Кожні 20 секунд на планеті від туберкульозу вмирає одна людина. І це незважаючи на те, що масштаби епідемії поступово скорочуються, навіть в Україні. Хто знає, що туберкульоз – це не лише хвороба бомжів і ув’язнених, нею можна захворіти, якщо захоплюватися дієтами або вегетаріанством, жити в стресових умовах і працювати наднормово? Адже все це призводить до ослаблення імунітету, а значить, до уразливості організму.

Ми звикли згадувати про людей і події тільки напередодні якихось дат. Писати в інший час – поганий тон, адже інформаційний привід відсутній. Так відбувається і зараз. 24 березня, в Всесвітній день боротьби з туберкульозом, Україна заговорила про цю, без перебільшення, серйозну проблему. Але якщо врахувати, що в 1995 році ВООЗ оголосила в Україні епідемію, яка триває досі (сьогодні за статистикою тільки в Донецькій області щодня вмирає чотири людини від туберкульозу), то питання боротьби із захворюванням має бути одним із пріоритетів державної політики, а значить – розмови про проблему і шляхи її розв’язання не повинні припинятися.

Помилково думати, що туберкульоз – хвороба ув’язнених, алкоголіків і бомжів. Хоча так було ще двадцять років тому. З історії також відомо, що туберкульоз – не хвороба бідняків. Від цього інфекційного захворювання постраждали не лише жебраки, але і багачі, і знаменитості, такі як Вівьєн Лі, Антон Чехов, Іван Тургенєв, Роберт Луіс Стівенсон, дружина російського імператора Олександра ІІ. Сьогодні фахівці стверджують, що туберкульоз – це хвороба мегаполісів, і заразитися нею може кожен, хто виходить у світ – буває в громадських місцях, їздить у транспорті, адже часто інфекція передається, як грип, повітряно-краплинним шляхом.

При цьому навіть найостанніші опитування про загрозу туберкульозу свідчать, що українці легковажно ставляться до цієї проблеми, хоча і вважають, що туберкульоз – це вирок. Тим часом, за словами керівника групи по ВІЛ/СНІДу Бюро Всесвітньої організації охорони здоров`я в Україні Гундо Вайлера, щорічно в світі туберкульозом інфікуються дев`ять мільйонів людей. Так, багато хворих повністю виліковуються, проте півтора мільйони на рік вмирають від цієї інфекційної хвороби.

«Існує світова угода щодо того, що кількість хворих на туберкульоз треба зменшити на 50% до 2015 року, – говорить експерт. – І в світі багато регіонів, де показники знижуються. Позитивні тенденції спостерігаються в Азії, Центральній Європі, Прибалтиці. На жаль, це не відноситься до країн Африки і Східної Європи, де з 1990 року кількість нових випадків зросла удвічі».

Фахівці говорять, що головна проблема в лікуванні цієї інфекційної хвороби – її резистентність (стійкість). «У світі півмільйона таких хворих, – констатує, зокрема, Вайлер. – Серед них дуже високий відсоток летальних випадків. У 40 тисяч хворих на туберкульоз спостерігається така форма мультирезистентного туберкульозу, яка стійка до всіх існуючих протитуберкульозних лікарських препаратів».

Кілька років тому Олеся Вовчко заразилася туберкульозом. Причому її ніяк не можна віднести до тих самих неблагополучних верств населення – медик за фахом, вона працювала з дітьми, хворими на цукровий діабет. «Під час чергового профогляду у мене виявили туберкульоз, – згадує Олеся Вовчко, нині медконсультант з питань ВІЛ-туберкульоз. – Під час лікування мені доводилося ковтати цілі жмені протитуберкульозних препаратів. За раз більше десяти пігулок. І це не враховуючи препаратів для лікування супутніх захворювань і вітамінів. Під час лікування виникали побічні ефекти. Я пов`язую це, в першу чергу, з якістю препаратів і з перебоями в постачаннях ліків. Але навіть коли постачання поновилося, ми все одно купували препарати, вважаючи їх більш щадними. Адже у мене справа дійшла до анафілактичного шоку і сильної алергічної реакції. Також від прийому протитуберкульозних препаратів я відчувала пригніченість, були емоційні зриви». Фахівці кажуть, що випадок з Олесею – це приклад якраз резистентної форми туберкульозу.

«Проблема мультирезистентного туберкульозу – це призма, через яку ми бачимо, як працює туберкульозна програма в країні. Якщо рівень високий, то вона працює погано, – говорить Світлана Черенько, голова Комітету з питань протидії ВІЛ-СНІД та іншим соціально небезпечним хворобам Міністерства охорони здоров’я. – В Україні високий рівень мультирезистенції (він коливається від 5% в західних областях до 15% в східних областях). Але це, швидше, спадщина минулих років, коли у нас не було регулярного постачання протитуберкульозних препаратів».

