Анекдот у тему

Час, коли за нас думала дер­жава, давно минув. У державних мужів інші клопоти. Соромно, але в нашій країні народні депутати першими біжать знімати депозити, дізнавшись про насування мораторію. Вони ж, отримуючи астрономічні (за мірками середнього українця) зарплати, не соромляться вибивати собі відповідну матеріальну допомогу та інші дрібниці... І не тільки депутати. І не тільки під час кризи. Тому людям так чи інакше доводиться піклуватися про себе самим. І криза — хороший стимул до самостійності. Допоможи собі сам. Саме таким принципом нині керуються відповідальні громадяни країни Україна, яку практично всі експерти називають у числі перших у рейтингу держав, що найбільше постраждали від економічної кризи. Адже лихоліття бажано пережити гідно. Причому із втягуванням країни у кризовий вир завдання вберегти свою особисту економіку стає чи не найважливішим. Тому не дивно, що багатьом хотілося б насамперед уберегти від знецінення те, що вже зароблене і ще не згоріло в полум’ї інфляції та девальвації.

У цій відповідальній справі не радимо сліпо дотримуватися порад вітчизняних політиків та чиновників. Вони вдосталь «нарадили» нам раніше, а тепер списують свій непрофесіоналізм та економічні прорахунки банальним переведенням стрілок на світову економічну кризу. При цьому порадники чомусь забули, що зовсім некоректно порівнювати проблеми України з рівнем економічної турбулентності в інших країнах. Адже якщо у США або в розвиненій європейській країні в понеділок луснув черговий банк, то вже у п’ятницю будь-який вкладник цієї фінансової установи гарантовано може отримати свій вклад у повному розмірі. Якщо в інших цивілізованих країнах людина потрапляє під хвилю безробіття, завдяки більш-менш пристойній допомозі вона не опиняється на межі виживання.

Зате слід дослухатися порад аналітиків і практиків (у тому числі використаних у цій статті), не забувши при цьому зрозуміти логіку, з якої випливають відповідні висновки. Інакше й ці поради, не адаптовані творчо до кожного конкретного випадку, можуть виявитися навіть шкідливими.

Слід сказати, що частина «маленьких українців» (серед них напевно є й наші читачі) виявилася значно професійнішою і розумнішою за найіменитіших вітчизняних «економістів». Вони жили на зароблене, цуралися банківських кредитних мишоловок, продавали зайві квадратні метри на піку вартості за ціною, за якою ті вже ніколи не коштуватимуть, і купували долар по 4,70 грн. минулого літа. Тобто добре підготувалися. І цей своєрідний клуб за інтересами відкритий. Саме життя стимулює збільшення кількості його членів, перед якими стоїть актуальне питання подальшого збереження, а якщо вдасться — і примноження особистих фінансів. Їм доведеться вдосконалюватися на ниві приватного інвестування.

Доступних варіантів інвестицій (екзотику до уваги не беремо) не так уже й багато. Нерухомість, земля, фондові інструменти, банківські метали, депозити, купівля товарів так званого тривалого користування (включно з дорогою побутовою технікою, автомобілями), зрештою — просто валютний «кеш» у банківському індивідуальному сейфі фінустанови з хорошою міжнародною репутацією — ось, мабуть, і всі можливості розмістити особисті фінанси. Тепер зупинимося на них докладніше.

Нерухомість: дна цін ще не видно

Нерухомість — досить дорогий напрям інвестування, але й з високою надійністю (див. табл.). Якщо в країні не трапиться форс-мажорів на кшталт воєнних дій або відключення міських комунікацій, нерухомість дозволить пережити навіть найжорсткішу кризу з малими втратами. Вона ж дозволяє власникам ліквідних коштів, котрі вклали їх у квадратні метри, ціна яких знизилася до мінімуму, отримати згодом непоганий прибуток. Адже, безперечно, ціни на дні назавжди не залишаться.

