Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Із французькою сім’єю, в якій виховують п'ятирічну дівчинку, тернополянка Олена Жаховська (22 р.) заприятелювала завдяки Інтернету. Листування з матір’ю малечі Сандрін дало результат — уже за місяць наша землячка пакувала валізи і готувалася до поїздки в Нор-Па-де-Кале, або "опаловий берег” Франції. - Виявилося, що це - один із найрозвинутіших регіонів Франції, - починає розповідь тернополянка. - Колись його навіть називали "чорним краєм”. Густа хмара пилу від вугілля осідала на довколишніх будинках, тому вони мали дуже похмурий вигляд. Не рятувала навіть сонячна погода. Тепер шкідливих виробництв у місті немає, а Дюнкерк перетворився на курорт.
Місто врятував пірат Портовий Дюнкерк нагадав Олені рідний Тернопіль. Це місто — таке ж компактне і спокійне. Проте замість Ставу — прохолодне навіть улітку Північне море, по сусідству — велике промислове місто Лілль, а за 10 км — французько-бельгійський кордон. - Майже всі магазини і бутіки в Дюнкерку розташовані в центрі, поблизу пам'ятника Жану Барту. Це легендарний корсар "у законі”. Спершу він служив голландцям, потім перейшов до французів і воював проти Нідерландів. Врешті опинився в полоні в англійців, - каже тернополянка. Однак основна заслуга Жана Барта — порятунок жителів Дюнкерка від голодної смерті. Під час англійської блокади герой провів караван із зерном з Росії через лінію ворожих кораблів. - Шопінг по-французьки — те, що треба: першокласний сервіс, люб'язні посмішки, вітання при вході та виході, незалежно, чи ти щось придбав, - ділиться враженнями українка. - Та найбільше мені сподобалися тамтешні знижки і система "1+1=3”. При покупці двох речей третю... дарують. Єдине: одяг, куплений на розпродажах, не можна ні обмінювати, ні повертати. Це, за словами дівчини, навіть зазначають на чеку "Ni repris, ni echange”.
Приготувала... "бабу” Французьку кухню вважають однією з кращих у світі. І, як пересвідчилася наша героїня, - недарма. - Я - ще та гурманка! Тому мріяла скуштувати смажені жаб'ячі лапки, - пригадує дівчина. - Якось у вихідні ми зайшли з подругою в ресторан на узбережжі. Там готували лише страви французької кухні. Ми погортали меню, потім його скрупульозно перечитали, але такої страви не знайшли! Про жабу ніде не було навіть згадки! Довелося замовляти традиційне. Повернувшись додому, Олена поскаржилася Сандрін. Жінка лише хитро посміхнулася. Пояснила: "Хоча жаби французькою — grenouilles, жаб'ячі лапки у нас називають cuisses de nymphes. Дослівно це означає "окорочки німф”. Такий термін ввів знаменитий кухар Ескофьє”. - Наступного разу ми зайшли у ресторан та одразу зробили замовлення - жаб'ячі лапки і келих вина. "Окорочки німф” нам засмакували, - продовжує тернополянка. Відтоді почалися справжні кулінарні відкриття, ділиться спогадами Олена. Якось Сандрін серед тижня повернулася з роботи швидше, вийняла товсту кулінарну книгу і почала "чарувати” біля плити. Пояснила: "Завтра — день народження у мого чоловіка Жана”. Тож вона вирішила приготувати улюблений десерт чоловіка - кекс з бісквітного тіста, яке просякають міцними алкогольними напоями. А також — смажені каштани і "фуа-гра”. - Коли я дізналася назву десерту, сміялася до сліз! Виявилося, що називається він "баба”, але з наголосом на останньому складі, - пригадує Олена. - Я одразу розповіла про це Сандрін, і вона приєдналася до мене.
