Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Леонід Кучма багато жартує і сміється, особливо коли розповідає про особисте. А ось про політику другий Президент України вважає за необхідне говорити серйозно. Певно, позначається десятирічний досвід роботи на посту голови держави і проблемне "розставання" з нацією. Однак сказати, що після Майдану Леонід Кучма відійшов від політики, неможливо. На думку багатьох експертів, він як і раніше залишається політичним "важкоатлетом". Сумніватися у цьому не доводиться: після нашої зустрічі з екс-президентом у приміщенні благодійного фонду "Україна" ми побачили пару знайомих облич, які поспішали на аудієнцію...
"Не даватиму різких оцінок діяльності Ющенка" - Леоніде Даниловичу, Віктор Ющенко останнім часом часто перераховує досягнення на посту Президента - і у зовнішній політиці у нас прорив, і в економіці... Ви чудово знаєте робочу "кухню" Президента. Згодні з озвученими досягненнями? - Усі п'ять років президентства Ющенка я стримувався від різких оцінок його діяльності. Не робитиму цього і зараз. Зовсім не тому, що з усім згодний (швидше, навпаки), а тому, що вважаю неправильним критикувати Президента як одного із основних інститутів державного пристрою. Нехай це роблять ті, для кого він сьогодні, насамперед, не глава держави, а конкурент з виборчого перегону. Тому коротко. На жаль, у зовнішній політиці не сталося зближення з Євросоюзом, яке голосно обіцяли в 2004 році. Швидше, ми ще більше віддалилися від європейського співтовариства. Якщо вважати досягненням руйнування відносин із Росією, то йому це вдалося. І навіть з верхом. Щодо економіки, то за п'ять років президентства Ющенка середній темп приросту ВВП (який, наприклад, в останній рік мого президентства становив понад 12%) може досягти нуля. Це дуже серйозно, адже за 2009 рік (спад ВВП близько 20%) може бути втрачений навіть невеликий приріст, отриманий за попередні чотири роки - 18%. Навряд чи в цьому можна звинувачувати лише кризу - від душі "постаралася" і влада.
- Плюси в роботі Ющенка були? - Напевно, якісь були. Думаю, плюси повинна вивчати і перераховувати преса, а не я.
- Вам не хочеться говорити про позитивне? - Ні, чому ж не хочеться? Ви, напевно, маєте на увазі слова Віктора Андрійовича про те, що у нас тепер свобода слова, демократія? Ну, яка демократія, якщо Конституція з першого дня порушувалася усіма і усим, без винятку? Це демократія? Або взяти свободу слова... Так, я можу певною мірою погодитися - у нас тепер свобода слова. Тепер навіть державні проблеми вирішуються через засоби масової інформації. Будь-яке питання "смакується" в пресі не з погляду її вирішення, а з погляду перепалки: одна сторона говорить - ти дурень, а інша - ти ще більший дурень. Це недопустимо в цивілізованому світі! Не думаю, що і кандидати в президенти погодяться, що свобода слова однакова для всіх. Швидше, скажуть, що вона залежить від їхнього гаманця.
- Але ж є ще такий момент, як інтерес ЗМІ до тієї чи іншої фігури. Для видавців і журналістів інформація - це товар. Якщо товар "Вітренко" читачам нецікавий, то Вітренко майже немає на сторінках і в ефірах, його ніхто "не купить"... - У цьому Ви частково маєте рацію... Може, вона вже пройшла свій шлях у великій політиці і тому опинилася без необхідної фінансової підтримки на виборах (лідер ПСПУ Наталія Вітренко не внесла 2,5 млн. грн. застави для участі у виборах, - ред.). Але не дай Бог нам перейти у суспільстві на відносини "покупець - товар", коли журналісти женуться за сенсацією, дотримуються лише однієї позиції, не приймають інших думок.