Водночас можна тільки поспівчувати тим інвесторам, котрі на хвилі ажіотажу зробили дорогі покупки на піку цін (протягом двох останніх років). Ще більше втратять ті, хто недооцінив своїх фінансових можливостей і тепер став рабом банку або втрапив до рук шахраїв, які будували фінансову піраміду.

Дна цін на житлову нерухомість ще не видно. Однак ріелтори, видаючи бажане за дійсне, нав’язливо «прогнозують» пожвавлення вторинного ринку житлової нерухомості уже з приходом весни. Тим часом наприкінці лютого ціни на квартири в Києві, порівняно з торішніми, знизилися удвічі практично в усіх сегментах ринку. А в столиці зафіксовано низку угод, в яких квадратний метр «відпускають» за ціною 1 тис. дол. США. Причому йдеться не про «убиті», а про нормальні квартири з досить прийнятним розташуванням.

І все ж активність на ринку — ніяка. Можна припустити, що з розгортанням негативних економічних процесів, із активізацією роботи банківських установ з позичальниками на ринку з’явиться широкий вибір об’єктів житлової нерухомості за цінами, що межуватимуть із еквівалентом тисячі доларів. Якісніші об’єкти, звісно, пропонуватимуть трохи дорожче. Але поки що інвестиційна привабливість квартир — нульова.

До дна ринку ще далеко. Час досягнення нижньої точки спрогнозувати, практично, неможливо. Однак певна цінова стабілізація настане, коли термін окупності інвестиції в нерухомість (за рахунок орендної плати) повернеться до 8—10 років, як це було в «добулькові» часи. Поки що розрахункова окупність столичних квартир становить 15—25 років.

Квартири навіть за поточними, удвічі зниженими цінами не потрібні ні банкам, ні позичальникам, ні потенційним покупцям.

Акценти аналітика

1. Ціни на квартири як на вторинному, так і на первинному ринках у доларовому обчисленні обов’язково знижуватимуться ще. Тому купувати житло зараз не варто.

2. Щоб визначити слушний момент входження в ринок, слід стежити за розвитком ситуації і в національній, і у світовій економіці. Коли на повну силу лютуватимуть безробіття, безгрошів’я, девальвація й рецесія — буде саме час підбирати оптимальний варіант житлової або комерційної нерухомості для купівлі й матеріалізувати свої заощадження.

3. Слід мати на увазі, що після поновлення активної роботи банківських установ (що рано чи пізно станеться) кількість ваших конкурентів із пошуку якісного житла зростатиме паралельно з набиранням обертів кредитуванням. Багато громадян, навіть ті, хто не потребує іпотеки, чекають широкого поновлення кредитування як сигналу про те, що зволікати з інвестицією в нерухомість більше не можна.

4. Вибираючи об’єкт купівлі, пам’ятайте: інвестиція в «якісні» квадратні метри, хай і дорожчі, більш виправдана, ніж купівля морально застарілого житла в сумнівних, із погляду розташування, місцях вашого міста.

5. Ідеальним для інвестиції був би варіант, коли об’єкт купівлі годиться і для достойного особистого мешкання, і (на випадок потреби) для здачі в оренду під житло чи офіс, вартість оренди якого зазвичай значно вища, ніж вартість житлової нерухомості.

6. Ринок нерухомості досить інертний, тому моментального розвороту у зворотний бік не станеться. Отож буде вдосталь часу все зважити й вибрати оптимальний момент для здійснення угоди.

7. Про те, що нерухомість у досяжному майбутньому дорожчатиме стрибкоподібно, або про те, що ціни невдовзі повернуться на рівень, близький до докризового, можна забути надовго. Нерухомість слід розглядати як об’єкт для приватної довгострокової інвестиції, а не як об’єкт спекуляцій.

Міняю депозит на авто, алкоголь, виноматеріали або склотару…

На жаль, ті, хто розмістив свої кошти в деяких банках, тепер не можуть їх вилучити. Неплатежі за кредитами зайшли в непримиренну суперечність із масовим вилученням депозитів. На ще більший жаль (адже гроші люблять тишу), дані про те, скільки чергових мільярдів «пішло» із банківської системи протягом звітного місяця, постійно озвучуються високопоставленими чиновниками і сприяють наростанню ще більшої паніки. За останніми даними, з фінансової системи країни «випарувався» еквівалент близько 80 млрд. грн., причому процес явно прискорився вже цього року. Мало не «пачками» стали вводитися тимчасові адміністрації у фінансових установах, атакованих вкладниками.