Тим часом за останніми даними захворюваність на туберкульоз більшою мірою зафіксована в східних і південних областях України. Найвищий рівень у Херсонській, Донецькій, Дніпропетровській і Луганській. Там же хворіють і на найбільш небезпечні форми туберкульозу, стійкі. Цей факт говорить ще й про те, що до сьогоднішнього дня не всі області України достатньою мірою укомплектовані необхідним діагностичним устаткуванням.

Окреме питання – стан вітчизняної туберкульозної служби. Медики туди працювати не йдуть. Це можна пояснити низьким рівнем заробітної плати, відсутністю соціальних гарантій, жахливими умовами праці. Щось поліпшити в цьому напрямі без затвердження відповідних законів не можна. Хоча експерт ВООЗ дивується, як в Україні, країні, де існують і цілий ряд законів, і програми у боротьбі з туберкульозом, така катастрофічна ситуація. Наприклад, добродійний фонд «Розвиток України» з 2007 року реалізує п`ятирічну програму «Зупинимо туберкульоз» на загальнодержавному і обласному рівнях (загальний бюджет програми – 100 млн. грн). Зокрема, в Донецькій області торік діяльність у рамках програми привела до поліпшення таких ключових показників, як захворюваність на туберкульоз (знизилася на 5,6%) і смертність від туберкульозу (знизилася на 11,5%). Але це, швидше, окремий випадок.

«У свою чергу держава повинна вести політику контролю за туберкульозом, – упевнена Світлана Черенько. – Це може виявлятися, перш за все, в достатньому і стійкому фінансуванні. Тільки за цих умов можна проходити повноцінну діагностику і лікування. Як тільки держава узялася за своєчасне фінансування, показники по туберкульозу у нас дещо покращали. Хоча і залишилися дуже поганими – навряд чи ми доб`ємося зниження захворюваності наполовину, як про це говорять у ВООЗ. Зараз в Україні щорічно фіксується 35 тисяч нових випадків туберкульозу. Це дуже багато! Нині ж туберкульоз в активній формі на різних стадіях хвороби спостерігається у 90 тисяч осіб. Але і цей показник захворюваності (у 2008 році 77,8 випадку на 100 тисяч населення) відносний, адже є люди, хвороба у яких не виявлена. Тому за допомогою соціальних формул можна отримати такі розрахункові показники: 105 випадків на 100 тисяч населення. А це говорить про те, що ми повинні покращувати якість діагностики і доступність обстеження».

Проблема дитячої захворюваності на туберкульоз, на щастя, меншою мірою торкнулася України. «Якщо в світі щорічного виявляють 8 мільйонів хворих на туберкульоз, то один мільйон із них – це діти. В Україні випадків захворювань серед дітей мало, навіть незважаючи на загальну катастрофічну ситуацію, – говорить Ольга Білогорцева, головний дитячий фтизіатр України. – І все тому, що діє рання туберкулінова діагностика, яка дозволяє на ранніх етапах виявляти до 200 тисяч дітей з прихованою або латентною туберкульозною інфекцією. Це ті діти, які заразилися інфекцією, але ми не знаємо, чи справляється їхній організм з туберкульозною паличкою. І щоб про це дізнатися, діти проходять обстеження. Але можу зазначити, що, як правило, хворіють ті діти, які з якихось причин не були щеплені щепленням БЦЖ у пологовому будинку. До речі, щеплення діє п`ять-сім років, після чого треба повторно щепитися».

Достатня кількість ліків і їхня якість – ще один привід для дебатів. Якщо вірити експертам, з 2002 року Україна повністю забезпечена препаратами першого ряду для лікування нових випадків захворювання. «Це вітчизняні якісні препарати. Вони дозволяють на 100% вилікувати хворого, якщо той прихильний до лікування. Ситуація в Україні трохи поліпшується, тому що фінансування препаратів другого ряду, які істотно дорожчі, з кожним роком збільшується. У результаті Мінохоронздоров`я витрачає на покупку препаратів першого ряду 40 мільйонів гривень, другого – 83 мільйони. Попри те, що останні купуються і не в повному обсязі», – стверджує представник МОЗ.

Але не всі медики поділяють оптимізм Черенько. Фахівці кажуть, що щорічно протитуберкульозні препарати надходять до лікувальних установ із запізненням, що призводить до «зупинок» у лікуванні, адже запасу ліків у медустановах часто немає. До того ж вартість деяких препаратів, за даними за минулий рік, була істотно завищена (тобто держава у дистриб`юторів купувала, наприклад, індійські ліки в три-п`ять разів дорожче, ніж вони продаються насправді).

