Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Загальносвітова практика збереження та примноження дичини вже давно
довела, що чисельність диких тварин збільшується лише завдяки
мисливським організаціям, оскільки лише вони вкладають у цю справу
реальні гроші та свою працю, на відміну від галасливих псевдозахисників
природи, які уміють лише патякати про свою любов до братів наших менших.
В Україні ж і дотепер високе чиновництво продовжує помилково вважати
мисливця - найбільшим ворогом усього живого і за першої ліпшої нагоди
ставить палки в колеса вітчизняному ловецтву.
Ця тенденція, на жаль, проглядається
й у виношуваній тепер благородній ідеї створення транскордонних
переходів для дичини для того аби відновити споконвічні шляхи міграцій
диких тварин з метою прилиття свіжої крові для локальних популяцій
зубрів, рисей та інших рідкісних представників фауни.
Про це й
наша розмова з прес-секретарем на громадських засадах Львівського
міської ради Українського товариства мисливців та рибалок Юрієм Руденко
:
- Сама ідея гідна уваги, але от те, як її збираються втілювати у нас – насторожує – розповів п. Юрій. - -
У розрекламованому проекті транскордонних коридорів, як відомо,
говориться про те, що на певних ділянках кордону прикордонники будуть
знімати дроти з тим, щоб дичина вільно проходила. Все б добре, але,
вибачте, якщо подивитися правді в очі, то цих дротів, наскільки мені
відомо, вже давано нема.( Гадається, цей захід записано в проект, так
би мовити, для галочки, щоб виправдати, вкладені посольством
Нідерландів кошти в благородну ідею.) А от те, що в так званій
прикордонній зоні є потужній браконьєрський бар’єр – факт беззаперечний!
Твердження
про те, що для тварин будуть побудовані спеціальні переходи через річки
та автотраси – просто смішне. За які гроші? І скільки часу на це піде?
Хоч один такий перехід через автотрасу в Україні побудований?
Не
витримує критики й пункт, у якому йдеться про те, що природоохоронні
служби посилять боротьбу з браконьєрством та займатимуться побудувою й
забезпеченням численних підгодівельних майданчиків на шляху, так
званих, міграцій тварин. Навряд чи у держави знайдуться такі великі
кошти для найму додаткової кількості екоінспекторів та забезпечення
діяльності кормушок для тварин.
Великий сумнів все ж викликає
й сподівання, що після того як ції екокоридори намалювали на карті,
звір їх почитає й просто попре в Україну. Наука каже, що у Євразії лише
кілька видів мігруючих тварин: північний олень, лось і ,частково,
сибірська косуля. Їхні сезонні міграції спричинені в основному
кормовими потребами та інстинком розмноження. А тому мало віриться, що
зубри, ведмеді та рисі, які, як відомо, ведуть осідлий спосіб життя і
охороняють свою територію, масово ринуть до нас. Ну, хіба що пару чинуш
від екології візмуть батоги й погонять їх, як стадо.
Свою
екологічну безграмотність наші вітчизнані поважні екологи виявили й в
тому, що вони збираються повністю заборонити культурне, фахове
полювання в зоні екокоридорів, ні слухом, ні духом не відаючи, що нема
більшого захисника природи, аніж законослухняний, справжній мисливець,
який ніколи не дозволить собі підняти зброю на червонокнижного ведмедя
чи зубра. Складається враження, що багато чинуш від екології просто
ототожнюють поняття – мисливець та браконьєр. Можливо це відбувається
ще й тому, що ці учені мужі судять по-собі?
Ну, а чому ж тоді
від цієї глупоти будуть потерпати кільтурні ловецькі господарства,
які, можливо, єдині, хто може запезпечити реальну охорону та
функціонування транскордонних екокоридорів?
Як на мене, нема
більш зацікавленої у збільшенні дичини в наших лісах людини, аніж
правдивий мисливець. А пояснюється це дуже просто: не буде дичини – не
буде й мисливця. Отож прихильник полювання - кровно зацікавлений у
збереженні й примноженні тваринного світу і сучасний мисливець йде на
лови, повірте, не за м’ясом, а для того щоб набратися вражень і
відпочити від сірої буденності життя. Для справжнього мисливця –
найбільше щастя – не в тому, щоб убити, а в тому, щоб дозволити жити
далі.
І ось, нам, мислвцям, збираються перекрити кисень, заборонивши лови на величезних територіях.
При
цьому чиновники від екології поблажливо ставляться до лісорубів і у під
час вітлення проекту екокоридорів, їм лише обмежать діяльність.
Хотілося б знати, яким чином? Наприклад, у Львівських Карпатах ліс так
рубають, аж гай шумить. Бригади лісорубів хазяйнують у шахматному
розташуванні. Який зубр чи рись поткнеться у цей огушливий гуркіт від
машин, бензопил та падаючих дерев? А от рідкий поодинокий постріл
мисливця, бачите, ну дуже дратує екологів. І про те, що у всіх
рекомендаціях фахівців по інтродукції зубра наголошується на тому, що
опіку над цим звіром треба передати мисливським господарствам, вони й
чути не хочуть. А саме в ловецькому господарстві працюють реальні люди,
які можуть реально захистити звіра від браконьєрської кулі, підгодувати
й припильнувати того ж зубра, оскільки основна робота єгеря –
повсякденне спостереження в угіддях.
Загальносвітовий досвід
показує, що там, де повністю заборонили культурне полювання, дичина не
лише не відновилась, а ще й деградувала. Але ця прописна істина –
українським чиновникам – не указ! Вони будуть винаходити у справі
екокоридорів свій, український велосипед!
Головна 