Однак затримки платежів відбуваються не тільки в частині фінансових установ із тимчасовою адміністрацією НБУ. В окремих поки що формально здорових банках також нагромаджуються досить серйозні проблеми.

Хто є хто, можна легко дізнатися, відвідавши сайт, на якому розмістилася українська депозитна біржа, — явище також унікальне, характерне тільки для нашої країни. На цій біржі власники кредитів намагаються знайти для взаємозаліку власників завислих депозитів із дисконтом 20—65% (!) від суми вкладу. Не виключено, що не всі пропозиції від власників кредитів. Можливо, хтось із дисконтом 50—65% від суми вкладу намагається налагодити свій маленький бізнес по-українському. Такі ж бізнесмени пропонують продати їм депозит і в здорових банках — розраховуючи, що комусь із вкладників знадобиться достроково отримати гроші з депозиту.

Реально власники проблемних депозитів (точніше — банків) намагаються продати свої вклади з дисконтом від 10 до 30%. Пропозиції продати депозит зі «здорового» банку в основному стосуються дострокового погашення гривневих вкладів. Люди згодні платити дисконт, оскільки побоюються, що на час спливання терміну депозитного договору їхній вклад у національній грошовій одиниці ще більше знеціниться.

Слід зазначити, що чимало власників кредитів замість «готівки» пропонують взаємозалік автомобілями, квартирами, будинками, часткою в бізнесі, офісною нерухомістю, земельними ділянками й навіть приватними міні-готелями, оскільки, крім депозитників, які потрапили в халепу, інших претендентів на їхнє добро зараз у країні немає.

Як бачимо, українські позичальники на хвилі ажіотажу та жадібності нахапалися багато корисного і не дуже. Об’єднує ці кредити одне: все це було куплене в борг, швидше за все, навіть не з подвійною, а з потрійною переплатою.

Тому і квартирі в Києві, і ділянці в с. Вишеньки ще є куди «падати», а елітній земельній ділянці під Києвом напевно судилася не дуже блискуча доля: рано чи пізно її за борги забере банк і реалізує за реальною ціною, яка в кілька разів буде нижчою від купівельної.

Водночас сьогодні чимало фінансових установ країни не бентежать заявки на виплати за закінченими депозитними договорами, навіть на суму, еквівалентну 50—100 тис. у.о. Зовсім недавно колега, в якого сплив термін депозитного договору, попередньо подавши усну заявку за два дні до закінчення терміну дії договору, вільно, без проблем і черги, зняв із рахунку близько 35 тис. євро (залишок від вчасно «скинутої» квартири). Причому гроші було знято саме в євробанк­нотах. Ніхто й не подумав запропонувати йому видати валютний вклад у національному еквіваленті, як ніхто й не намагався нав’язливо пропонувати свої послуги із подовження терміну дії вкладу.

Втім, після того, як надійність і партнерське ставлення банку були таким чином підтверджені, того ж дня та ж сума знову розмістилася на рахунках тієї ж фінансової установи.

Знайти таких «банкірів-безвідмовників» — завдання для тих, хто вирішив розмістити вільні кошти на рахунках фінансових установ, аби без метушні отримати свій стабільний відсоток.

Акценти аналітика

1. Час, коли депозитний вклад у будь-якому великому системному банку означав 100-відсоткову надійність і гарантію, минув разом із падінням національної економіки та національної грошової одиниці.

2. Зважуючи ризики під час розміщення грошей на рахунку фінансової установи, слід пам’ятати, що вклади в Ощадбанку СРСР спочатку теж були гарантовані досить серйозно, всією загальнонародною власністю та величезними золотовалютними резервами держави. Закінчилося все виплатою принизливої для власників повновагих вкладів у відділеннях радянських ощадних кас «тисячі». І то далеко не всім.