"Що ти до мене причепилася? Краще пий чай " - Україна в жовтні увійшла в активну фазу виборчого процесу. Чого чекати від виборів, наскільки вони будуть чесними? Ваш прогноз. - У нас всі політики навперебій розхвалюють свою доброчесність і звинувачують опонентів у фальсифікаціях. Про абсолютну чесність виборів говорити не доводиться. Подивіться: офіційно перегони почалися зовсім недавно, а обличчя окремих кандидатів з тих чи інших приводів виносяться на білборди вже протягом кількох місяців! Мені часто доводиться їздити по дорогах України, тому власними очима бачив цю "плакатну істерію" у всіх без винятку регіонах країни. Якщо кандидат порушує Закон про вибори Президента, то звідки взятися впевненості, що він, ставши Президентом, не порушуватиме Конституції та інших законів? І скільки було витрачено грошей ще до початку виборчої кампанії, щоб довести: наш кандидат - найкращий! ЗМІ наводить астрономічні цифри бюджетів декого з кандидатів. Пишуть, що один із претендентів витратить більше, ніж Обама у США. Це при нашому рівні життя! Краще б з таким же завзяттям взялися за грип - його б взагалі не було. Ще однією особливістю цих президентських виборів буде значна поляризація адмінресурсу. Адмінресурс працюватиме переважно на користь найбільш прохідних кандидатів, і, мені здається, він вже давно визначений і розподілений. А чи не є адміністративним ресурсом призначення на посади керівників виборчих штабів голів обласних і районних держадміністрацій та їхніх заступників? Пам'ятаю, як гнівно реагували євроінституції на подібні поодинокі випадки під час мого президентства. Сьогодні, коли це - звичайна практика, вони чомусь мовчать. Безумовно, будуть і спроби фальсифікації, і бої компроматів, і "темники". У нас ще не той рівень культури, щоб позбутися цього. Однак, вважаю, все це матиме локальний характер. Зриву виборів не буде. У цьому не зацікавлені провідні кандидати та їхні команди. Вони будуть йти до кінця, домагатися істотної переваги, як у першому, так і у другому турі, щоб не дати підстав для підозри у фальсифікації і для подальшої судової тяганини.
- Чому Вашого прізвища немає у списках кандидатів у президенти? Адже Ви самі допускали, що можете ще повернутися. Тим більше, багато хто зараз із ностальгією згадує часи Вашого президентства. А під час однієї з телепрограм нещодавно понад 18 відсотків учасників заявили, що і сьогодні проголосували б за Вас... - Те, що допускав можливість повернення - це був провокаційний жарт, який, проте, зіпсував настрій багатьом кандидатам. Я не хочу повертатися у це болото, я маю на увазі виборчу кампанію. Пригадайте, скільки бруду було вилито на мене, скільки необґрунтованих обвинувачень у всіх мислимих і немислимих гріхах, починаючи з 2000 року, і до цього дня! Але, з іншого боку, справді, безліч людей зверталися до мене із закликом балотуватися. З цього приводу я навіть зі сторінки свого сайту зробив звернення до громадян України.
- А допомагати комусь із кандидатів будете? Ось Леонід Кравчук, наприклад, тепер довірена особа Юлії Тимошенко... - Він вже давно підтримує Юлію Володимирівну. Це його право. Я також готовий допомагати кандидатам у президенти. Якщо мене про щось спитають, я обов'язково дам пораду. Зрозуміло, що я віддавав, так і донині віддаю перевагу Партії регіонів, я не змінюю своїх поглядів.
