Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Долар - міцна валюта, не втомлюється повторювати голова МВФ Домінік Стросс-Кан. "Він залишається не єдиним, але найкращим засобом безпечного зберігання заощаджень для багатьох людей і компаній", - вважає фінансист. Така словесна підтримка потрібна американській валюті. Стрімке зростання держборгу США ставить під сумнів стійкість фінансової системи країни. Втім, 60 років тому американська влада вже впоралася з подібною проблемою. Вирішити її допомогла інфляція, причому досить помірна за українськими мірками.
Чудодійна інфляція Рецесія в розвинених країнах закінчується, рапортують західні чиновники. У III кварталі минулого року ВВП у США і країнах єврозони припинив скорочуватись і підвищився на 2,2% і 0,4% відповідно (порівняно із II кварталом, з урахуванням сезонних виправлень). Але за подолання кризи довелося дорого заплатити. Уряд різко збільшив бюджетні видатки, що призвело до стрімкого зростання державного боргу. З початку краху Lehman Brothers і AIG, всього за шістнадцять місяців, федеральний борг США виріс на чверть - з $9,7 трлн до $12,3 трлн, перевищивши 86% ВВП (дані на 15.01.2010). Хоча американська економіка і пішла на поправку, темпи збільшення держборгу не тільки не падають, але навіть зростають. У жовтні-грудні 2009-го дефіцит держбюджету Штатів склав $388,5 млрд - на 17% більше, ніж за аналогічний період 2008-го. Тенденція має просте пояснення: адміністрація Барака Обами витрачає все більше на різноманітні програми підтримки економіки, а надходження до бюджету США зменшуються, не в останню чергу через податкові пільги.
Цілком можливо, що смілива політика Білого дому із залучення позикових коштів пов'язана з тим, що одного разу владі США вже вдалося впоратися з більш серйозними боргами. Після Другої світової війни (1946 року) зобов'язання американського уряду перевищували 121% ВВП. Але лише за десять років їх вдалося зменшити майже вдвічі - до 62,3% ВВП. Секрет позбавлення боргів був вкрай простим. По-перше, влада США різко скоротила обсяг запозичень. З 1946 по 1956 рік номінальний розмір держборгу збільшився трохи більше ніж на 1% - з $269,4 млрд до $272,8 млрд. При цьому економіка поступово зростала - в 1947-1956 рр.. реальний ВВП країни збільшувався в середньому на 3,6% на рік. Тому розмір зобов'язань відносно ВВП, а значить, і борговий тягар поступово зменшувалися. По-друге, американська влада допустила збільшення інфляції, яка в значній мірі знецінила борг. Її рівень був досить помірним - у 1947-1956 роках споживчі ціни в США росли в середньому на 3,5% на рік. Але в підсумку за десять років сумарна інфляція досягла 41%. Швидкість підвищення цін після війни лише трохи перевищувала звичайний для Сполучених Штатів рівень. У 1957-2008 рр.. вона була навіть вищою, ніж у післявоєнний період, - в середньому 4,1% за рік. А в 2009-му в економіці США панувала дефляція - споживчі ціни знизилися на 0,4%. Чому б тепер американській адміністрації не спробувати знову знецінити борг?
Небезпечна гра Зараз обставини виглядають ще сприятливіше. Шістдесят років тому близько 85% федерального боргу США становили запозичення на внутрішньому ринку капіталу. Тому фактично боргова проблема була вирішена за рахунок американських банків, компаній і приватних осіб, які купували державні цінні папери. Сьогодні основними кредиторами американської адміністрації є Федеральна резервна система (ФРС), якій належить 43% боргу, а також іноземні інвестори, на їх частку припадає 27% боргу. Тобто за позбавлення від боргів заплатять сама влада та іноземці. Втім, цього разу інфляційний метод не буде настільки ефективним, як у післявоєнний час. Терміни погашення боргів зараз значно менші, ніж шістдесят років тому. За даними американських економістів Джошуа Айзенман і Ненсі Меріон, в 1946 році середній термін погашення урядових облігацій досягав 9 років, а в червні 2009 року він був удвічі нижчим - 3,9 року. Це означає, що у разі зростання інфляції вартість обслуговування держборгу збільшуватиметься значно швидше, ніж у післявоєнний період, що частково нівелює ефект підвищення цін. До речі, зараз у портфелі кредиторів американського уряду є й папери, прибутковість яких прив'язана до рівня інфляції (TIPS), але їх частка невелика - не більше 10%. Крім того, темпи зростання економіки Сполучених Штатів найближчим часом, швидше за все, будуть невисокими. За даними МВФ, у 2010-2014 рр.. ВВП США буде зростати тільки на 2,3% щорічно. Але головна проблема в іншому. Основна умова вирішення боргової проблеми - припинення зростання держборгу в доларовому вираженні. Коли