Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Янукович не знає, як вести зовнішню політику, - думка донецького експерта
16:13
В понеділок, одразу після Великодня, Президент України Віктор Янукович відправився з візитом до Москви. Треба зауважити, що це вже його друга поїздка до столиці Російської Федерації після того, як він майже два місяці тому склав присягу Президента. Про що це свідчить? Які підводні камені та скелети у шафі зовнішньої політики Віктора Януковича приховані від очей громадськості? Який зовнішньополітичний курс обере чи вже обрав виходець з Донеччини? З цього приводу розмірковує Голова правління Донецької обласної організації Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» Сергій Ткаченко. Для Віктора Януковича зовнішньополітична діяльність, враховуючи його попередній управлінський досвід, є досить новою сферою. За часів прем'єрства Януковича зовнішньополітична стратегія України знаходилася в зоні відповідальності Президента України, що звільняло майбутнього главу держави від необхідності чіткого визначення своїх зовнішньополітичних пріоритетів. Команда Віктора Федоровича раніше ефективно використовувала зовнішньополітичну тематику в політичних і маніпулятивних цілях, проте необхідності в розробці довгострокової програми дій на міжнародній арені на той момент не було. З обранням Віктора Януковича на посаду Президента України приходить розуміння не лише того, що зовнішньополітична діяльність є складною і комплексною проблемою, але і що інтереси держави в зовнішній політиці (і глави держави, який ці інтереси захищає) дещо відрізняються від уявлень політичної партії про зовнішню політику. Простіше кажучи, для Президента Януковича, щоб бути ефективним на зовнішній арені, вже недостатньо виступити з доповіддю на з'їзді «Єдиної Росії» або заявити про можливість визнання Південної Осетії. Необхідно враховувати всі зовнішні ризики, прораховувати на роки вперед дії міжнародних партнерів, зважати на стратегічний інтерес країни і так далі Виходячи з цього, ми спостерігаємо судомні спроби команди Президента сформувати власну програму дій по відношенню до провідних міжнародних гравців. Члени Уряду і представники адміністрації Януковича поки роблять суперечливі заяви. Одні чиновники збираються будувати разом з Росією, Білорусією і Казахстаном Митний Союз, інші члени президентської команди щосили рухаються у бік зони вільної торгівлі з ЄС. Заяви, що суперечать одна одній, і, водночас, що не реалізовуються, нікого не дивують. Зрозуміло, що команда нового Президента України ще сама до кінця не розуміє власну стратегію. Тому говорити про результати багатовекторної політики Януковича зарано, оскільки ми ще не знаємо, в чому власне ця політика полягає. У теж час слід зауважити, що у нового Президента є два чіткі пріоритети. Перший пріоритет полягає в нормалізації стосунків з владною елітою Російської Федерації, вирішенні певних економічних проблем і відновленні українськими і російськими чиновниками спільних бізнес-проектів. Другий пріоритет полягає у великій зацікавленості команди Януковича відносно розширення своїх зв'язків з політичними і економічними елітами ЄС і США. Поєднання цих пріоритетів і лавірування між різними політичними і бізнес інтересами на міжнародній арені навряд чи можна назвати стратегією багатовекторності в зовнішній політиці. Тут є один значний нюанс. За результатами візитів Януковича і Азарова до Москви можна зробити висновок, що керівництво Росії вже не готове надавати преференції (в першу чергу економічні) за символічну демонстрацію лояльності. Росія має намір жорстко виставляти своїм сусідам рахунки, а вже справа партнерів визначитися, чи готові вони по них платити. Це був сильний сигнал для Президента Януковича, який повинен його підштовхнути до розуміння того, що без чіткої і реалістичної програми дій на міжнародній арені не обійтися.
Головна 