При цьому Світлана Черенько визнає: якщо кількість людей, стійких до препаратів першого ряду, зростатиме, то на всіх хворих дорогих ліків не вистачить. «На жаль, пацієнти, які стійкі до всіх доступних нам препаратів, приречені на смерть, – каже лікар. – І така смертність висока в усьому світі, тому всі заходи щодо запобігання туберкульозу повинні бути спрямовані на профілактику таких форм».

Варто нагадати, що профілактика туберкульозу – це вакцина БЦЖ. Відповідно до календаря профілактичних щеплень її роблять у пологовому будинку за відсутності протипоказань в перших 3-7 днів життя дитини. Ревакцинацію проводять в 7 і 14 років за умови негативної реакції Манту. Виникає «але». Традиційна тотальна диспансеризація населення, за допомогою проби Манту, скажемо прямо – застаріла. Інфекція ж мутує. Більш того, деякі експерти говорять, що в Україні чверть дітей, заражених туберкульозом, отримують інфекцію щепленням. Щоб виявити туберкульоз на ранніх стадіях, дорослим рекомендується проходити флюорографічне обстеження не рідше одного разу на два роки. Крім того, при різкій зміні реакції Манту за рік лікар може рекомендувати провести профілактичну хіміотерапію кількома препаратами.

У боротьбі з туберкульозом вітчизняні медики сподіваються не лише на державу, але і на міжнародні організації, які фінансово підтримують різноманітні протитурберкульозні програми. Наприклад, незабаром Україна планує подавати заявку до Глобального фонду по компоненту «туберкульоз», щоб ми могли отримати додаткові гроші на подальші п`ять років. Теоретично на ці гроші можна боротися з хворобою найближчим часом, а поліпшивши показники, вийти на повне держфінансування.

Як видно, в боротьбі з туберкульозом Україна зіткнулася з часом непереборними перешкодами. Причому часто ми їх самі собі створюємо – починаючи з того, що ми нічого не хочемо знати про хворобу, і закінчуючи відмовами від лікування.

Декілька міфів про туберкульоз:

МІФ 1. На туберкульоз хворіють тільки бідні або малозабезпечені люди.

Правда – високий темп життя, постійний «брак часу», нерегулярне і незбалансоване харчування – це все стресові моменти, які призводять до зниження захисних сил організму і сприяють появі та розвитку захворювання.

МІФ 2. Туберкульозом можна заразитися тільки від хворої людини, яка виділяє паличку туберкульозу.

Правда – заразитися можна і від хворої тварини (під час догляду за твариною або споживаючи від хворих тварин м`ясо, молоко, сметану, масло, сир, кисломолочні продукти). Крім того, мікобактерії туберкульозу украй стійкі до холоду, тепла, вологи і світла: у вуличному пилі палички Коха зберігаються протягом трьох місяців (стільки ж вони можуть залишатися живими на сторінках книжок), у воді мікобактерії зберігаються протягом 150 днів, у молоці і молочних продуктах – 8-10 місяців, у річковій воді живуть до 5 місяців, у ґрунті – один-два місяця, на пасовищах – понад рік. При температурі -23 градуса палички Коха зберігають життєздатність впродовж семи років, але прямі сонячні промені вбивають їх протягом 2-6 годин, при нагріванні до температури вище +85 градусів мікобактерії гинуть через півгодини.

МІФ 3. Якщо в організм потрапила туберкульозна паличка, то людина обов`язково захворіє на туберкульоз.

Правда – зі 100 осіб, заражених туберкульозною паличкою, захворює лише п`ять, решта живуть із нею – їхня імунна система протягом тривалого часу тримає ситуацію під контролем.

МІФ 4. Туберкульоз – це вирок.

Правда – існують ефективні ліки проти інфекції, хоча в той же час нині з`явилися нові, стійкі до ліків форми.

МІФ 5. Туберкульозом у людини вражаються тільки легені.

Правда – інфекція вражає всі органи і тканини людини: очі, кістки, шкіру, сечостатеву систему, кишечник, головний мозок.

МІФ 6. Українці постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, тому рентген- обстеження їм шкідливі.

Правда – туберкульоз може протікати без явних клінічних симптомів, і початкові стадії його можна виявити лише при своєчасному рентгенологічному обстеженні.

МІФ 7. Туберкульоз можна вилікувати народними засобами і свіжим повітрям.

Правда – хіміотерапію народною медициною замінити не можна, її рецепти можна використовувати як додаткові засоби, заздалегідь порадившись з лікарями.