- У бюлетені, судячи з усього, надрукують 18 прізвищ. Кого вважаєте найсильнішим та найвірогіднішим претендентом на пост Президента? - На жаль, найсильніший та найвірогідніший кандидат - не завжди один і той самий. Я за нову, сучасну хвилю. Я за те, щоб серед претендентів було більше молодих, але вже досвідчених людей, які встигли пройти серйозну життєву і професійну школу. Я впевнений, що в політикумі України з'являється справді нова генерація - Арсеній Яценюк, Сергій Тігіпко. Мене, правда, дивують іноді їхні заяви, що до них в Україні за роки незалежності нічого не зроблено. І якщо їх оберуть, то вони, мовляв, у короткий строк щось на зразок комунізму побудують. Гадаю, ще не повністю реалізував потенціал у великій політиці Володимир Литвин. Він справді потрібен Україні. Але будемо реалістами: зараз ці політики навряд чи зможуть бути сильними конкурентами лідерів. Про шанси кандидатів свідчать соціологічні дослідження. Зверніть увагу, цього разу різні центри досить солідарні, і розходження в їхніх оцінках і прогнозах дуже незначні. Але не треба забувати, що у нас дуже мінлива передвиборча динаміка. Сьогодні одна ситуація, а через пару днів дивишся - вже інша. Ще вчора усі говорили про економічну кризу, про педофілію, сьогодні вже забули і сперечаються щодо епідемії. Боюся, що епідемію грипу спробують "розтягнути" до самих президентських виборів, а після них вона "раптом" припиниться. Мені, до речі, пані Тимошенко не дуже нагадує матір Терезу. Гадаю, і багатьом також.
- Хочете сказати, що епідемія грипу - передвиборчий хід? - Я не хотів би використовувати такі формулювання, все-таки вмирають люди. Політику мені взагалі не хотілося б сюди підмішувати, але "запахи" такі відчуваються. На жаль. Ось я дивлюся, куди поділися 50 млн. (було виділено минулої весни на профілактичні заходи щодо запобігання епідемії грипу, - ред.)? Так вони, виявляється, не всі були витрачені. Не буду порівнювати статистику цього року щодо грипу з минулими, адже вона не гірше. І те, що політики і ЗМІ своєю істерією вселили в людей страх, - це однозначно. Люди останню копійку витрачають не на шматок, вибачте, ковбаси, а біжать в аптеку і купують чорт зна що. Це трагедія для людей!
- Ющенко може ввести надзвичайний стан, щоб "відкласти" вибори? - Це нереально. Ющенко не може ввести надзвичайний стан. Він може тільки підписати Указ і передати у парламент. А зрив виборів нікому невигідний. Хіба тільки Партії регіонів, тому що ситуація в економіці поліпшуватися не буде ще як мінімум рік. А люди втомилися від кризи, більше того - зубожіли.
- Словом, якщо трохи почекати, то це буде певна перемога Януковича? - Так, у цьому є своя правда. Час більше працює на нього.
- Чи багато технічних кандидатів, на Ваш погляд, беруть участь у виборах? Такі взагалі є? - Ні. Ось говорили, що Тігіпко - технічний кандидат. Але я дивлюся, наскільки він серйозно займається передвиборчою кампанією, наскільки аргументовано показує прорахунки останніх років в економіці, наскільки бачить завтрашній день України, і розумію, що заяви щодо його ролі на виборах безпідставні. Говорити про Яценюка, що він технічний кандидат, також не можна. Це самодостатній політик. А те, що він прийшов у парламент через "Нашу Україну"... Ну, прийшов би через когось іншого - все одно залишався б Яценюком. Або хіба можна вважати, що Мороз - чийсь?
- Ну, Мороз взагалі обіцяв не йти на вибори Президента... - Так, і правильно би вчинив. Але, розумію, що він більше думає про наступні парламентські вибори... Кого ще бачать технічним кандидатом? Богословську? Вона дуже талановита жінка і постійно порівнює себе з іншими. Ось і виникає почуття незадоволення і бажання самореалізації.
- Микола Томенко нещодавно заявив, що головною інтригою виборів може стати Ющенко, який матиме третю позицію ... - Країна усі останні п'ять років живе в інтригах, так що не дивною є і ця заява. Я до останнього не вірив, що Ющенко буде балотуватися. Правда, за ним є певна сила. Не бачу нічого поганого у тому, що вона відіграватиме свою роль у суспільстві. Можливо, саме цим керувався Віктор Андрійович. Але Ющенко на третьому місці - я так не думаю. Як на мене, дуже хороші шанси у Яценюка і у Литвина.