Печінка виростає до півкіло Наступного дня дівчині пощастило дегустувати ще один французький делікатес — "фуа-гра”. - Попри модну назву, це - звичайна гусяча печінка, - каже тернопільська гурманка. - Щоб приготувати страву, досить обсмажити печінку лише кілька секунд на добре розпеченій сковороді. Її також можна їсти сирою, трохи охолодивши, поперчивши і додавши солі. Інша справа - технологія "добування” делікатесу. Починаючи з трьох місяців, гусям у глотку вставляють спеціальну воронку. Через неї засипають кукурудзяне зерно. І так — тричі на день. Якщо птиця чинить спротив, їжу проштовхують силоміць. - Це дає результат. Після такого курсу відгодовування гусяча печінка розростається аж до півкіло! - розповідає дівчина. - "Фуа-гра” готують лише у Франції. Найбільше гусей вирощують на фермах у провінціях Ельзас і Лотарингія.
"В люди” - на карнавал Ще з часів Середньовіччя жителі Па-де-Кале, колишнього графства Фландрія, були прихильні до голландської культури. Дещо залишилося й дотепер. Так, вони досі спілкуються не лише французькою, а й фламандською, якою розмовляють у Нідерландах. А старі будинки у Дюнкерку більше схожі на німецькі. - Та це ще не всі "родзинки” тамтешнього менталітету, - ділиться спостереженнями дівчина. - Жителі Дюнкерка більше люблять пиво, ніж вино. Для решти Франції це нетипово. Особливість Па-де-Кале - бучні народні гуляння "брадері”. Насправді це - карнавали. У святковій ході беруть участь "велетні” , які спеціально виходять зі своїх печер. - Колись, за легендою, на крайній півночі Франції оселилися добрі велетні, - продовжує Олена. - З давніх-давен вони живуть у печерах, є на диво скромними, тому ховаються від зайвої уваги. "В люди” ці гіганти виходять лише на масштабні святкування: карнавал, Великдень чи літній фестиваль. Зріст такого велетня — близько 8 м, тіло роблять із пап'є-маше. У кожного — своє ім'я і своя доля. Вони, як і люди зустрічаються, закохуються, народжують дітей. У них - свої радощі і проблеми. Після смерті опудала гігантів спалюють. - Перші велетні з'явилися на карнавалах ще у XVI столітті, - пояснює тернополянка. - Зараз їх більше, ніж колись. У Дюнкерку та довколишніх містах - близько 200.
Старе місто Лілля перетворили на "блошиний” ринок У вересні французька сім'я порадила Олені Жаховській з'їздити у вихідні в сусіднє місто Лілль. Ні Жан, ні Сандрін у деталі особливо не вдавалися, лише зауважили: "Буде весело, не пожалкуєш”. - У Ліллі жила моя подруга Вікторія, яка теж працювала у Франції за програмою au-pair. Вона давно запрошувала мене до себе і ось — випала нагода! - пригадує тернополянка. - Про свій приїзд я вирішила не попереджати. Сюрприз вдався. Величне Старе місто Лілля було не впізнати! Воно, наче за помахом чарівної палички, перетворилося на "блошиний” ринок. - Там можна було знайти усе: від антикваріату, смачних місцевих смаколиків до ношених подертих джинсів, - ділиться враженнями наша героїня. – За "цінний” крам просили копійки! Але торгівля вирувала! Причому мало не цілодобово! Вікторія розповіла Олені, що така традиція у Ліллі зародилася ще в часи Середньовіччя. У ці два дні жителям міста дозволяли за готівку і без податків торгувати різним "ширпотребом” від заходу сонця до світанку. Тож люди користали з цього, як могли. - Ринкова торгівля небачених масштабів почалася в суботу ввечері. До півночі вона ледве затихла, - додає дівчина. - Втім, ненадовго. Недільного вечора — те саме. Торговий "бум” закінчився аж на світанку, коли вулиці заполонили прибиральники.
Головна 
Із французькою сім’єю, в якій виховують п'ятирічну дівчинку, тернополянка Олена Жаховська (22 р.) заприятелювала завдяки Інтернету. Листування з матір’ю малечі Сандрін дало результат — уже за місяць наша землячка пакувала валізи і готувалася до поїздки в Нор-Па-де-Кале, або "опаловий берег” Франції.
