Неділя, 03.03.2024, 21:19
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
Меню сайту
Розділи новин
Новини Кобеляччини [1620]
Твоє рідне місто, в якому ти живеш, навчаєшся, працюєш... Гадаєш, тут нічого цікавого не стається? Помиляєшся!
Новини Новосанжарщини [246]
Є таке чудове і чисте місто на Полтавщині - Нові Санжари. І живуть в ньому чудові люди. Але от казуси і там бувають цікаві
Новини України [9826]
Новини з Батьківщини
Новини світу [4403]
Тут усі найважливіші світові новини! Будь у курсі того, що відбуваються далеко, але все-таки навколо тебе!
Відео-новини [119]
Відео-новини зняті нашими кореспонентами. І не тільки нашими...
Новини Царичанки [0]
Наше місто
  • Кобеляцька міська рада
  • Місто Кобеляки
  • Історія міста
  • Розклад руху автобусів Кобеляк
  • Телефони міста (частина 1)
  • Телефони міста (частина 2)
  • Хто на сайті
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Наші користувачі
    Всього: 3482
    Нових сьогодні: 0
    Нових учора: 0
    Нових за тиждень: 0
    Нових за місяць: 0
    Із них:
    Новачків: 1107
    Продвинутих: 2363
    Журналістів: 5
    Модераторів: 3
    Адмінів: 4
    Із них:
    Чоловіків: 2730
    Жінок: 752
    Наш сайт
    Новини: 16229
    Файли: 8769
    Цікавинки: 3279
    Картинки: 1814
    Анекдоти: 922
    Оголошення: 91
    Тести: 75
    Коментарі: 5479
    Форум: 555/31808
    Новини Полтавщини
    Зв'язок з адміном
    Написати листа адміністратору сайта

    Головна »2009 » Серпень » 13 » НАМАЛЮЙТЕ, ДІТИ, ПРАПОРЕЦЬ!



    НАМАЛЮЙТЕ, ДІТИ, ПРАПОРЕЦЬ!
    16:08
    Цей випадок я несподівано згадав, коли ми, четверо авіаінженерів, виїхали на «Ниві» на Хрещатик і раптом побачили на щоглі перед міською радою перший жовто-блакитний прапор незалежної України. Ми всі, два українці, росіянин та єврей, одночасно вигукнули від захоплення. Люди в інших автомобілях також були радісні та веселі, а деякі водії що сили натискували на сигнал.

    «Ще не встигли підібрати кольори! Український прапор повинен бути не жовто-синім, а золотисто-блакитним, як пшеничне поле і літнє небо над ним!» — сказав я. «Ти завжди хочеш довершеності! Це ж тобі не креслення, а незалежність України!» Щоб не псувати гарного святкового настрою, я розповів друзям свою шкільну історію з моїм жовто-блакитним стягом.

    «Намалюйте, діти, прапорці!». Таке домашнє завдання нам, учням третього класу Любомирської семирічки, дав у 1955 році наш учитель Іван Кузьмович Лапай. Він наголосив, що прапорці можуть бути які завгодно, а розмалювати ми маємо їх в ті кольори, які нам найбільш подобаються. Мабуть, він хотів оцінити наші здібності та уяву.

    Малювати прапорці не складно. Швидко в альбомі з’явилися прямокутні, квадратні, трикутні прапорці. Потім об’ємні, що тріпотять на вітрі. З древками, прикрашеними навершями у вигляді стріли та зірки. Залишилось тільки розфарбувати та отримати відмінну оцінку! Іншої не чекав, бо малював я добре, а Іван Кузьмович любив роздивлятися наші малюнки і на добрі оцінки не скупився.

    Розмалював я свої прапорці і червоною, і синьою, зеленою та жовтою фарбами. Прапори мають і декілька кольорів, а не тільки червоний! Ще одна сторінка альбома тут же вкрилася різнокольоровими прапорцями.

    І раптом я згадав, яке чудове сполучення кольорів бачив у полі, коли пас літом корову. Я сидів на краю поля стиглої пшениці, вітер гнав по ній хвилі, а над полем небо було блакитне і без жодної хмаринки. То чи можна ж не намалювати стяга з такими чудовими кольорами!

    На третій сторінці був тільки один прапор. Нижня його частина була кольору золотистих колосків стиглої пшениці, а верхня — блакитна. Щоб отримати блакить, я зверху голубого кольору додав трохи рожевого. Стрімко нахилене вперед древко мало накінечник, мов у списа, а полотнище стяга неначе тріпотіло на вітрі, як пшеничне поле. Малюнок мого жовто-блакитного прапора мені дуже сподобався. І я був певен, що він буде найкращим у класі!