- Кажуть, після виборів Ющенко може претендувати на крісло Прем'єра... - Претендувати він може на все, що завгодно. Це не заборонено.
- А за кого особисто Ви проголосуєте у першому і у другому турах? - Я про це вже неодноразово казав.
- А у першому? Підтримайте кого-небудь з "нової хвилі"? - "Нову хвилю" я вам вже перерахував...
- Так Ви будете голосувати в першому турі за Януковича чи за "нову хвилю"? - Що ти до мене причепилася? Краще пий чай (сміється). Це я так, дружньо, з огляду на нашу різницю у віці.
- Як сильно зовнішній чинник вплине на вибори Президента України? - Сьогодні, - наголошую, саме сьогодні, - Україна не є тим ласим шматочком, навколо якого ведеться безкомпромісна геополітична боротьба. Саме геополітичні інтереси світових гравців в останні роки певним чином змінилися, як змінилися і геополітичні ризики, пріоритети. Тому Захід загалом, і особливо США, тепер будуть обережнішими. Тим більше, що Барак Обама пообіцяв не експортувати американську демократію. Шкода, що він не став Президентом США раніше. Для США сьогодні головний біль - не Україна, хоч вони і тут, на мою думку, зазнали поразки. Є серйозніші проблеми - Близький Схід, Іран, Афганістан. Для розв'язання цих проблем Сполучені Штати прямо зацікавлені в співпраці з Росією. Додайте ще тему Іраку, звідки адміністрація Обами не знає, як вилізти... Хоч не виключено, що у Росії і США є якісь домовленості щодо України. Щодо позиції Євросоюзу, то його учасники більш стурбовані внутрішніми проблемами – нещодавній саміт ЄС, вибори першого президента це наочно продемонстрували. А Росія, незважаючи на свої заяви, всіма діями показує, що може обійтися без України. Це видно, насамперед, з активізації будівництва обхідних газопроводів. І в цьому вона знайшла повну підтримку Євросоюзу. Економічні відносин ЄС з Росією вийшли на перше місце. Сміливо можна сказати, що це наша поразка. Хоча зрозуміло, що жодна з цих сторін не відмовиться від своїх геостратегічних інтересів в Україні, а отже, - все ж будуть ставити на певних кандидатів. Може, і не так явно, як це було у 2004 році. До речі, сьогодні вже і самі кандидати на українське президентство намагаються не давати підстав для того, щоб їх звинуватили в орієнтації на якусь певну зовнішню силу. Цього вимагають національні об'єднувальні інтереси, очікування людей і на заході, і на сході України, з якими кандидати не можуть не рахуватися. Більшість із них добре розуміє, що зовнішня політика, орієнтована лише в одному напрямі, недалекоглядна і себе не виправдала.
- У 2004 році Росія відкрито підтримувала Януковича. Але останні події, зокрема, перемовини Путіна з Тимошенко у Ялті, свідчать: Росія може активно підтримати і нинішнього Прем'єр-міністра. На кого Москва поставить цього разу? - Росія публічно заявлятиме, що прийме будь-кого, і не буде так категорична, як у 2004-ому. І це правильно. Але мені здається, переваги у більшості росіян на стороні Януковича, з чим не може не рахуватися Кремль. У пам'яті ще не стерлися заклики Юлії Володимирівни оточити колючим дротом Донбас, "Зупинити Росію" (так називалася стаття Тимошенко у впливовому американському журналі "Зовнішня політика", - ред.), так і нещодавні рішення Кабміну про заборону вчителям говорити навіть у позаурочний час російською також викликали значний резонанс у російському суспільстві. Хоча ми не знаємо деталей усіх перемовних процесів Юлії Володимирівни із Володимиром Володимировичем (Путіним, - ред.). І що стоїть за газовим договором, і що стоїть за останньою зустріччю в Ялті? Більше економіки чи політики?
