— Тіло Антона Крамара побачив житель Княжиків Іван Чабан, — розповідає сільський голова Микола Шпирка, 41 рік. — Зранку 17 лютого він проїжджав своєю ”таврією” біля хати Крамарів. Пенсіонер лежав у калюжі крові за ворітьми, на алейці біля самої дороги. Сам босий, у спідніх штанах і тільняшці. Іван побіг до сусідів. Визвали мене, подзвонили в міліцію. У сінях хати знайшли закривавлене тіло господині.

Міліціонери почали перевіряти неблагонадійні родини. У будинку 36-річного сусіда Віктора Лавренчука знайшли закривавлені сокиру, одяг і взуття. Чоловік ніде не працював, жив із братом у батьківській хаті. Обоє раніше сиділи у в’язниці, нещодавно поховали сестру. Сиротою залишилася племінниця.

Віктор зізнався у вбивстві. Сказав, що вночі прийшов до пенсіонерів украсти гроші, щоб зробити поминки по сестрі. Нічого не знайшов. Забрав із хати іменний годинник і дрібні речі. Розлютився і зарубав подружжя. Після вбивства сів на лавку, скурив цигарку й пішов додому.

— Мені досі не віриться, що ця трагедія сталася в нашому тихому і скромному селі, — зізнається сільський голова. — Подружжя Крамарів — одне зі зразкових у Шарнополі. Ніхто ніколи не бачив, щоб вони сварилися. Прожили душа в душу 60 років. 8 березня Антону Спиридоновичу мало виповнитися 80 років. Вони планували запросити на ювілей родичів із Бузівки, Цибулева. Бог не дав Крамарам своїх дітей, але їх завжди провідували племінники, похресники.

— Це антихрист приніс таке горе нашій родині, — плаче Надія Чайка, племінниця Ніни Крамар. — Добрих людей на той світ відправив гад. По-звірячому вбивав стареньких. Голови обом прорубав. Коли я зайшла в хату, мало не зомліла. У сінях була калюжа крові. У крові всі двері, підлога, доріжка, постіль стареньких. По кімнатах розкидані речі. Пухова перина пропалена. Скрізь розкидане пір’я. Катував, мабуть. У бабці опіки на руках були.

Жінка каже, що Крамари не мали великих заощаджень. Однак зазначає, що останні кілька років подружжя накопичувало гроші, щоб провести в хату газ. Не так давно зробили парове опалення.

До пенсії Крамари працювали в місцевому колгоспі ім. Леніна. Чоловік їздовим, жінка — у рільничій бригаді.

— Дядькові шість років назад зробили операцію, — схлипує Надія. — Після того він став недужати. Тітка Ніна дивилася за ним, як за малою дитиною. Козу навіть купила, щоб чоловік щодня свіже молоко пив. Завжди приказувала: ”Як же ти без мене себе обійдеш, як я помру першою?”

Крамарів поховали в одній могилі. На похорон зійшлися жителі сусідніх Зарубинців, Княжиків, Цибулева.

Лавренчуку загрожує довічне ув’язнення.

http://gazeta.ua