Процес
над шмаркатими вбивцями, які згубили більше людей, аніж їм самим років,
завершено. Так, ще можливі різні апеляції, проте малоймовірно, що щось
принципово зміниться. Комуністи, що пророчили, начебто буржуазний суд
відпустить мажорів на всі чотири вітри - сіли у звичну калюжу. Проте... Два процеси над серійними вбивцями поставили цілу низку питань. По-перше,
чому три молокососи, в яких усіх знань з криміналістики - те, що
побачили в детективних серіалах, не були взяті після першого, максимум
після другого вбивства? І чому, після приїзду генерала з Києва, їх
впіймали за кілька днів? Отже, ніякого «злочинного генія» не було? Не вміли працювати чи
не хотіли вміти? Ще раз - як трапилося, що за злочини Ткача було
засуджено десять чоловік та одинадцятий «покінчив з собою»? Чому досі
не було офіційного повідомлення про звільнення невинних - вони що, й досі сидять?! Так Ткач хоч був профі - міліцейський експерт , хоча це не виправдання. Ми що, повинні долі дякувати, що замість трьох не засудили тридцять невинних? Якраз
в день винесення вироку мені потрапила на очі стаття в газеті
«Горожанин» (№5), де розповідалося, що облрада подарувала обласному УВС
будинок гуртожитку під музей, а мешканців женуть на вулицю. Цікаво,
якби підняти з могил міліціонерів, що загинули при виконанні службових
обов'язків та запитати: чи згодні вони, аби вітрини з експонатами про
їх подвиги стояли там, де нещодавно стояли ліжка людей, що опинилися
без даху над головою? Можливо,
все воно якось пов'язано - і невміння впіймати реально винних, і
засуджені невинні, і «музей власної слави на людському горі»? Мені здається,що цими прямими запитаннями обмежитися не можна. Треба дивитися глибше... Зразу
після затримання цієї трійці в пресі з'явилися ніким не спростовані
повідомлення, що вони кілька років тому зґвалтували вчительку, яка
мусила піти зі школи. З цього деякі колеги робили висновки - мовляв,
синки багатіїв... Я не знаю, чи доведений цей епізод чи ні, отож буду
аналізувати гіпотетичну можливість. Щодо першої частини - В ШКОЛАХ
БУВАЄ ЩЕ Й НЕ ТАКЕ. Щодо
ж недоторканості синків впливових осіб - таке міг написати лише
журналіст, який сам жодного дня не працював в школі. Насправді такою ж
недоторканістю користуються і діти двірників, алкоголіків,
наркоманів... Просто кажучи, в школі панує концепція
«виховання без покарання», при цьому педагогічне начальство робить
вигляд, що йому невідомо про наявність в кожній школі (та майже в
кожному класі) таких учнів, які абсолютно свідомо зривають уроки,
провокують вчителів... Точніше, воно (начальство) заявляє, що всі
неподобства бувають лише в поганих вчителів, що особливо пікантно
звучить в устах чиновника, якій жодного разу не провів уроку чи втік зі
школи на місце типу «тихе життя». Більше того - якщо
школяр в стінах школи вчинить карний злочин (а це трапляється частіше,
аніж ви думаєте) та школа не замне справу - таку школу будуть
критикувати роками. І почалося це задовго до «проклятого капіталізму». В мене самого залишився на все життя невеликий рубець від удару кастетом прямо на уроці у сьомому класі -
1969р.(я встиг ухилитися, та кастет сковзнув краєм). Дирекція школи
переконала моїх батьків, аби ті мовчали - начебто кастет на уроці
звичайна річ. Через три роки той самий Б. і знову кастетом побив
кращого учня школи (саме за те, що той був кращим учнем)- директорка та завучі намагалися залякати школярів-свідків,
переконуючи їх, що як вони «зганьблять школу», то будуть неприємності.
«Кажіть, що ви нічого не бачили»... І тільки тому, що батько побитого був впливовою людиною, то історія просто так не минулася. Я це до того, що поки
в школах буде панувати безкарність, поки люди, які самі ніколи в житті
не зможуть провести уроку (навіть у непоганому класі )будуть з вченим
видом доводити, що покарання непедагогічне, поки будуть вигороджувати «дітей» 16-18 років навіть за явні злочини - школа буде плодити серійних вбивць. І, нарешті, останнє. Про кампанію, підняту на захист... Аргументи захисників розраховані на людей, які не знають історії злочинів.
Немає мотивів? А який мотив був у Ткача (якщо вже не згадувати барона
де Реца, на призвісько «Синя борода»)? Той же мотив, що в
Раскольникова: «Тварь я дрожащая, или право имею?». О, як це приємно -
відчувати себе паном людського життя! Чому
на одних і тих же речах знайшли кров кількох жертв? Та тому, що сучасна
експертиза дійсно може знайти сліди крові, навіть якщо джинси побували
в пральній машині. Те, що показують в детективах про можливості
експертизи - не брехня. Там тільки не договорюють, що таких лабораторій
небагато, тому до них - великі черги. Твердження, що вбитих бачили
живими - просто плагіат зі справи Гонгадзе... В тенетах вже з'явилися нагадування, що первісно батьки шмаркатих кілерів визнавали, що вони вбивці. Та батьків хоч якось зрозуміти можна... Щодо ж позиції деяких правозахисників (яких я чомусь ніколи не бачив, коли треба було захищати людей, покривджених владою, або великим бізнесом), то я можу процитувати велику російську журналістку Юлію Латинину: «В
последнее время понятие «защита прав человека» все больше становится
противоположным понятию «справедливость». «Справедливость» - это когда
вор сидит в тюрьме ... «Права человека» сегодня - это защита любого,
кто обращается за защитой, хотя бы он сам являлся вором, убийцей или
террористом. Концепция «прав человека» была необходима для борьбы с
тоталитарными режимами, в которых не было ни закона, ни справедливости.
Похоже, что после конца тоталитарных режимов она себя исчерпала. Ибо,
кого бы ни защищали в последнее время «защитники прав человека» - ХАМАС
или террористов, сидящих в Гуантанамо, - они неизменно выбирают для
защиты таких мерзавцев, которые сами права человека ни в грош ни ставят.»
http://dniprograd.org
|