"Раніше "Нафтогаз" був донором, а тепер з нього зробили боргового "відстійника" - Вважаєте, Україна повинна наполягати на перегляді газових контрактів? - Угоди переглядати треба. Це однозначно. Сьогодні всі вже це розуміють. А спроби видати за велику перемогу усунення посередника "Росукренерго" взагалі несерйозні: викинули зі схеми українсько-російську комерційну компанію, а замість неї "запустили" на український ринок "Газпром" - потужного російського державного монополіста! Безперечно, умови газових контрактів - кабальні для України. Це вже показав 2009 рік. У Ялті Володимир Путін, по суті, погодився на перегляд обсягів постачань і транзиту газу на 2010 рік. Однак поки на правовому рівні не переглянуто питання санкції, які зараз стосуються лише України у разі недобору обсягів газу. Але не зачіпають Росії - за скорочення обсягів транзиту газу. Правда, Путін на словах запевнив, що санкції за 2009 рік не будуть застосовуватися. Україні що, щороку доведеться чекати поблажливості? Нещодавно стало відомо про польсько-російські газові домовленості. На жаль, ще немає інформації щодо їхньої суті. Коли вони будуть оприлюднені, порівняння з українськими буде дуже цікавим. Комусь може стати, м'яко кажучи, некомфортно.
- Що стало причиною складної фінансової ситуації в "Нафтогазі" - криза чи неефективний менеджмент? - "Нафтогаз" перебуває у надто складному фінансовому становищі, і причини зрозумілі. Певний час він був, у хорошому значенні цього слова, донором. А останніми роками з компанії зробили "відстійника", в який скидали борги. Розчищенням ніхто серйозно не займався. Скільки можна позиками (тобто боргами) розраховуватися за борги?!
- Як сьогодні політика впливає на відносини між "Газпромом" і "Нафтогазом"? До чого це може призвести? - Ну, газова війна між Росією і Україною, між "Газпромом" і "Нафтогазом" почалася саме через політику. Нова влада заявила абсолютно новий курс, розвернулася одним місцем - спиною - до Росії і сказала, що не знає такого стратегічного партнера, а орієнтується тільки на Захід. Росія у відповідь вжила чисто економічних заходів: з $50 ціни на газ збільшилися до небес, хоч ми могли купувати газ за $50 до 2012 року. Кому це заважало? І про це дуже відверто з глузуванням зазначив Володимир Путін в Ялті. Треба вчитися у Казахстана. Казахстан із усіма в дружбі. І з Китаєм, і з Індією, із Америкою, і з Росією. Він з усіма вміє домовлятися, але завжди чинить з огляду на свої національні інтереси. У цьому і полягає велика політика, домовлятися, а не воювати. Тим більше, що сили нерівні. Наявність договору про постачання до 2019 року зовсім не виключає повторення газової кризи. У 2005 році нова влада отримала у спадщину "газовий" договір із Росією, справді вигідний для України. Але, незважаючи на це, за три роки криза відбувалася двічі. Вона спричинилася неконструктивною політикою. Так і в самій угоді, підписаній на початку цього року, закладено можливість повторення кризи. Причини можуть бути різні: недобір газу, несанкціонований відбір, неплатежі. Путін же звертався до Євросоюзу з попередженням про можливі газові проблеми для ЄС у зв'язку із неплатоспроможністю України. Тепер все залежатиме від дій української влади, чи зможе вона запобігти повторенню кризи.
- Росія буде використовувати чинник газової війни для впливу на українських виборців? - Ні, це занадто. По-перше, Росії завжди треба пам'ятати, що в Україні живуть 11 із гаком мільйонів росіян. І весь час "підтискаючи-віджимаючи", зокрема і ціновою політикою, Москва не допомагає більше любити Росію. А потім, треба все-таки рахуватися і з майбутнім. Яких друзів бачить Росія навколо себе, стратегічних партнерів?
