Екс-капітан баскетбольного ЦСКА йде на поправку.
Високий, як Гулівер, Матьяж Смодіш зустрів нас з посмішкою. Спочатку навіть не вірилося, що всього якихось три місяці тому цей словенська баскетболіст, який виступає за ЦСКА, переніс складну операцію в Ізраїлі.

- Зараз капітанська пов'язка перейшла до Віктора Хряпа. Це тимчасово?
- Віктор підходить на роль капітана. Навіть якщо я повернуся, а пов'язка залишиться в нього, не засмучуся. Хоча, звичайно, мені було дуже приємно її носити. Я ж перший капітан-іноземець в ЦСКА!

- У вашій ситуації є й позитивні моменти: зараз ви можете більше часу проводити з сім'єю. До речі, розкажіть трохи про дружину та дітей.
- Дружина Андре - домогосподарка, за освітою медсестра. Два старші сини - Крістіан (10 років) і Люко (8,5 року) - навчаються в школі. Молодшому, Максу, всього 2,5 року.

- Та у вас, я дивлюся, підростає ціла баскетбольна команда! А сини підуть вашими стопами?
- Як захочуть бути баскетболістами - будь ласка, ні - і не треба. Крістіан, наприклад, любить математику, комп'ютерні ігри. Люко більш спортивний. Захоплюється баскетболом, знає багатьох гравців ЦСКА, не раз ходив зі мною на тренування.

- А дружина ваша якось пов'язана зі спортом?
- Саме завдяки спорту ми й познайомилися в Словенії. Андре займалася стрибками у довжину, а я - баскетболом. На одному з тренувань я її помітив і закохався з першого погляду. Через рік ми одружилися. Всі дні, що я знаходився в Ізраїлі, вона була поруч, підтримувала морально. Дружина у мене чудова!

- ЦСКА під час вашої відсутності виглядає не так потужно, як раніше. Чому армійців в Росії перестали боятися?
- Я думаю, нас як і раніше бояться і поважають. У Росії кожна команда мріє виграти у ЦСКА, але в цьому чемпіонаті нікому поки це не вдалося. ЦСКА ніколи не здається, бореться до кінця.

- А на перемогу в Євролізі армійці здатні замахнутися?
- У міжсезоння з ЦСКА пішли два провідних гравця, але кістяк команди навіть у кризу вдалося зберегти. Я вважаю, що немає нічого неможливого. Ось тільки видужаю - і почнемо всіх трощити в Європі. (Сміється)

- У кого ви такий високий? В тата чи в маму?
- Мої батьки звичайного росту, а от ми з братом (у нього зріст 195 сантиметрів, а в мене - 205) вимахали в діда. Напевно, з генами передалося через покоління.

- Сумуєтк за Словенії?
- Сумую дуже, але вибираюся додому всього два раз на рік. Влітку приїжджаю на 2,5 місяці, а взимку - на Різдво. До речі, у Словенії я будую для нашої сім'ї великий будинок. Дизайном займається дружина. Всю душу в нього вкладаємо.

- Ви зізнавалися, що ваша вічна проблема - зайва вага ...
- Я з дитинства великий і товстий. Дуже люблю поїсти. Але під час сезону сідаю на дієту. Плюс тренування. Так і зганяю кілограми.

- На що найчастіше витрачаєте зароблені гонорари?
- На сім'ю. У день зарплати відразу купую дітям іграшки.
- А дружині який найбільш незвичайний подарунок ви робили?
- Одного разу купив комплект нижньої білизни. Він до цих пір лежить на полиці нерозпаковані. (Посміхається) Андре не сподобався.