3. Фонд гарантування вкладів теоретично повинен підстраховувати всі кошти на суму до 150 тис. грн. на кожну особу, розміщені в конкретній банківській установі. Але в ньому загалом акумульовано трохи більше 5 млрд. грн., що значно менше, ніж сума депозитів фізичних осіб навіть у тому одному «системнику», в якому вже запроваджено тимчасову адміністрацію.

4. У країні нормально функціонує чимало міцних банківських установ (капіталізація яких була збільшена), що не мають проблем із ліквідністю і вчасно виконують свої зобов’язання перед клієнтами. Цілість особистих коштів у таких установах незмірно вища, ніж у квартирі, навіть оснащеній найсучаснішою сигналізацією.

«Маленьке, зелене, але не гроші»

Інвестуючи в найпопулярніший (порівняно з іншими валютами) американський долар, слід брати до уваги дві важливі обставини. Курсове співвідношення долара США до української гривні залежатиме, по-перше, від адекватності й реального проведення антикризових заходів у країні, по-друге, від поміркованості «емісійного» запалу відповідних компетентних установ.

Інакше кажучи, якщо рефінансування банківським установам ітиме не тільки на виплату депозитів громадянам, а й на безповоротні кредити кишеньковим фірмам та підставним фізособам, якщо не знайдеться іншого способу наповнення Пенсійного фонду і виплати заробітних плат бюджетникам, ніж «друкування банкнот», якщо високопоставлений чиновник або суддя і далі отримуватимуть (а не зароблятимуть) по кілька десятків тисяч казенних грошей, — у гривні не буде майбутнього.

Якщо гривня буде емітована тільки для продажу власникам валютних кредитів (не з числа професійних гравців на ринку) за фіксованим курсом або для підтримки реальних секторів економіки, то майбутнє в національної грошової одиниці — гідне. Але у кожному разі курс 6,0—6,5 грн. за один долар нам уже не світить ніколи, хоча його й обіцяють довірливим виборцям.

На сьогодні держчиновники й політики країни декларують благі наміри щодо і антикризових заходів, і курсової стабільності, а реально вдаються до таких кроків, не відмовившись від яких, скоро з гривнею й переночувати буде страшно. Жодна біржа світу, жодна національна валюта (не беручи до уваги екзотику типу Зімбабве) не обвалилися під час нинішньої кризи так сильно, як українські.

«Другий бік планети» — це ризики самого американського долара. Адже, щойно світова економіка почне відновлюватися, різко змінять свій напрям і підуть угору і швейцарський франк, і євровалюта, і золото, і нафта, й інші сировинні активи, а ось долар приречений падати.

Причому щойно знижувальний тренд зміцниться, долару відразу згадають усе:

— державний мегаборг на суму понад 10 трлн. дол. (75% ВВП), який тільки за останніх півтора року зріс більш як на 1,7 трлн., тобто фактично зростав із п’ятикратним прискоренням, порівняно з попередніми роками;

— велетенський розмір загальних зобов’язань в американській економіці з урахуванням боргів корпорацій, що перевищує 31 трлн. дол. (230% ВВП)...

Відновиться тема диверсифікації валютних резервів, яка нині тимчасово не в моді. Після того, як валюти інших країн почнуть різко зміцнюватися відносно долара, «штатівський» експорт отримає явні бонуси, порівняно з товарами зарубіжних країн. Тому «відповіддю Чемберлена», найімовірніше, стануть адекватні кроки інших країн зі здешевлення вже своїх власних грошей.

Безперечно, попереду на нас чекає епоха глобального здешевлення паперових грошей, правда, станеться це ще нескоро, тому є час підготуватися й напередодні прикупити з інвестиційною метою достойний об’єкт житлової або комерційної нерухомості, потрібну земельну ділянку або інші реальні цінності, які на той час добряче подешевшають.

Акценти аналітика

1. У чому зберігати заощадження й вільні гроші — у національній грошовій одиниці чи у світових валютах, — громадянам має підказати їхній власний рівень довіри до дій керівних осіб, відповідальних за стабільність валютних курсів.