- Ким Росія бачить Україну? Другом чи виключно ринковим партнером? - Ну, поки у Москві чекають результатів виборів. Поки що звичайний ринковий прагматизм.
- Тобто до виборів жодних серйозних кроків Росія не робитиме? - Ні. Жодних. Тому що усі декларації наших нинішніх політиків, зокрема щодо НАТО, ні до чого не привели. Від НАТО ми також віддалилися ще більше. Про НАТО вже не згадує навіть Ющенко. А чи треба було форсувати це питання? І чи треба було взагалі порушувати проблему виведення Чорноморського флоту з огляду на строки закінчення договору в 2017 році?
- Ви – прихильник того, щоб Чорноморський флот залишався... - ... На ринкових умовах. Зараз оплата (за базування, - ред.) мізерна. Хоча, раз ми платимо за газ за світовими цінами, то і нам повинні платити за військову базу за відповідними цінами. Як американці, припустимо, платять за свої бази в інших країнах. Це було б справедливо.
- Є шанси після виборів "виправити" відносини між Україною і Росією? - Не просто є! Якщо цього не станеться, нам буде зовсім непросто. Повторюся ще раз: у нас немає майбутнього без Росії. Я зі страхом дивлюся у завтрашній день. Розумієте, ось той "Український прорив" (передвиборча програма БЮТ, - ред.) - він вже все, прорвав. Ми катастрофічно втрачаємо своє місце у високих технологіях. А що буде завтра? Ми адже поодинці жодного стратегічного завдання не в змозі вирішити, насамперед, через відсутність відповідних ресурсів і фінансів. А Захід і Америка до нас не прийдуть із новими технологіями, як не прийшли і всі попередні роки нашої незалежності. Я ось, на жаль, виявився одним із пророків, коли казав, що Захід не продасть Росії "Opel", тому що це найсерьйозніші розробки з малогабаритних, економічних з погляду витрат палива, екологічно чистих автомобілів. Так і вийшло...
- Можна сказати, що до Ялти відносин між Україною і Росією були "на межі", а після Ялти трохи покращилися? - Зрозуміло, кому дуже хотілося саме так представити стан українсько-російських відносин. Але насправді все набагато прозаїчніше, незважаючи на публічну похвалу з боку Володимира Володимировича на адресу нинішнього українського уряду. Комітет з питань економічного співробітництва між Україною і Росією, який на тому тижні відбувся в Ялті, збирається кожні дві-три роки. На його засіданнях не вперше оголошуються доброзичливі, оптимістичні заяви в найкращих дипломатичних тонах. Але, на жаль, справи не завжди відповідали словам. Не вперше і не раз досить конструктивно обговорювалися питання взаємовідносин у нафтогазовій сфері, співпраці і кооперації в авіаційній, космічній, суднобудівній та інших високотехнологічних галузях. Але реальних справ мало. Деякі проекти (Ан-148, Ан-70) протягом багатьох років були заморожені. Незважаючи на те, що і з української сторони часто в двосторонніх зустрічах брали участь конструктивні перемовники. Росіяни практично згорнули співпрацю з нами в галузі високих технологій. Але я все ж вважаю, що це тимчасово. Росія без нас також не може обійтися. Без підживлення від таких республік, як Україна і Білорусь, їй дуже важко буде вирішувати ті грандіозні завдання, які поставив у своєму посланні Президент Медведєв. Наприклад, 98% інвестицій у нанотехнології припидає на США, Китай, Японію і Південну Корею. А на весь світ, зокрема Україну і Росію, залишається всього 2%. Правда, Росія зараз це питання винесла на державний рівень, але такі проблеми так швидко не вирішуються. А ми? Академік Патон виступив на Майдані, через день - засідання уряду і готова програма з нанотехнологій. Ні в казці розказати, ні пером описати. Ми вже такі "круті", що їздимо на "мерседесах", а в галузі високих технологій – на "запорожцях", в кращому випадку на "волгах". Поки ще не пізно, мені здається, треба спробувати стати повноправними учасниками інвестиційних проектів із Росією. Але наша політика повинна бути зовсім іншою. Не припиняю стверджувати, що нам вигідна саме тісна співпраця із Росією у всіх сферах і, насамперед, в економічній. Я би був лише радий, якби після ялтинського засідання міжурядового комітету спостерігалися реальні зрушення. За це дуже переживаю. Адже практично всі проекти, про яких прямо або опосередковано йшлося на нинішній зустрічі керівників урядів України і Росії, розроблялися ще в роки мого президентства. І я щиро бажаю успішного завершення цих проектів. Але, наголошую, пиару навколо них було занадто багато, їхній медіаресурс практично вичерпано. Цим вже важко будь-кого здивувати. Час вже здивувати конкретними результатами - спільним серійним виробництвом літаків і суден, стартами ракет і т.д.
