Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Судячи з публікації «Немає ні чужих, ні своїх, є спільне довкілля», яка була надрукована в «ЕХО» (відповідь на мою статтю «Поставити «свого») депутат Кобеляцької райради Валерій Пантелеймонович Лісний нарешті скористався моєю порадою залучити до співпраці спічрайтера (той хто пише тексти). Це очевидно, оскільки його виступи на сесіях райради та засіданнях комісій завжди емоційно-однотипово‑шаблонні, що не раз викликало посмішки у залі. Ключовими словами у його виступах були – господа, бабло, чужинці, ну і так далі. Інша справа вищезгадана публікація з непритаманними для нього словами – громада, лояльність, самодостатній бізнес, чинне законодавство, принагідно, ну і зовсім перл – патетика (обов’язково, при нагоді, поцікавлюсь у Паньковича, що він розуміє під цим терміном). Перше враження від публікації може бути надзвичайно позитивним, особливо для читачів Новосанжарського та Козельщинського районів, які ще мало знайомі з Валерієм Лісним. Відчувається, що виборець від народу щиро опікується охороною довкілля, збереженням природних багатств і саме головне (останній абзац його публікації) все в рамках чинного законодавства. Останній абзац, до якого ми ще повернемось, просто вразив мене наповал. Отакі тобі метаморфози життя. Насправді, на мою думку, публікація, під якою підписався Валерій Лісний не що інше, як спроба дещо згладити невдалий намір мого усунення з посади, оскільки, наразі, він не тільки не пройшов, а навпаки, викликав неоднозначну реакцію у більшості депутатського корпусу та серед виборців. Не відреагувати на публікацію не можу через надзвичайну кількість в ній неточностей, протиріч, підмін понять, вимислу та й просто неправди. Оскільки, мені і в цей раз доведеться, все ж таки, згадувати деякі політичні сили, заздалегідь хочу вибачитись перед тими членами фракції БЮТ, які дійсно стоять на позиції загальнолюдських цінностей, вболівають не лише за своє (як деякі), а дбають за добробут громади і вбачають образливими окремі моменти в моїй статті від 31.07.09 р. Цінуючи площу друкованого видання, я не буду вступати в полеміку з приводу окремих тез, які містяться вже в першому абзаці. Просто процитую автора: «Публікація насамперед здивувала зайвою емоційністю, надлишком лірики та патетики, звинуваченням на адресу «всіх і вся» і звичайно ж заполітизованістю». Незрозуміло, як емоційна стаття може бути ліричною? А от щодо звинувачень «всіх і вся» та за заполітизованість, то тут даруйте. Як можна вбачати якісь звинувачення з моєї сторони у констатації фактів, які спростували майже всі свідчення тих, хто виступав з критикою в мою адресу! І аж ніяк я не можу погодитись з тією тезою, що політика немає ніякого відношення до охорони довкілля та до діяльності директора парку. В цьому я вбачаю абсолютну неправду. Навпаки, політика якраз має пряме відношення до даного питання, оскільки на славнозвісному засіданні екологічної комісії та раціонального природокористування 9.07.09 р. було запропоновано головам фракцій висунути саме своїх кандидатів на посаду директора парку. Тобто представників від політичних партій чи фракцій (в кулуарах мені називали навіть потенційного претендента від однієї з політичних фракцій, заради якого й затівали моє усунення). Так хто ж насправді політизує охорону довкілля!? Зрозуміло що не я. Я глибоко переконаний в тому, що директором парку повинна бути людина, яка знаходиться поза політикою, щоб не було спокуси надавати преференції однопартійцям різних рівнів, мати базову освіту та й у наукових питаннях розбиратися. Навіть іногородність позитив – ні тобі кумів, сватів, братів, сусідів та просто знайомих відбувати не потрібно. Від керівника установи багато в чому залежить вектор розвитку даної території. Я переконаний, напрямок нами вибраний правильний – перш за все на збереження довкілля та примноження його багатств на фоні раціонального використання потенціалу території парку. Хочу зауважити, що регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» створений не в 2003 році, а 24 грудня 2002 року, не рішенням сесії Кобеляцької районної ради, а рішенням четвертої сесії четвертого скликання Полтавської обласної ради. Чому це важливо? По-перше, у рішенні обласної ради (п. 5) чітко зазначено, що на Кобеляцьку райдержадміністрацію, землевласників та землекористувачів покладається забезпечення належного утримання і охорону своїх територій та об’єктів, які увійшли в регіональний ландшафтний парк з дотриманням встановленого заповідного режиму. Тобто, режим охорони території парку повинен здійснюватись не на розсуд депутатів райради, а відповідно до норм Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і ніяк інакше. По-друге, цим же рішенням запропоновано Кобеляцькій райраді передбачити виділення коштів на утримання парку з