2. Кошти, що знадобляться найближчим часом, краще зберігати в тій грошовій одиниці, в якій доведеться розраховуватися, оскільки прості громадяни, на відміну від професійних спекулянтів, частіше втрачають на стрибках валютних курсів, і долар, куплений по 9,70 грн., через кілька днів доводиться здавати по 8,50 грн.

3. Навіть надання чергового траншу «швидкої допомоги» від МВФ не вирішує проблем України, як не вирішили їх велетенські вливання фонду торік восени.

4. Бакс, дешевшаючи, принесе користь економіці Сполучених Штатів, експорт яких отримає явні бонуси, порівняно з товарами зарубіжних країн. Тому найімовірнішою реакцією на це стануть адекватні кроки інших країн на здешевлення уже власних грошей. Євро, швейцарський франк чи єна не будуть винятком. Попереду на нас чекає епоха глобального здешевлення паперових грошей.

Золоті рекорди — це ціна страху

Не секрет, що багато українців забирають свої заощадження з фінансових установ і переводять їх у валюту. Проте не факт, що цей шлях є найкращим за нинішньої ситуації. Щоб упоратися з наслідками кризи, світові уряди, схоже, скоординовано вирішили знецінити свої валюти. Викуповуючи проблемні активи, випускаючи нові порції державних облігацій, вони неодмінно запускають друкарський верстат, щоб наповнити ринок новими й новими грошима. По суті, це нічим не підтверджені гроші, які породжують інфляцію та знецінюють грошові купюри. Деваль­вація всіх провідних світових валют уже неминуча. Питання лише в тому, наскільки глибоко вони впадуть. Кожен день робить біднішими тримачів як національної, так і іноземної валюти. Проте і вкладати гроші сьогодні практично нема куди. Втім, спокійною гаванню для вкладень можуть стати банківські зливки дорогоцінних металів.

Поглиблення кризи у всьому світі повернуло золото в інвестиційний табель про ранги. Інвестувати в бізнес, нерухомість або боргові зобов’язання держав стало надто ризиковано, і стратегічні інвестори відразу ж звернули увагу на стародавній дорогоцінний метал. За даними агентства Bloomberg, наприкінці лютого цього року вартість тройської унції золота (приблизно 31,1 грама) на світових ринках знову перевищила позначку в 1000 дол. Справедливості заради слід уточнити, що в останні дні зими на Нью-Йоркській товарно-сировинній біржі (NYMEX) золотом з поставками у квітні торгували приблизно по 996 дол. за унцію. Водночас ф’ючерси на золото з термінами поставок у червні і серпні 2009 року справді перевищили ціну 1000 дол. і становили 1002,3 і 1002,8 дол. відповідно. Нагадаємо, вперше вартість унції золота перевищила 1000 дол. 13 березня минулого року, досягнувши абсолютного історичного рекорду в 1030 дол. за унцію. Схоже, новий рекорд не за горами.

Світові ціни на золото (як, утім, і інші дорогоцінні метали) ростуть безперервно уже восьмий рік. Головна причина — очевидна слабкість американської валюти. Багато країн диверсифікують свої валютні резерви, переводять в інші валюти та золото. Приватні інвестори усього світу також підхопили цю тенденцію. За великим рахунком, ціна золота — це ціна страху і невпевненості у завтрашньому дні.

Зміна світових цін на банківське золото досить оперативно позначається на вітчизняному ринку. Мало того, сьогодні ціна золота в Україні зростає приблизно удвічі швидше, ніж світова. Пов’язано це з обвалом гривні і зростанням попиту. Від початку року офіційний курс золота зріс на 10,6%, а реальний курс продажу золота банками — на 12,3%. При цьому його сьогоднішня середня ціна в наших банках приблизно на 10% перевищує світову. Проте банкам покупців не бракує. Вони пропонують своїм клієнтам доволі широкий набір операцій із дорогоцінними металами: купівлю-продаж зливків, продаж інвестиційних, ювілейних та пам’ятних монет, а також відкриття поточних та депозитних рахунків у металах. Кожна послуга по-своєму приваблива і кожна має свої недоліки.