"2010-й, у кращому випадку, пролежимо на дні кризи" - Економічна криза в Україні - це вияв світової кризи чи внутрішня криза влади? Ваш прогноз щодо виходу з кризи? - Про причини і наслідки вже багато сказано, можна томи писати. Не хочу забирати чийсь хліб. Але те, що в Україні криза спричинена далеко не тільки зовнішніми чинниками - очевидно. У нас ВВП впав на три-чотири рази більше, ніж у тих країнах, звідки криза прийшла, і вдвічі більше, ніж у наших ближніх сусідів. У нас полюбляють порівнювати показники із Польщею. Але там скорочення ВВП немає. Там є приріст ВВП, хоч і дуже незначний, - всього 1%. Але це не спад в 18%, як у нас! Кажуть, що економіка України дуже залежить від експорту. Це так, це давня проблема - ще радянська. Але і китайська економіка також дуже залежить від експорту. Однак там кризи практично не відчувається. Лише трохи знижено приріст ВВП: у 2007 році був 9%, за дев'ять місяців 2009 року - 7,7%. "Помаранчева" влада нічого не зробила, щоб знизити експортну залежність, розширити внутрішній ринок. Це стосується і металу, і зерна, і хімічної продукції. Не стільки працювали, скільки займалися політиканством і популізмом. Але навіщо тоді робити економіку країни ще й імпортозалежною? Не говоритиму про кризу 2009-ому. Але і в 2008 році порівняно з 2004-ому імпорт був у півтора раза більше, ніж експорт. У 2004 році зовнішньоторговельний баланс був позитивним - майже $7 млрд., а у 2008-ому став негативним - $13,5 млрд. До того ж це не був стихійний ринковий процес, до цього спонукала невдала регуляторна політика уряду. Тепер вже не тільки через експортну, але й через імпортну залежність Україні важко буде виходити з кризи. Тому перспективи не райдужні. Наступний рік, у кращому випадку, доведеться пролежати на дні кризи. Обвал виявився раптовим, але підйом швидким не буде. І позики МВФ тут не допоможуть, якщо не навпаки. Україна вже опинилася у великих боргах, а розмови ведуться все ще про нові позики. До чого це призведе? А до того, що коли виробництво навіть стане зростати, фінансове оздоровлення настане нескоро. Фінансові ресурси треба буде, насамперед, витрачати на погашення боргів. Про інвестиції доведеться надовго забути. А без інвестицій, яке зростання, які інновації? Це топтання на одному місці. І коли я читаю декларації уряду про новий прорив, але вже у галузі нанотехнологій - це спричиняє просто здивування. Виходить, ми попереду планети всієї...