районного бюджету. В останній час, інколи звучить пропозиція окремих депутатів взагалі припинити фінансування РЛП. Шановні, не шантажуйте. Зовсім дивує інформація, подана автором чи авторами статті, цитую: «Під час бесіди (саме бесіди, а не перевірки) з головним бухгалтером РЛП «Нижньоворсклянський» були виявлені недоліки у веденні фінансової документації». Якою ж телепатією потрібно володіти, щоб під час простої бесіди виявити недоліки у фінансових документах? Знову неправда. Перевірка була, причому у приватній оселі. Можу, при необхідності, продемонструвати надписи та підписи на документах особи, яка здійснювала незаконну перевірку. Валерію Паньковичу, як можна писати відверту неправду, коли були свідки та й ви ж разом з ними? У п’ятому абзаці автор взагалі вступає у протиріччя сам з собою. Так, цитую: «Основну діяльність адміністрація ландшафтного парку спрямовує на патрулювання водних об’єктів. Хоча згідно Положення «Про регіональний ландшафтний парк» п. 1.5: «Територія РЛП «Нижньоворсклянський» має використовуватись в першу чергу: – у природоохоронних цілях; у науково‑дослідних цілях …». Дивно. Дивує те, що автор абсолютно не розуміє про що пише. Як служба охорони парку може не виконувати перший і основний пункт, а саме не охороняти довкілля з усіма компонентами, в тому числі й водні об’єкти, коли мета створення парку якраз і полягає саме в цьому? Коли ми не зможемо зберегти довкілля з усіма його складовими, то ні проводити науково‑дослідну, ні еколого-просвітницьку роботу та й просто здійснювати рекреацію вже не доведеться. Охороняємо ми безумовно і суходіл, але на ньому відсутній сімейний бізнес Лісного, тому саме водоймищем найбільше й опікується депутат. Для того, щоб інспектори парку не заважали депутату в його сімейному рибному бізнесі, він навіть неодноразово пропонував зменшити площу парку (читайте «ЕХО» № 8 від 20.02.09 р.), обмеживши його тільки річкою Ворскла. Як бачимо все для «блага» простих людей. Далі про співпрацю з рибінспекцією. Валерій Лісний, у цьому випадку, пише від імені всіх депутатів райради. По крайній мірі, він не вказує, що це окремі депутати чи фракції. А чи всі давали йому на це згоду? Переконаний, ні. Ще раз хочу запитати у депутатів. Яким чином мені, як директору парку, співпрацювати з рибінспекторами третьої дільниці (а не з усією службою), які вчиняють протиправні дії? Шановні депутати, візьміть хоча б хтось правила рибальства й прочитайте п. 1.1. Ви ж всі завжди говорите з турботою про простих громадян Кобеляччини! Чому ж Ви допускаєте, щоб рибінспекція незаконно накладала на них штрафи, спустошувала й так тонкі гаманці? Дивує, що дане питання навіть не виносилось на розгляд комісії по захисту прав населення (вибачте, точно не знаю правильної назви комісії райради), хоча я постійно акцентую увагу на цьому (як у пресі, так і в сесійній залі). Можна хоча б звернутися за роз’ясненнями до обласної екологічної інспекції чи управління охорони навколишнього природного середовища. Правильно цитує Лісний Положення про парк (вже зі змінами цього року): «Органи рибоохорони мають право безперешкодно відвідувати територію РЛП «Нижньоворсклянський» з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів». Відвідувати територію парку та виконувати свої повноваження їм ніхто не забороняє, але потрібно це робити лише в правовому полі. Основна їх функція на території парку – здійснювати контроль за проведенням промислового лову риби та зарибленням водосховища. Тільки чомусь їх, в основному, цікавлять рибалки-любителі. Від того, що вони оштрафують рибалку, риби у воді не прибавиться. Її стало набагато більше у цьому році, що підтверджується уловами (навіть лящів) рибалок-любителів у Ворсклі, від того, що службою охорони парку регулярно проводяться заходи з охорони рибних запасів. Оце конкретний результат роботи інспекторів парку. І ніяк я не можу погодитись з головою Вільховатської сільради, який постійно говорить про те, що більше риби стало завдяки рибінспекції. Чому так думаю? Рибінспекція була на водоймах завжди, а риби від цього більше не ставало, скоріше навпаки. Значне розширення за ініціативи адміністрації парку зони для спортивного рибальства у цьому році (за рахунок скорочення зони для промислового лову риби), переконаний, дасть надзвичайно позитивний результат для відтворення рибних запасів у найближчий час. У кого є сумніви щодо правомірності дій інспекторів парку стосовно вилученої риби, сіток та ще чогось, зверніться за інформацією до відповідних державних органів (місцевих і не тільки), які досить регулярно перевіряють діяльність парку. Не так давно (18–19.06.09 р.) проводилась навіть позапланова перевірка роботи адміністрації парку відразу двома міністерствами. Порушень не виявлено. Досить часто доводиться чути від депутатів зауваження, що не залучаємо їх