    На уроці малювання Іван Кузьмович зібрав альбоми і почав виставляти оцінки. Я з нетерпінням чекав, коли він поставить «відмінно» на моєму жовто-блакитному стягові, щоб на перерві похизуватися своїм чудовим малюнком. Аякже, ніхто ж не додумається вибрати такі чудові кольори!

    Учитель взяв в руки мій альбом, дійшов до останньої сторінки і на його обличчі прочитав спочатку здивування, а потім — острах. Іван Кузьмович швиденько закрив мій альбом, поклав його на стіл і притиснув ліктем. А де ж моя п’ятірка? Школярі принишкли, вони теж нічого не зрозуміли. Наш вчитель розповідав, що в армії стріляв з великої гармати, а тут чогось злякався!

    Після уроку Іван Кузьмович покликав мене до себе, але альбом не від­дав. Учитель тихо спитав, чи я комусь показував свої малюнки прапорців? «Ні, не встиг!» — відповів я. «Тоді забереш альбом у мене після уроків, нікому не будеш його показувати, окрім батька!» — сказав мудрий учитель.

    Збентежений, я приніс альбом додому і віддав батькові. Оцінки в альбомі не було. Батько подивився на малюнок жовто-блакитного прапора, і … зблід. Потім сказав, що роздивиться мої малюнки і поверне альбом.

    Через день батько вручив мені новенький альбом, куплений в крамниці. Того альбома з чудовим жовто-блакитним стягом я більше ніколи не побачив.

    А зблід батько тому, що районний прокурор завів на нього «справу» за нездані в державу сім свинячих шкур. Батько не втримався, і сказав, що в нього семеро дітей. «Ось повернусь додому, здеру з них шкури, і віддам вам!» «Сьогодні ти ще повернешся, але не надовго!» — прошипів прокурор тяжко пораненому та контуженому на фронті батькові.

    Я нічого не зрозумів, тому почав розпитувати матір, чого це батько купив мені новий альбом? Може, він загубив той, що з моїми малюнками?

    Виявилось, мати вже знала про жовто-блакитний стяг, хоч малюнка я їй не показував. Вона сказала: «Був поет Блакитний, він десь зник!»

    Я згадав, що старші хлопці щось шептались про репресії, тому спитав: «Він був репресований?». Мати швидко тріснула мене долонею по губах і суворо попередила: «Щоб я ніколи не чула від тебе цього слова! Хочеш, щоб і нас відвезли до Сибіру, як твою тітку Параску з двома дітками?»

    На шум зайшов батько. «І де воно тільки береться!» — вигукнула мати. «Береться! Ти народила!» — посміхнувся батько. А мені сказав, щоб я малював свої літаки, а прапори — то не моя справа.

    Так в десять років я отримав перший урок політ­грамоти, і з гіркотою думав: «Що ж тут поганого? Золотиста пшениця, блакитне небо над нею — це ж можна побачити літом скрізь. А ці дорослі? Учитель навіть оцінки не поставив, чогось перелякався, хоч тільки прийшов з армії, а мати вдарила по губах! Добре, що хоч батько купив альбом набагато кращий, ніж був у мене!»

    І зараз, здається мені, наш державний прапор не зовсім такий, як повинен бути. Адже природа сама створила кольори для нього. Внизу — колір золотих колосків стиглої пшениці, а над ним — колір блакитного липневого неба.

    Таке сполучення кольорів наче закладене в нашу генетичну пам’ять.

     

    Володимир РЕПАЛО

    http://www.personal-plus.net

    Категорія: Новини України | Переглядів: 632 | Додав: Admin


    Всього коментарів: 0

    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу
    Логін:
    Пароль:
    Календар новин
    Пошук по сайту

    Рекомендуємо вам проводити пошук українською та російською мовами

    Корисне


    Опитування
    Останнє на форумі
  • Порекомендуйте укр... >>
  • FIFA 09 >>
  • Ігри, в які ви зар... >>
  • Вибор аватару >>
  • Нові технології! >>
  • Випадкове фото з галереї
    Погода
    Погода в Полтаве, Кобеляках, Новых Санжарах, Комсомольске, Кременчуге, Решетиловке, Козельщине
    Курси валют
    Курсы валют на PROext
    Корисні посилання


    Статистика










                    

    Copyright EXO © 2024, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net