В Україні ліцензію на роботу з дорогоцінними металами мають півсотні банків, але тільки близько десяти з них займаються металами постійно і масштабно. Найбільшими гравцями в цьо­му сегменті ринку, як і раніше, є Райффайзен Банк Аваль, Брок­бізнесбанк, «Фінанси і кредит», «Форум», «Хрещатик», Правекс-банк. Від вибору банку дуже залежить успішність інвестиції, оскільки ціна і маржа між купівлею і продажем у різних фінансових установах відрізняються істотно, а викуповувати «чужі» зливки наші банки традиційно не бажають або встановлюють на них дуже занижені ціни. Із цієї причини варто відразу не тільки оцінити вартість зливка, а й дізнатися, за якою ціною банк їх викуповує. Чим більше відрізняються ці дві ціни, тим менш привабливою є покупка металу. Втім, різниця між курсами купівлі і продажу на даний момент практично в усіх банках перевищує 50%, що робить короткострокові інвестиції в мірні банківські зливки позбавленими сенсу. Можна говорити лише про довгострокове зберігання капіталів.

Акценти аналітика

1. Успішність вкладення коштів залежить і від ваги зливка — чим більший зливок, тим інвестиція потенційно вигідніша, оскільки в міру збільшення ваги металу зменшується ціна грама і маржа банку при викупі зливка. Ціна на золото в українських банках становить на сьогодні від 270 до 340 гривень за грам залежно від маси зливка.

2. Купувати зливки вагою від одного до 50 г з метою інвестування було несерйозно навіть у благополучні часи. Їх брали найчастіше як оригінальний подарунок. Найбільш популярними сьогодні є стограмові зливки. Їхня ціна у вітчизняних банках коливається в діапазоні 30—32 тис. грн.

Прибуток від продажу інвестиційних монет не оподатковується

Поціновувачі красивих речей можуть укласти гроші в монети з дорогоцінних металів. Виготовлені в наші дні монети ділять на два види: інвестиційні та колекційні (пам’ятні).

Інвестиційна монета — це монетоподібний зливок із дорогоцінного металу вищої проби з визнаною вагою і чистотою (випущений одним із монетних дворів досить великим накладом), який має тематику, як правило, не прив’язану до дати, події або явища і є інструментом інвестицій. Їхня ціна зазвичай складається з ціни дорогоцінного металу плюс 3—40% за роботу залежно від ваги і якості. Монети, призначені для інвестування, важать мінімум унцію.

Колекційні монети — це монети з обмеженим накладом, не обов’язково найвищої проби, проте з більш значущою тематикою, як правило, прив’язаною до дати, події або явища. Вони дорожчі, проте повноцінного інвестиційного потенціалу не мають, оскільки через свою специфіку не є достатньо ліквідним товаром.

Прибуток від продажу інвестиційних монет в Україні не оподатковується. А от колекційні монети оподатковуються ПДВ. Банки, в яких можна придбати як інвестиційні, так і колекційні монети, — Ощадбанк, Райффайзен Банк Аваль, «Фінанси і Кредит», «Форум», Імексбанк, VAB банк та ін.

Головна перевага інвестування в монети — зростання їхньої вартості з часом. Крім вартості металу, монети становлять певну художню та історичну цінність, яка залежить від поточного попиту на ринку. Бувають випадки, коли монети за рік дорожчають на 100% і більше. Проте фахівці радять тим, хто зацікавився монетними інвестиціями, враховувати головний ризик — труднощі з продажем в Україні. Вітчизняні банки (навіть ті, які займаються продажем) монет або не викуповують узагалі, або дуже неохоче і за низькою ціною. Найчастіше різниця в цінах купівлі і продажу на 5—10% перевищує маржу за банківськими зливками. Тобто сьогоднішня «кризова» різниця цін може сягати 60—70%. Щоб заробляти на колекційній вартості, доведеться виходити безпосередньо на збирачів, але сучасними монетами цікавляться не всі нумізмати. Якщо ви все-таки вирішите придбати монети, краще «забути» про них років на 5—10: чим довше вони лежать, тим дорожче коштують.

