А у видавництвах по-різному оцінюють ситуацію. Одні кажуть, що кардинально нічого не змінилося, хоча й визнають, що змушені піднімати ціну на книги. Інші ж заявляють, що на межі банкрутства – з початку року через проблеми з кредитуванням деякі видавництва не видали жодної книги. Втім, майже всі учасники ринку визнають, що тепер повинні вигадувати дедалі більше нових ходів, аби утриматися на плаву.

Письменник Сергій Жадан нещодавно презентував свою нову збірку “Ефіопія”. А трохи раніше він мав тур разом із гуртом “Собаки в космосі”. Схожий досвід мав і колега по перу – Юрій Андрухович, який давав концерти із польською групою “Карбідо”.

У такий спосіб, очевидно, літератори всіляко намагалися збільшити попит на свої книги. Має це зв’язок чи ні, але минулого року український книжковий ринок стабільно ріс. А в нинішніх умовах кризи привертати увагу якомога більшої кількості читачів за допомогою різноманітних акцій та презентацій – це єдиний спосіб втриматися на плаву, каже директор популярної в Києві української книгарні “Є” Катерина Федоренко:

"Кризу ми ще так не помічаємо, але купляти, звісно, стали трошечки менше. Я часом дивлюся: приходять люди, підібрали декілька книжок, потім підходять до каси - і одну-дві відкладають. По грошах це їм не підходить."

І хоча поки проблем з покупцями немає, книги доводиться постійно переоцінювати. Катерина Федоренко каже, що це залежить від видавництв, які збільшують ціни на продукцію – хто на гривню, а хто й на на 15.

Леонід Фількенштейн, дирекор видавництва “Факт”, яке видає багатьох популярних сучасних українських письменників, підтверджує слова продавців – попит не впав. Біда, за його словами, в тому, що скоро продавати буде нічого, “Факт” торгує книгами зі складу, а цього року ще не видав жодної нової. Видавництво просто не може отримати кредити, аби друкувати нові партії. До того, ж послуги поліграфістів дуже подорожчали.

Пан Фількенштейн вважає, що україномовна книга – це справа не лише бізнесменів, це стратегічний продукт, необхідний для існування держави, тож тут необхідна підтримка влади:

"Українському читачеві потрібна українська книжна. Якщо з боку можновладців і взагалі зацікавлених осіб якихось конкретних дій не буде, то книжкового ринку в нас не буде ще дуже довго."

В подібній ситуації, каже Леонід Фількенштейн, опинилося багато українських видавництв, особливо малих. У великих ситуація трохи стабільніша. “Фоліо” – найбільше в ринковій ніші. Його дирекор Олександр Красовицький каже, що хоча проблеми з кредитами і справді є, вони не критичні. Аби впоратися з кризою, видавництво розробляє нові стратегії. Приміром, загальний наклад у січні цього року порівняно з січнем 2008-го не зменшився – трохи більше, ніж 100 тисяч книг. Але кількість назв видань зросла майже вдвічі.

Поки що сума продажів у мережі “Фоліо” зростає. І Олександр Красовицький вважає, що зараз гарна нагода потіснити російського імпортера з вітчизняного ринку. Гривня впала більше, ніж рубль, тож російські книжки тепер суттєво дорожчі за українські. До того ж в Росії теж криза, а український ринок є занадто ризикованим і багато видавців просто побоюються працювати тут. Отже заробити можна на російській класиці, перекладних закордонних книгах та сучасній українській літературі, каже Олександр Красовицький.

Книга – такий самий продукт, як і метал, кажуть видавці. Тож очевидно, що вона як-не-як реагує на всі фінансові потрясіння. Вона не є предметом першої необхідності, тому продавці прогнозують, що збіднілі в час економічних негараздів люди віддаватимуть перевагу їжі не духовній, а звичайній.

До того ж книжковий ринок в Україні і до кризи був надто делікатним. Лише 15 відсотків книг видрукувані в Україні, решта – імпорт, здебільшого з Росії. Половину вітчизняних книг видавали за гроші з казни – це підручники та решта державного замовлення. Тепер, в умовах жорсткої економії, влада може намагатися заощаджувати на книгах, побоюються видавці. Тож, на тлі минулорічного стабільного росту обсягів видавництва української книги, у 2009 році прогнозують спад.