це станеться - невідомо. Поки Білий дім і ФРС не ризикують згортати грошову підтримку для відновлення економіки, побоюючись, що припинення підтримки призведе до нового спаду. З ними солідарний і глава МВФ. "Якщо ми приберемо стимулюючі заходи занадто рано, то ризикуємо отримати другу хвилю спаду", - вважає Домінік Стросс-Кан. Американські чиновники обговорюють стратегії виходу з програм стимулювання економіки, але поки що далі розмов справа не йде. При цьому немає гарантії, що тривалі і масовані грошові вливання допоможуть вивести американську економіку на шлях швидкого і сталого зростання. У 1990-х роках подібну політику стимулювання проводила Японія, але вона не змогла подолати стагнацію. У 1992-1999 рр.. зростання ВВП країни становило у середньому 0,7% на рік, а державна допомога лише підтримувала на плаву нежиттєздатні компанії та банки. Стагнація - не єдиний можливий варіант розвитку подій. Гра з інфляцією може бути дуже небезпечною. "Історія показує, що скромний рівень інфляції може підвищити ризик ненавмисного прискорення темпів зростання цін до двозначних величин, як це сталося в США в 1947 і 1979-1981 роках", - нагадують Джошуа Айзенман і Ненсі Меріон. Втрата контролю над темпами зростання цін призведе до падіння прибутків населення і зменшить споживчий попит, що становить основу економіки США, а також підірве віру в долар. Втім, до здійснення такого похмурого сценарію ще далеко.
Три роки спокою Американські і закордонні інвестори поки охоче кредитують США, не побоюючись стрибка інфляції в найближчі кілька років. З червня минулого року дохідність десятирічних казначейських облігацій Штатів коливалась на рівні 3,6-3,8% річних. Це вище, ніж рік тому (у січні 2009-го їх ставки опускалися до 2,1% річних), але нижче, ніж у 2005-2008 роках., Коли дохідність коливалася в межах 4-5% річних. Дефіцит бюджету в США не призвів до запуску друкарського верстата. Якщо головні кредитори українського Кабміну - Національний банк і МВФ, то в США уряд залучає, перш за все, кошти приватних інвесторів і закордонних організацій. З вересня 2007-го ФРС володіла 52,6% державного боргу США, а через два роки її частка знизилася до 43%. Економісти вважають, що американська влада ще має резерви за накопичення боргів, а їх розмір перетвориться на проблему не раніше, ніж через кілька років. "Якщо протягом наступних трьох-п'яти років уряд США не вживатиме заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту, до другої половини десятиліття заборгованість наблизиться до рівня, який поставить під сумнів рейтинг цінних паперів Сполучених Штатів на рівні ААА", - вважає Браян Колтон, керівник макроекономічних досліджень міжнародного рейтингового агентства Fitch. Втім, як видно, зростання інфляції в США протягом наступних трьох-п'яти років буде неминучим, незалежно від того, як швидко будуть припинені програми стимулювання, - накачування економіки грішми не пройде безслідно. Вже в грудні 2009-го темпи зростання споживчих цін у США підскочили до 2,7% (у річному вимірі), тоді як в листопаді зростання цін становило 1,8%, а з березня по жовтень фіксувалася дефляція (від -0,2% до -2,1% у річному вимірі). Невисока інфляція все-таки вигідна Білому дому, зокрема і для вирішення боргової проблеми. "Значна частка державного боргу, яка належить іноземним інвесторам, збільшує спокусу підвищення інфляції, щоб зменшити розмір боргу відносно ВВП. Якщо розвиток економіки США загальмується, наявність боргу може спровокувати інфляцію на рівні близько 5% протягом декількох років", - прогнозують Джошуа Айзенман і Ненсі Меріон. Крім того, доларова інфляція дозволить здешевити американські товари в порівнянні з іноземними, що призведе до скорочення імпорту, підштовхне внутрішнє виробництво, а також допоможе скоротити зовнішньоторговельний дефіцит Штатів. Однак велика інфляція (близько 10% і вище) не потрібна США, тому що загрожує підірвати довіру до долара у світі. А сховатися від здешевлення американського грошового знака в інших валютах буде складно, оскільки ні розвиненим, ні країнам, що розвиваються, невигідне значне зміцнення своїх грошових одиниць. Не зацікавлені вони і в краху долара. На Сполучені Штати нині припадає близько чверті світового ВВП, тому будь-які проблеми в економіці цієї країни матимуть негативний вплив і на інші держави.
Головна 
Долар - міцна валюта, не втомлюється повторювати голова МВФ Домінік Стросс-Кан. "Він залишається не єдиним, але найкращим засобом безпечного зберігання заощаджень для багатьох людей і компаній", - вважає фінансист. Така словесна підтримка потрібна американській валюті.