Акценти аналітика

1. Купивши монети, треба подбати про їх зберігання, оскільки будь-які пошкодження можуть істотно вплинути на ціну. Зазвичай монети зберігаються в пластикових пакетиках або прозорих пластмасових контейнерах. Краще їх звідти й не виймати.

2. Найкраще традиційно зберігається золото, а срібні монети швидко втрачають свій товарний вигляд. Купуючи монету найвищої якості із дзеркальною поверхнею (із так званою якістю пруф), важливо не торкатися її поля — втрата чистоти дзеркала істотно зменшує цінність монети.

Металевий рахунок — це ризик, пов’язаний з надійністю банку

Цікавою інвестицією в дорогоцінні метали є металеві депозитні вклади. На сьогодні прибутковість за цими депозитами — у діапазоні від 2 до 6%, залежно від обраного банку та розміру вкладу. Як правило, наприкінці строку вкладник отримує суму депозиту і нараховані відсотки банківськими зливками або в гривнях за курсом банку на день закриття депозиту.

Депозити в банківських металах умовно поділяють на готівкові і безготівкові. У першому випадку реальний зливок потрібно купити в банку й покласти його на депозит. Недоліком цього виду депозиту є та ж таки маржа між ціною покупки та продажу, яка з’їдає, у кращому разі, більшу частину можливого прибутку.

При відкритті депозиту в безготівковому металі клієнт вкладає в банк свої гроші, які перераховуються в еквівалент обраного металу за курсом НБУ на день відкриття вкладу. Реально метал при цьому не поставляється, і маржа, як правило, відсутня або мінімальна, що дає змогу реально виграти в разі зростання котирувань металу.

Найбільш гнучким і потенційно дохідним інструментом при роботі з дорогоцінними металами банкіри називають поточні рахунки в безготівкових банківських металах. За наявності цього рахунку ні в клієнта, ні в банку немає жодних зобов’язань за термінами. Як тільки клієнт вважатиме, що дорогоцінний метал досяг локального максимуму, він може оперативно зняти свої гроші, зафіксувавши прибуток. За такими рахунками, як правило, відсотки не нараховуються зовсім, зате це єдиний фінансовий інструмент, який дозволяє азартним інвесторам отримати 5—10% місячного прибутку в період підйому цін.

Акценти аналітика

1. При відкритті рахунків у банківських металах слід бути дуже уважними. Не зайво поцікавитися у працівників банку, що конкретно розуміє їхній банк під безготівковим відкриттям депозиту в металі. Бувають випадки, коли банкіри, не поставляючи реальний метал, ціни перераховують за курсами купівлі-продажу мірних зливків або з незначною знижкою.

2. У будь-якому разі, відкриваючи металевий рахунок, ви йдете на ризик, пов’язаний із надійністю банку. Тим більше що такі депозити не захищені Фондом гарантування вкладів.

3. Не слід також забувати, що інвестиція в золото — це не банківський вклад, коли ви сидите й чекаєте відсотків; це гра, в яку потрібно вчасно увійти і з якої потрібно вчасно вийти. Купуючи золото, ви повинні розуміти, в яку гру ви граєте, і уважно стежити за ринком.

Якщо скасують мораторій, то ціни на землю не падатимуть — вони обваляться

Зовсім недавно інвестиції в землю, попри значні грошові витрати, користувалися величезною популярністю. Зараз же потрібно визнати, що про часи, коли зростання цін на землю впевнено перевищувало найвищі банківські відсотки, маємо забути. Із різким зниженням попиту (хоча за підсумками опитувань більш як чверть наших співгромадян при вирішенні питання про вкладення коштів і нині схиляються на користь придбання землі) на земельні ділянки на ринку спостерігається справжня чехарда цін. Складається враження, що ніхто вже не знає, скільки що коштує...

