Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Цьогорічні несприятливі погодні умови призвели до неврожаю деяких овочевих культур. В результаті ціни на них б’ють всі рекорди. Особливо дорогими є картопля й морква. Дефіцит призвів не лише до подорожчання овочів, їх банально почали красти. Прямо з городів. У п'ятницю зранку на кобеляцькому ринку було гамірно. У повітрі літали пусті мішки, котилися по асфальту бульби картоплі та качани капусти. До двох чоловіків, які спричинили весь цей гармидер почали стягуватись вуличні зіваки. – Ви ж подивіться, подивіться, що вони витворяють, – кричав високий худорлявий чоловік. – Це ж не своїм горбом вирощене, то можна й даром віддавати. При цьому він показував на відро з добротною відбірною картоплею, що бованіло поряд із машинами торговців. На відрі був акуратно поставлений імпровізований цінник із написом: «1,8 грн». Тобто картоплю продавали по 1 гривні 80 копійок за кілограм. Це в той час, коли інші продавці правили за схожий крам вдвічі вищу ціну. «Втекли гади, тільки ж тут були, ми їх ще й сфотографували, – підтримував худорлявого інший, нижчий і кремезний. – Ось, гляньте, вони ще й капусту недозрілу вирізали. Їй ще рости й рости». Все це дійство відбувалось поряд із старенькою «вазівською» «шісткою». Саме її та продавця згаданих овочів власника дуже хотіли знайти розгнівані чоловіки. «Це ж він, гад, у мене всю картоплю з городу вибрав», – дещо заспокоївшись пояснює Олександр Поберій, той, що худорлявий. – Ще й бреше, що то червоноквітівська картопля. Та вона ж білицька, її ні з якою не сплутаєш». Дійсно, вигляд у картоплі, з приводу якої на ринку вчинився такий лемент, був вельми специфічний. Вся вона була ніби припудрена якимось порошком. «Така земля лише в Біликах, на відстійниках, свою картоплю кожен городник впізнає», – пояснював оточуючим Олександр Поберій. Між тим, молодий чоловік, який продавав картоплю десь швиденько зник. «О, та він і нам картоплю продавав по руб п’ятдесят, і моркву предлагав», – розповідали місцеві перекупники, які зійшлися на гамір. Молодик не з’явився на місці події і через годину, і через дві. Натомість через три години на місці події з’явився чоловік поважного віку. Після півгодинної гарячої суперечки із Поберієм він забрав «шістку». Перед тим написавши заяву в райвідділ внутрішніх справ. Заяву про крадіжку картоплі з городу написав і Олександр Поберій. Через кілька днів ми зустрілись з Поберієм у Біликах на території так званих відстійників цукрового заводу. Підприємство, яке не працює на повну потужність, не використовує всі поля фільтрації. Частина з них висохла і там селяни садять свої городи. Специфічний грунт і близькість підгрунтових вод гарантують високі врожаї і тому біличани охоче господарюють на відстійниках. «Тут 100 гектарів під городами, – розповідає Василь Корнієнко, родич поберія. – Робити тут дуже важко, особливо, коли жара. Городи в низині, випари сильні, вітру немає. Буває люди в обморок падають. Але трудяться, що ж робити». А Олександр Поберій, показуючи свій, на 80 відсотків вибраний, город, розповів передісторію картопляного конфлікту: «Красти в нас почали тижня два тому. Хлопців цих я сам бачив на відстійниках. Я ще був дорогу їм мотоциклом перегородив і вони просили від’їхати. Ще й «спасибі» сказали. Наші, білицькі, «спасибі» не кажуть в таких випадках. А наступного дня мене обікрали». – Вони не лише Сашка обидили, – підтримує розмову Корнієнко. – Он у Лариси Джежелійки моркву вибрали, у Тупиці – картоплю, у Сергія Сахновського – капусту. Після виявлення крадіжки Поберій із Корнієнком миттєво розпочали своє розслідування. Два рази вони їздили на кобеляцький ринок, шукаючи ймовірних злодіїв. Там і дізнались, що описані ними хлопці торгували на ринку. І продавали все дуже дешево. І ось в п'ятницю біличани знайшли підозрюваних. Поберій навіть встиг їх сфотографувати. Через кілька днів після гучної сварки, дещо заспокоївшись, Олександр говорить: «Ми вже їх вичислили. Знаємо де живуть і як їх знайти. Але скандалити я вже не хочу. Нехай вернуть мені 200 кілограмів картоплі і край. Мені ж тепер сім’ю нічим годувати». Олександр працює викладачем в музичній школі і особливими статками похвалитись не може. Разом з тим він організовує чергування серед білицьких городників. Чоловік говорить: «Не бажаю я тим хлопцям появлятись на відстійниках. Люди злі на них і готові до самосуду. Або машину спалять, або ребра поламають». У Кобеляцькому райвідділі внутрішніх справ підтверджують надходження заяви про крадіжку овочів у Біликах. У селище навіть виїжджала слідчо-оперативна група. Але по діючому законодавству максимум, що загрожує злодіям – це штраф. А довести їх провину надзвичайно важко.
Головна 
