Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Зараз однією з найобговорюваніших тем в районі є можливе спорудження величезного птахокомплексу. Про це говорять депутати у сесійних залах, чиновники у своїх кабінетах, люди на вулицях чи у своїх оселях. Думки громади розділилися. Одні – категорично «за», інші – не менш категорично «проти». Противники і прихильники побудови птахокомплексу навіть кілька опитувань громадської думки провели, списки тих, хто «за» і «проти» складають. І одні, й другі кажуть, що люди підтримують саме їх думку. Хто бреше, а хто говорить правду – перевірити важко. У всякому випадку в пресі з’явились результати лише одного опитування, того, що районна рада проводила. Там все зрозуміло – 70 відсотків опитаних проти будівництва. І це при тому, що опитування було проведене до появи критичних статей. Адже донедавна птахокомплекс лише хвалили, зовсім не згадуючи про екологічну небезпеку, яку він несе. Не буду приховувати, я належу до противників появи в районі птахокомлексу. Нічого крім екологічної катастрофи та втрати тисячі робочих місць він району не дасть. Хоча ні – дасть. Кілька мільйонів євро – кільком «обраним» людям. Ні для кого зараз не секрет, що для впровадження в життя будь–якого великого бізнесового проекту, особливо, якщо він є небезпечним для довкілля, виділяються так звані «гроші для супроводу». Простіше – гроші, які йдуть на хабарі. Так от, у «високих» полтавських кабінетах суми давно названі: 5 мільйонів євро – для полтавських і 3 мільйони – для кобеляцьких. Згодьтесь, що отримавши такі шалені суми можна жити де завгодно – і в США, і в Швейцарії. Там приймуть, бо гроші ж не пахнуть. Це нам, тим хто залишиться, доведеться вдихати пахощі курячого посліду, пити привозну воду та «милуватись» мертвими річками. Я, як депутат, знаю трішки більше аніж інші земляки. Не набагато, але більше. І від того, що знаю, стаю все більшим противником птахокомплексу. От, скажімо, багато хто прочитав статтю голови райради про те, що влада проводить з депутатами роз’яснювальну роботу. Тільки він не говорить, як проводиться та робота. Мої колеги скаржаться на те, що їм погрожують, їх залякують. І не лише «начальство з району», а й обласне. Чи це неправда, що Олександра Копильця, Зінаїду Норку, Миколу Сердюка та інших «обробляли» в Полтаві? Чи їм не казали про можливі перевірки контролюючих органів? Все це було. Виникає питання: «Чому так «нагинають» кобелячан?» Якщо комплекс є таким «щастям», то чому інвестори не розвернуться й не підуть в інший район, де черга із бажаючих прийняти птахокомплекс замість «дурних» кобелячан? Немає тієї черги. І не буде. Тому що оті 22 мільйони бройлерів (це якщо вірити офіційним даним) за рік–два, вибачте за вираз, «засеруть» Кобеляччину, отруять і водойми, і повітря. Нам щось говорять про робочі місця. Кажуть: «Буде тисяча, ні, півтори тисячі». При цьому ніхто не говорить, скільки операторів потрібно, щоб обслуговувати 10, 20, 50 тисяч бройлерів. Не знають чи не хочуть казати? А я знаю, що в рекламному проспекті «Бєлгранкорм» (це інвестор) написано, що 1 оператор обслуговує 2 тисячі свиней. Це свиней! Далі скажу більше. Ті ж «бєлгранкормівці» кажуть, що їм в районі потрібно 20–25 тисяч гектарів землі. Це що під «курники»? Ні, це для того, щоб орати і сіяти. Крім чистої води і повітря, вони заберуть у нас ще й землю. В результаті розоряться тисячі фермерів, втратять роботу люди, які в них працювали. От нам «начальство» розповідає про наповнення бюджету. Так нехай воно скаже правду – куди і скільки податків сплачують МКЗ, цукровий завод, «Зоря». Між тим, районний бюджет можна поповнити і власними силами. Для цього владі потрібно умовляти, прохати, якщо треба – примушувати підприємців платити зарплату не в конвертах, а легально. Потрібно добиватись, щоб всі платили за оренду землі. Так, це тяжка повсякденна робота. Але за це голова райради і голова РДА зарплату отримують. І найголовніше. Від побудови птахокомплексу залежить майбутнє району. Його невдовзі знову вирішуватимуть депутати. Так от, нехай вони ще раз зустрінуться з людьми, послухають їх думку, а потім приймають рішення. Я ж скажу колегам лише одне? «Шановні, грошима з вами не поділяться в жодному разі. А ось жити нам тут доведеться».
Головна 