до рейдування. Як з’ясувалося, це зробити надзвичайно складно. Так, наприклад, коли я запропонував депутатам (через райраду) взяти участь у патрулюванні в день відкриття полювання – чого це мені коштувало (і в прямому і в переносному сенсі). Якщо кожен раз доведеться з такими потугами просто умовляти депутатів, то ніякого спільного патрулювання більше не захочеться. А тепер стосовно риби в браконьєрських неводах, як констатує автор аналізованої статті. Валерію Паньковичу, якщо володієте інформацією про те, хто з браконьєрів ловить рибу саме неводами, а не сітками, як вказано в публікації, надайте її нам, чи рибінспекції. Ви маєте рацію, ні щук, ні товстолобів, ні сомів, ні судаків з неводів ми не вилучаємо. Хочу віддати належне моєму опоненту, щодо його постійної «турботи» за моє здоров’я, життя, оберігає від перевтомлення, про що красномовно говорить і пише. Прочитав який об’єм роботи мені доводиться виконувати – дійсно великий (особливо за таку платню – половина мінімального розміру оплати праці). Але менше всього я хотів би, щоб ця «турбота» була з боку Лісного. Не все в цьому житті, Паньковичу, вимірюється «баблом» (скористався вашим жаргоном, щоб зрозуміли). Є й інші цінності. Так, і охороняю, і наукою займаюсь, і лекції з заліками проводжу, і опікуюсь ремонтами адміністративно-наукового центру, і еколого-просвітницьку роботу впроваджую та ще багато чого. Попри все докладу максимум зусиль для створення першого в області еколого-просвітницького центру саме на теренах Кобеляцького району в інтересах, перш за все, учнівської та студентської молоді. Для розбудови отриманий державний грант та виділені кошти з бюджету району. Вже проводиться ремонт інфраструктури на території адміністративно-наукового центру парку. А справляюсь я з роботою чи ні, оцінять депутати, коли звітуватиму перед ними у встановлені терміни. А щодо причетності Лісного до спроб призначення не тільки нового директора, а «свого» директора – це не міф, як він пише, а реальність. Ініціатива саме його, стенограма засідань зберігається в райраді. Сто відсотково можу погодитись з тим, що ні він, ні його син ніколи не очолять ландшафтний парк (по крайній мірі вірю у здоровий глузд депутатів), і не тому, що у них, за його словами, успішні та самодостатні бізнеси та немає бажання. Він би й радий був «прилаштувати» свого сина, так ніхто на це не ведеться. Валерій Панькович лукавить, є достовірна інформація, що не далі ніж місяць назад саме це питання він хотів пролобіювати на одному з поважних елітних засідань. Але всі знають чим ця афера закінчиться (це те саме, що пустити к… в огород з капустою). Не ображайтесь, сприйміть це за критику по-чоловічому (мені ж радите). Щодо інспекторів парку Євгенія та Олега Яременків, які дійсно мають квоту на вилов риби, повідомляю наступне: по-перше, законодавчою базою не забороняється таке сумісництво; по-друге, у вільний від роботи час людина має право займатися будь-якою законною діяльністю; по-третє, їх, як й інших рибалок, які займаються промислом риби (навіть частіше), перевіряє рибінспекція, екологічна інспекція, ветеринарна та інші служби; по-четверте, ніяких преференцій з мого боку, як підприємцям, немає (заявляю відповідально). А щодо поради сприйняття мною критики по-чоловічому, без образ, Валерію Паньковичу, то потрібно ж по-чоловічому критикувати, а не займатися пліткуванням, як це роблять на базарі знаєте хто. Хто як не ви відправляли мене за Урал (можливо переплутали його з Карелією, де я дійсно працював). То вже як півроку, з ваших слів, не працюю в університеті (до речі, у мене в одного з небагатьох викладачів університету безстроковий контракт), то всіх переконуєте, що я разом з інспекторами просто видираю з сіток рибу та продаю. Цей перелік ще довго можна продовжувати. Тактика «вкидання» неправдивої інформації, Паньковичу, закінчиться судовим позовом. Це моє останнє офіційне попередження. На початку публікації я обіцяв повернутися до останнього абзацу. Він дійсно мене вразив, тому й назва статті відповідна. Оскільки, абзац, про який йдеться, великий за об’ємом, цитувати не буду. Насправді «золоті» там слова написані, коли б підпис під ними не стояв Лісного. Кого зацікавить, знайдіть статтю Валерія Паньковича за 21.08.09 р. та прочитайте останній абзац. А потім в цьому ж номері у моїй статті «Славне полювання, або сафарі по-українськи» прочитайте про те, як один з депутатів розстрілював лисок, «літаючи» на своєму човні. Не повірите – то якраз був Валерій Лісний, який майже клянеться у своїй статті відповідно до чинного законодавства оберігати довкілля від «своїх» та «чужих» (мабуть лише тільки не від себе). Адже, природа в нас одна, наголошує він. Оце такі метаморфози трапляються з окремими депутатами. Браво, Паньковичу!
Директор РЛП «Нижньоворсклянський» Віктор Попельнюх
Головна 
