Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Попередники відставленого міністра закінчили трагічно. Що штовхає Луценка на їх шлях?
14:56
Любителі вишукувати прихованих євреїв серед очільників українського політикуму вчора зробили сенсаційне відкриття – найбільшим криптоєвреєм в уряді є Юрій Луценко. Адже саме він вчора продемонстрував небачену досі майстерність володіння славнозвісною методикою «прощатися, але не йти». Все це, звісно жарти. А от що є дуже серйозним, так це створення нового прецедента у кадрових маніпуляціях на найвищих щаблях української влади. Здавалося, тут вже було все: і багатомісячне перебування в статусі виконувача обов’язків, і повторне призначення звільненого керівника на ту ж посаду наступного ж дня, і відновлення давно звільненого по суду, і ще багато різних трюків, які дозволяли втримати у високому кріслі потрібну людину. Але той фокус, який вчора продемонстрував Юрій Луценко під патронатом першого віце-прем’єра Турчинова, претендує на абсолютний рекорд. Відразу після звільнення міністра його перший заступник Михайло Клюєв вносить на засідання уряду пропозицію про створення ще однієї посади першого заступника. Уряд цю пропозицію схвалює і садить на новостворене керівне крісло... все того ж Луценка. І тут же покладає на нього обов’язки з керування МВС. Описане вище переселення душ виконане з величезною кількістю порушень, про що відразу почали заявляти представники партії Регіонів. Найголовніший «прокол» полягає в тому, що перший зам не може «плодити» інших перших замів, це прерогатива виключно міністра – а міністр вже у відставці. Не доводиться сумніватися, що суд прийме цю аргументацію до уваги – занадто вже білими нитками зшита спроба «реінкарнувати» Луценка. І занадто вже нахабну аргументацію доцільності таких дій навів Турчинов: мовляв, жодних підстав для звільнення Луценка не було, і тому він залишається в кріслі міністра. А як же закони, а як же Конституція? Втім, залишається відкритим інше питання: а навіщо прем’єрці та очолюваній нею політичній силі за всяку ціну втримувати Юрія Луценка на міністерській посаді? Її уряд цього року продемонстрував вражаючу здатність обходитися без ключових міністрів і нітрохи не перейматися з цього приводу. Так, порожні крісла міністрів фінансів, транспорту, оборони, довгий час Україна не мала міністра закордонних справ. І раптом – така відчайдушна підтримка. Відповідь, здавалося б, лежить на поверхні – на час виборів БЮТ хоче втримати контроль за «міліційною» частиною силових структур. Однак якщо придивитися уважніше, подібна версія видається досить сумнівною. По-перше, навряд чи МВС без Луценка слухався б уряду гірше, ніж він буде слухатися Луценка в його новому статусі дуже сумнівної легітимності. І його підлеглі навряд чи захочуть ризикувати кар’єрою і «протидіяти фальсифікаціям регіоналів», розуміючи, що вже завтра ці дії можуть бути кваліфіковані як «протидія вільному волевиявленню виборців». По-друге, міліція навряд чи може взагалі вважатися «електоральним інструментом», за допомогою якого можна «протиснути» потрібний результат, - вона не стала ним у 2004 році, за часів «московського вигнанця» Білоконя, а зараз, слава Богу, вже інші часи. 100% достовірної відповіді на це питання автор не знає. Але в нього є версія, і від цієї версії стає трохи моторошно. Схоже, що тональність агітації БЮТ за Юлію Тимошенко останніми днями суттєво змінилася: замість спроб мобілізувати електорат інших кандидатів підтримати саме Тимошенко почала домінувати розкрутка тези про «недопущення зека до влади». Тобто, в штабах БЮТ прийшли до висновку, що шансів набрати більше голосів, ніж їх має Янукович, у Тимошенко немає, і зробили ставку на зрив визначення результатів виборів. Луценко зараз каже, що залишається на посаді для того, щоб протидіяти масовим фальсифікаціям з боку регіоналів. Можливо, його тримають на ній саме для того, щоб у день виборів він заявив: міліція фіксує масові порушення, які спотворюють результат голосування. Можливо, все станеться зовсім інакше. Однак вже зараз є факт, очевидність якого сумніву не підлягає: міліцію знову хочуть зробити інструментом політичної гри. Та варто згадати, що попередники Луценка, які пішли цим шляхом, скінчили погано. Кравченко покінчив життя самогубством, Білокінь втік до Москви, Цушко переховувався за кордоном від арешту. Що ж до Луценка, то варто згадати, що «ментом» він став випадково: в 2005 році він цілився на посаду міністра транспорту, але отримати її не зміг і погодився на те, «що було». Але згодом розкуштував, що до чого. Під час «реставрації Януковича» в 2006 році Луценко пафосно заявив, що ніколи його трудова книжка не буде заплямована записом «міністр в уряді Януковича», але дуже швидко взяв свої слова назад – мовляв, Ющенко попросив. Щось подібне сталося і в травні 2009 року – тоді після скандальної бійки з німецькими поліціянтами в аеропорті Франкфурта Луценко демонстративно подав у відставку – але тільки після того, як йому дали зрозуміти, що Тимошенко цієї відставки не прийме. Однак всі ці фокуси були ще більш-менш в рамках збоченої української норми, а от те, що може статися під час другого туру виборів, може за ці рамки дуже суттєво вийти. Судячи з останнього інтерв'ю Луценка де він говорить "Більше за все мені хочеться послати все..." зараз він, як і його попередники став заручником низки обставин і прекрасно розуміє чим усе це може скінчитися. Але чомусь продовжує грати у цю гру. І хоча особливих ілюзій щодо Луценка уже давно не існує, але якось сумно спостерігати, як швидко "герой Майдану" наближається до подоби своїх колишніх ворогів.
Головна 
