 Антоніна Птицин, бронзовий призер Київського міжнародного турніру з
вільної боротьби, про свої цьогорічні успіхи та захоплення Інтернетом
Відкриттям початку нинішнього сезону у вільній боротьбі стала 19-річна
львів'янка Антоніна Птицин. Спочатку відома лише вузькому колу
спеціалістів спортсменка стала срібним призером Кубка України, а
минулими вихідними зійшла на третю сходинку п'єдесталу пошани
престижного Київського міжнародного турніру.
- Це мій перший великий успіх на міжнародному рівні серед дорослих, -
почала розмову Антоніна, коментуючи свій виступ у вазі до 55 кг на
турнірі в Києві. - До того у 2004 році була срібним призером чемпіонату
Європи серед кадетів.
- Розкажи, як відбувалися твої поєдинки на цих змаганнях?
- У першій сутичці зустрілася із львів'янкою Олею Нарепехою і перемогла
2:1 за періодами. Потім боролася з білорускою Григор'євою. Перший
період програла. У другому також поступалася, але на останніх секундах
поклала її на туше. За вихід у фінал боролася з титулованою Наталею
Синишин зі Львова. Програла їй у двох періодах - 0:6, 0:2. На змаганнях
з нею боролася вперше. А от на тренуваннях часто боремось. Визнаю, що
наразі не готова конкурувати з нею на рівних. Фізично дуже поступаюся
їй. Ну і в техніці Синичка (прізвисько Синишин - "Пошта") краща за
мене. За третє місце зустрілася з борчинею з Тунісу і перемогла її у
трьох періодах.
- Хто перший привітав?
- Тренер Олег Сазонов, потім дівчата підбігли. А далі вже по телефону
вітали мама, брат... Звідки вони дізналися? Моя подруга Юля Благиня
(бронзовий призер чемпіонатів світу і Європи - "Пошта") зателефонувала
моїй мамі і повідомила приємну новину.
- Знаю, на Київському турнірі традиційно немалі призові. Як було цього разу?
- У зв'язку з фінансовою кризою їх розмір значно зменшився. Так, за
третє місце отримала 100 доларів. Для порівняння, торік за "бронзу"
давали 500 доларів. А найбільші призові отримала у Львові, перемігши
2006 року на одному з турнірів серед кадетів, - 200 доларів.
- Як тебе вдома зустріли?
- З радістю, обнімали, цілували. Відзначили мій успіх 23 лютого разом
із Днем захисника Вітчизни. На святковому столі і для моєї медалі
знайшлося місце (сміється).
- Чому після того, як стала призером чемпіонату Європи серед кадетів, у тебе було таке тривале затишшя у результатах?
- Після того успіху рік узагалі не тренувалася через те, що перенесла
складну операцію. А потім потихеньку повернулася в боротьбу.
- Були думки кинути боротьбу?
- Так. Були моменти, коли себе і почувала добре, але боротися на
хорошому рівні не виходило. Проте кинути боротьбу ніяк не могла, бо
навчалася в училищі фізичної культури. А цього сезону досягла справжніх
успіхів. Перед Київським міжнародним турніром стала другою на Кубку
України, поступившись у фіналі вагової категорії до 59 кг Ірині Харів
із Калуша.
- На якому курсі навчаєшся в училищі фізкультури?
- На третьому, цьогоріч закінчую. Вступатиму у Львівський університет фізичної культури.
- У березні відбудуться чемпіонат Європи (особистий) і Кубок
світу (командний), на які тренери повезуть різні склади. Ти куди поїдеш?
- На Кубок світу. Виступатиму у вазі до 55 кг.
- Для тебе це будуть найсерйозніші змагання у кар'єрі. Їдеш набиратися досвіду чи маєш якісь конкретні завдання на цей турнір?
- Ніколи нічого не планую. Просто виходжу на кожну сутичку, щоб перемогти.
- Антоніно, розкажи трішки про себе. Коли почала займатися боротьбою?
- Тренуватися почала у 12 років. Тренер із боротьби прийшов на урок
фізкультури в школу №5, де я навчалась, і запросив у секцію. Майже весь
клас тоді записався. Цікаво було. Позаймавшись два місяці, взяла участь
у перших своїх змаганнях у Львові. Стала другою тоді. І так помаленьку
втягнулася.
- Крім боротьби, які маєш інтереси?
- Люблю в Інтернеті посидіти, з друзями поспілкуватися на сайті vkontakte.ru. В онлайні спортивні канали інколи переглядаю.
http://www.lvivpost.net
| 
Головна 
