Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Україна знову живе лише президентськими виборами. Неофіційно ж виборча кампанія ведеться вже досить тривалий час. Можливо, навіть взагалі ніколи і не закінчувалась… Щодня з біл-бордів, «зомбоящиків» та кольорових вуличних наметів нам намагаються донести свої «месиджі» працівники передвиборчих штабів. Що ж пропонують нам новоспечені кандидати у Президенти? Які зміни? Що обіцяють робити, коли отримають довгоочікувану посаду? Відповіді на ці питання повинні були б міститись у основних гаслах їх передвиборчих кампаній. Спробую їх проаналізувати – об’єктивно, неупереджено, не називаючи прізвищ і не роблячи нікому зайвої реклами. Отже, почнемо з такого цікавого шедевра, як гасло «Почую кожного», яке згодом було продовжене «Твоя думка врахована. Проблему буде вирішено». Яке змістове навантаження несе даний слоган? Складається враження, що нас тотально прослуховують… стає навіть якось моторошно. Загалом відчувається, що кандидат звик «рєшать праблєми», однак постає питання: «Чию проблему?» Два гасла між собою ніяк не пов’язані і не корелюються... «Так, думку я почув, врахував, а тепер не заважайте – я рішатиму праблєми… свої праблєми… ви ж мене для цього обираєте…» Наступне, що кидається в очі – звісно – «Вона працює», яке отримало трішки несподівану розв’язку – «Вона – це Україна». Ну дійсно, якось дивно, як так вийшло – вони блокують, ВОНА працює, вони заважають, ВОНА працює, вони грабують, а ВОНА все одно якось працює… досі працює… Дуже правдива соціальна реклама. От тільки забули вказати – а хто ж такі ВОНИ? Чи не ті самі, хто ці біл-борди порозміщував? Але все одно кампанія вийшла достатньо самокритична… Не багато уваги виборців на себе звернув біл-борд з незрозумілим написом «З народом і для України». Не лише тому, що ці слова приписувались не вельми відомому політику, але саме через свою неясність. Та все стало зрозуміло, коли на З’їзді цієї політичної сили кандидатом в Президенти висунули дещо іншого політика… Україна, про яку йшлося у гаслі – це ж ВОНА… «Сильний президент – сильна країна» - гасло наступної передвиборчої кампанії. Одразу згадуються слова з відомого російського фільму: «В чьом сіла, брат?...» Запит на силу та лад у суспільстві значний, про що свідчить серія агітаційних постерів «Наведу порядок» та «Перший непрохідний». Однак ці гасла між собою вже мають суперечність. Як може непрохідний, хочаб навіть і перший, навести порядок? І що таке цей його «порядок»? Зміни до Конституції, які пропонує його «Громадянська позиція», лише косметичні, і суттєво нічого не змінюють. Все одно, що поміняти місцями розділові знаки. Нав’язлива ідея змінити основний закон не дає спокою ще одному претенденту на найвищу посаду. Її він чомусь називає «Народною», хоча в самій брошурці всюди написано «Проект Конституції Президента України». Однак зауваження те ж саме – жодних принципових змін. Хоча напрямок правильний. Нещодавно з’явився ще один цікавий слоган: «Тільки йому можна довірити країну»… і далі в такому ж дусі. Занепокоєння викликає лише червона риска під цим написом – так дітям у школі вказують на помилки в диктантах та творах мудрі вчителі. Далі згадується пафосна кампанія, схожа на рекламу чіпсів чи якоїсь шоколадки… але гасла все ж політичні: «Врятувати країну. Арсеній», продовженням чого стало пояснення: «Країну врятує боєздатна армія, продуктивне село, нова індустріалізація, здорові освічені люди»… тобто – хто завгодно, але аж ніяк не сам кандидат. Воно і не дивно – серія біл-бордів наступної політ-сили просить запитати у згаданого кандидата «з ким він буде рятувати країну?». Власне, подібні питання пропонується задати всім основним кандидатам. Жодної альтернативи, натомість, не запропоновано… На жаль, навіть побіжний аналіз передвиборчої агітації показує, що жоден з тих, хто стартував у виборчих перегонах, не пропонує нічого конкретного, жодної гідної ідеї, жодного вагомого аргументу, чому за нього варто голосувати. Боротьба йде не на рівні світоглядів, програм, пропозицій, а на примітивізмі, простих маркетингових технологій та низинних почуттів. Це не може тривати вічно – має бути якийсь вихід. Залишається чекати і сподіватись. Але поки що я належу до тої частини виборців, яка в соціологічних дослідженнях позначається як «не визначився». І таких як я – більшість. Якби графа «Проти всіх» давала не лише можливість примарного «вибору» між негідниками і «умиванням рук» (а я за нього не голосував – я проти всіх!), але і заборону брати участь у виборчих перегонах всім наявним кандидатам, тоді, напевне, я мав би бажання відвідати виборчу дільницю. Все, що від мене сьогодні залежить, і що я можу зробити – це пояснювати свою позицію іншим. І колись ми таки матимемо справжній вибір. Колись. Скоро. Сподіваюсь…
Головна 