- А на Вас криза якось позначилася? - Звичайно. Мій блігодійний фонд "Україна", як і всі, відчув вплив кризи. З одного боку, стало важче знаходити меценатів і спонсорів для реалізації основних проектів. З іншого, значно зросла кількість звернень до фонду за допомогою, яку ми, на жаль, далеко не завжди можемо надати. Проте кількість проектів не згортали. Як і раніше займаємося сільськими бібліотеками, у багатьох із них досі нічого, крім "Павлика Морозова", немає. Але найголовніше - талановитих дітей не втратити. Вони у нас, слава Богу, ще є. Усі зазначають цю проблему в Україні, а практично віз і нині там. Мене дуже непокоїть, що багато хто з переможців міжнародних інтелектуальних олімпіад, виїжджають навчатися за кордон, зокрема і в Росію, та назавжди залишаються там. Звідки з'являться нові розробки? Нізвідки. Я дивлюся на свою фірму (завод "Южмаш", який Л. Кучма очолював до приходу в політику, - ред.), і мені стає ніяково. Державне підприємство без державної підтримки - перспектива зрозуміла. Тому і молодь йти на завод і в КБ не хоче. Зарплата, практично, на рівні прожиткового мінімуму, а середній вік у конструкторському бюро - за 60 років. Що буде завтра? Поки ми "балабонимо" на всіх трибунах всяку єресь, країна деградує.
- Хто зараз є основним меценатом Вашого фонду? Віктор Пінчук допомагає? - Зараз практично ніхто. Ми ні до кого і не звертаємося, намагаємося жити за тими можливостями, які є. До речі, я ж свої два дні народження, можна сказати, перерахував у фонд. У свій ювілей попросив всіх: люди добрі, не треба мені подарунків! Хто скільки може, будь ласка, ось вам розрахунковий рахунок фонду, переводьте туди. Сума зібралася значна. Щиро вдячний всім за це.
"Читаю все підряд, а сучасні фільми намагаюся дивитися менше" - Ви якось скаржилися, що робота завжди шкодила сім'ї. А тепер? - У мене все життя робота шкодить сім'ї. Зараз зовсім інша справа. Звісно, я набагато більше спілкуюся і з дружиною, із дочкою, із внуками. Періодично разом їздимо відпочивати. Цього літа днів десять були на Сардинії, пару тижнів у Криму.
- На сімейному бюджеті криза позначилася? - Як і у всіх людей. Але я така людина, що у мене немає великих потреб. Проста їжа, одяг мені вистачає. Зносити б цю (сміється). І дружина у мене така ж. А на тусовки ми не ходимо. Ну, буває в театр, на якийсь концерт - цього досить. А потім, якщо дружині щось знадобиться, у нас ще дочка є. Про маму може потурбуватися.
- Як проводить свій день другий Президент України? - Прокидаюся о шостій годині. Це звичка. О сьомій йду на часову прогулянку. До десяти приїжджаю у фонд. Додому повертаюся так, щоб встигнути ще раз позайматися в тренажерному залі. Намагаюся це робити регулярно, крім суботи і неділі.
- А на "розваги" вільного часу вистачає? Що читаєте, що дивитеся? - Читаю все, що попадається. Все підряд. Працюю над новою книгою, не мемуарами. Не можу кинути читати економічні статті, економічні видання, історичну літературу. Це мені дуже цікаво. Ось зараз, наприклад, читаю про Талейрана, думаю, що деякі з сьогоднішніх політиків могли б впізнати себе в ньому.
Валерія КОНДРАТОВА Фото - Олександр ПЕРЕВОЗНИК www.liga.net
Головна 
Леонід Кучма багато жартує і сміється, особливо коли розповідає про особисте. А ось про політику другий Президент України вважає за необхідне говорити серйозно. Певно, позначається десятирічний досвід роботи на посту голови держави і проблемне "розставання" з нацією. Однак сказати, що після Майдану Леонід Кучма відійшов від політики, неможливо. На думку багатьох експертів, він як і раніше залишається політичним "важкоатлетом". Сумніватися у цьому не доводиться: після нашої зустрічі з екс-президентом у приміщенні благодійного фонду "Україна" ми побачили пару знайомих облич, які поспішали на аудієнцію...
