ми в повному обсязі виконали поставлені урядом завдання. Передусім забезпечення споживачів природним газом у повному обсязі. Водночас НАКу в 2008 році довелося покривати дефіцит коштів за рахунок залучення кредитних ресурсів на вітчизняному та зарубіжному фінансових ринках.

У поточному році ми працюємо над бездефіцитним і збалансованим бюджетом «Нафтогазу». Можу сказати, що баланс доходів і витрат буде десь на рівні 90—93 млрд. грн.

— Проект фінансового плану говорить про величезний прогнозний дефіцит коштів НАК «Нафтогаз України»» у 2009 році, який може становити від 59 до 62 млрд. грн. Наскільки реальні та на чому базуються ці прогнози, які чинники і складові враховуються «за проектом прогнозного руху коштів»? Чи могли б ви розповісти про це докладніше? Наприклад, за деякими прогнозами, доходи НАК «Нафтогаз» за реалізований в Україні газ можуть становити усього від 45 до 50 млрд. грн. Водночас оплата поставок російського газу обійдеться Україні, за найскромнішими підрахунками, у 9,64 млрд. дол., або більш як 74 млрд. грн. Навіть якщо припустити, що курс долара справді відповідатиме 7,7 грн./дол., як це закладено в бюджеті, за рахунок яких джерел ви збираєтеся покривати цей розрив, якщо в бюджеті не передбачено необхідних обсягів фінансування?

— На сьогодні ми бачимо, мабуть, єдину проблему — це фінансування в розмірі 37 млрд. грн. для закачування газу в підземні сховища. З цього питання нам необхідна підтримка уряду. Ми повинні чітко виокремити питання про залучення чи відволікання коштів компанії. Якщо на загальнодержавному рівні ми не зрозуміємо, що газ, закачаний у кожний конкретний сезон закачування до ПСГ, може продаватися лише у наступному сезоні відбору, то нам, природно, для цього потрібні обігові кошти, і ми проситимемо парламент, щоб ці кошти нам виділялися. Без цього сформувати необхідний запас газу в ПСГ буде складно.

— Чи могли б ви озвучити загальну суму зовнішніх боргових зобов’язань «Нафтогазу»? Хто на сьогодні є його основними кредиторами? Який графік погашення цих кредитів? З яких джерел здійснюватиметься погашення євробондів на суму 500 млн. дол., що припадає на 30 вересня 2009 року?

— Зобов’язання з погашення узятих до 1 січня поточного року в нерезидентів кредитів і відсотків за ними становлять 825,67 млн. дол. З них упродовж січня-лютого поточного року вже було погашено 74 млн. дол. Вважаю, що цифри й динаміка свідчать самі за себе.

— «Газ України» регулярно попереджає підприємства теплокомуненерго про відключення газу. Цей захід діє як стимул для платежів?

— На жаль, ці заходи не дають належного ефекту. На сьогодні ми спостерігаємо тільки збільшення заборгованості, що перевищує вже 4,5 млрд. грн. і продовжує зростати. Найбільшим боржником уперше за всю історію незалежної України став Київ. З 1 листопада АЕК «Київенерго» узагалі не розраховується з ДК «Газ України». Заборгованість на сьогодні вже перевищила 1,1 млрд. грн. і продовжує збільшуватися. Не краща ситуація і на Сході України, де заборгованість підприємств ТКЕ вже наближається до півмільярдної позначки.

Сьогодні наші юристи відпрацьовують усі можливі правові варіанти стягнення боргів. В іншому разі в нас знову можуть виникнути проблеми з акумулюванням коштів для розрахунків із «Газпромом». А залучати кредити нині досить складно.

Крім того, ми вважаємо, що накопичення заборгованості за спожитий газ підприємствами комунальної теплоенергетики є загальнонаціональною проблемою і може призвести до негативних наслідків в економіці країни загалом.

— За інформацією «ДТ», на конференції в Мюнхені Юлія Тимошенко передала президенту Єврокомісії Баррозу листа з проханням про те, щоб Європейський Союз закупив (оплатив) для української газотранспортної системи технічний газ, необхідний для прокачування російського газу в Європу? Які можуть бути результати такого звернення?

— Ми дуже цінуємо, що політиків такого високого рівня цікавлять ці проблеми. Та ми все-таки хочемо відчути цей процес на рівні європейських компаній, які реально можуть це зробити та які безпосередньо в цьому зацікавлені.

— Тобто ви вважаєте, що Єврокомісія та Євросоюз не повинні цим займатися?

— Не зовсім так. Вони можуть рекомендувати чи якимось чином націлити європейські компанії — споживачів російського газу працювати з нами на корпоративному рівні.

— Чи є вже реакція на звернення Тимошенко?

— Поки що немає, адже минуло зовсім небагато часу.

http://www.dt.ua