Особливо знаковою є динаміка цін на землю в столичній області. За роки, що передували кризі, її ринкова вартість зросла в десятки разів. Ті, хто свого часу завбачливо вклав у землю сусідніх зі столицею районів від
20 тис. дол. і вище, за п’ять-десять років автоматично стали мільйонерами. Але поїзд, як мовиться, уже пішов.

Забудьте про часи, коли в «золотому» Обухівському районі, ближньому Вишгородському або перспективному Макарівському можна було купити сотку землі за 200 дол. Менше ніж від 3—
5 тис. із вами й розмовляти не стануть. Однак сенс поторгуватися точно є. Адже ще торік восени оцінювачі землі зафіксували показову тенденцію: вартість земельних ділянок під котеджне будівництво на Київщині почала знижуватися, опустившись у середньому до 6,8 тис. дол. за сот­ку.

Інтрига ж полягає в тому, що «поповзли» вони не скрізь рівномірно. Як на глум над земельними спекулянтами, котрі щільно «обліпили» столицю, здешевлення землі зафіксовано саме в районах, які прилягають до Києва, тобто в такому бажаному для багатьох передмісті (у Києво-Святошинському, Обухівському, Вишгородському районах). Зате зросли ціни на землю у віддалених від столиці районах (Бородянському, Баришівському, Фастівському). Оператори ринку констатують: земля подешевшала там, де свого часу на неї штучно були накручені ціни. Треба було дочекатися кризи, аби надуманий міф про те, що земля, а тим більше пристолична, постійно зростатиме в ціні, лопнув як мильна бульбашка?

Свіжий приклад: у престижному Обухівському районі Київщини, у лісовій зоні, неподалік водного каналу сьогодні можна купити земельну ділянку під забудову по 17 тис. дол. за сотку (колишня ціна 28 тис.). А в більш віддаленому від столиці Фастівському районі, де раніше можна було придбати ділянку по 1300 дол. за сотку, нині її пропонують по 1500 дол.

Якщо ви все ж таки ризикнули купити землю, то маєте бути готові до багатьох ризиків. Адже відсутність законодавства, яке б чітко регулювало сферу земельних відносин, виштовхує інвестиції в землю скоріше у сферу лотереї, ніж тверезих планів і розрахунків. Небезпідставно деякі аналітики вважають ринок землі в його нинішньому стані фінансовою пірамідою. Спекуляція в цій сфері зробила свою чорну справу. Та й зміна цільового призначення землі стала однією з причин істотного перевищення пропозицій на ринку землі над попитом і зниження цін на неї.

Тому перш ніж купувати землю, є сенс визначитися: з якою метою? Якщо зі спекулятивною, то ризик збанкрутувати сьогодні досить великий.

Які ж перспективи на ринку купівлі-продажу землі?

Можна виокремити три різні думки. Перша. З усіх опитаних експертів земельного ринку тільки один сповнений оптимізму і прогнозує, що з середини цього року у віддалених районах Київської області землі подорожчають на 50%, а в регіонах, що прилягають до столиці, — на 20%. Погодьтеся, з огляду на сьогоднішні реалії, досить сміливі припущення.

Друге. В основному фахівці більш обережні у своїх прогнозах і не беруться називати якісь конкретні цифри. Хіба що констатують зниження цін на деякі земельні ділянки на 10%, причому не тільки у столичній області, а й в інших регіонах країни. Проте бажаючих за дешево скупити землю спіткає розчарування: попри все, ціна землі не знизиться до рівня вседоступності.

Третє. Найпесимістичніший прогноз такий: ціни на землю падатимуть, доки не досягнуть прийнятного рівня. І процес цей обіцяє бути спокійним, доки діє мораторій на продаж землі. Якщо ж його зняти, тоді ціни на землю не падатимуть — вони обваляться.

Втім, остаточну долю ринку землі сьогодні спрогнозувати складно, тому аналітики обережні у висловлюваннях, обмежуючись загальними фразами, однак при неформальному спілкуванні усе ж таки не радять вкладати кошти в земельні ділянки.

http://www.dt.ua/