Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Партнерство між державним і приватним сектором у системі агрострахування: досвід, який варто запозичити. За рівнем розвитку сільськогосподарського виробництва США давно і переконливо обіймають провідні позиції в світі. Одним із чинників такої стабільності фахівці називають вдалу державну політику, спрямовану на підтримку аграріїв, а також ефективну співпрацю державного та приватного секторів. Прикладом успішного партнерства може послужити досвід агрострахування, який не лише орієнтується на довготривалий успіх, але й забезпечує його. Партнерські взаємини приватного сектору та держави у цих питаннях розпочалися ще 30 років тому. І сьогодні місцеві фермери однозначно визнають, що агрострахування має для них величезне значення. Адже страховий захист від природних негараздів дозволяє вберегти господарство від фінансової катастрофи і відновити бізнес. Агрострахування – випробуваний механізм управління усіма сільськогосподарськими ризиками, який забезпечує баланс інтересів усіх сторін. Аграріям воно гарантує надходження грошових коштів, захищаючи не лише від втрати врожаю, а й від зниження цін. Банкірам – повернення кредитів, узятих на сільськогосподарські потреби. Вигоди держави теж очевидні: якщо у випадку прямих виплат на компенсацію збитків від стихійного лиха уряд фінансує 100% ризиків, то за програмою страхування – лише частину ризиків, бо ризики розподіляються між урядом, виробниками і приватними компаніями. Зобов’язання уряду і приватних страхових компаній узгоджені федеральним законом про агрострахування, а також докладно викладені у стандартному «Договорі про перестрахування». Укладати такий договір з урядом зобов’язана кожна компанія, якій уряд надав дозвіл на продаж полісів агрострахування. Таких затверджених постачальників страхових послуг у США, на перший погляд, не дуже багато – лише 15, але в них працюють близько 16 тис. агентів та оцінювачів збитків. Компанії займаються «тактичною» роботою: продають страхові поліси, збирають страхові премії, визначають розмір збитків та виплачують грошові компенсації у разі настання страхового випадку тощо. Федеральний уряд займається «стратегічними» питаннями, відіграючи значно вагомішу роль, ніж звичайний пасивний «регулятор». Насамперед, він керує та фінансує програму за допомогою відповідних державних корпорацій та агентств. Саме уряд затверджує перелік компаній, які беруть участь у програмі; він розробляє страхові продукти та визначає ставки страхових премій, визначає правила андерайтингу та процедури врегулювання збитків, здійснює нагляд за дотриманням правил і бере участь у проведенні освітніх заходів. Поліси агрострахування найбільшої популярності набули в тих штатах, які спеціалізуються на вирощуванні кукурудзи, пшениці та сої. За результатами 2008 року сума страхових внесків склала 9,8 млрд. доларів, і варто зазначити, що 80% із них припали саме на згадані три культури. У США існують сотні страхових продуктів, мало не для кожної культури розроблено свій страховий продукт з усім набором необхідних документів і відповідних актуарних розрахунків. 2007 року були запроваджені ще два нових продукти страхування – для пасовищ і фуражних культур. Один із них гарантує відшкодування збитків через низьку кількість опадів у визначеній географічній зоні, інший – через низький індекс вегетації за супутниковими даними. Поява нових страхових продуктів сприяла значному зростанню площ під страхування врожаю. У 2008 році ним було охоплено 272 млн. акрів землі, що складає понад 80% площ під головними культурами. Останнім часом значно зріс і рівень страхового покриття. 2008 року було продано лише 11% дешевих полісів, які мали низьке страхове покриття і стосувалися страхування від катастрофічних збитків (КАТ). Зате 72% премій зібрані за полісами з рівнем покриття у 70% і більше (тобто з 30-відсотковою франшизою). Для порівняння: у 1998 році таких було лише 15%. Фахівці пояснюють ситуацію реакцією аграріїв, з одного боку, на збільшення дотацій, а з іншого - на ускладнення отримання додаткової державної компенсації у випадку стихійного лиха. Впродовж останніх десятиліть істотно знизилися й показники коефіцієнту збитковості всієї програми. Федеральна корпорація із страхування врожаю (ФКСВ) закладає у ставку страхового платежу очікуваний коефіцієнт збитковості у 0,88, тож зберігає певний очікуваний резерв. Нестабільність цін упродовж останніх двох років призвела до зростання страхових виплат. Так, 2008 року ф’ючерсна ціна на кукурудзу становила 5,4 долара за бушель, а на момент збирання кукурудзи ціна за полісами програми покриття доходу від вирощування культур знизилася до 4,13 долара та до 3,74 долара – за полісами програми гарантування доходу. Тож дохід за полісами першої програми знизився на 24%, а за полісами другої – на 31%. Страхові відшкодування були виплачені за 41% полісів, і це надзвичайно високий показник. Водночас варто зауважити, що впродовж кількох минулих років стабільними залишалися ціни на худобу. І багато сільгоспвиробників не поспішали з придбанням полісів страхування цін на худобу, бо вважали зависокими страхові внески на цю продукцію. Тож 2008 року було застраховано лише 1,3 млн. голів на суму 244 млн. доларів, а це лише незначний відсоток загального поголів’я та ринкової вартості худоби у США. Надавачі страхових послуг почали розширювати їх спектр, включаючи, приміром, страхування цін на свиней, овець та молочну рогату худобу. Ринок страхових послуг залишається мобільним та активним. Оцінюючи ефективність американської програми, місцеві аграрії підкреслюють, що основна причина її успіху – достатньо високі субсидії виробникам. ФКСВ компенсує близько 60% загальної суми страхових внесків, у 2008/2009 сільськогосподарському році це склало 5,7 млрд. доларів. Чи є американська модель співпраці держави та приватного сектору у питаннях агрострахування універсальною і такою, що гарантує повне й ефективне управління ризиками? Навряд чи на це питання можна дати однозначну відповідь, адже ризики виникають навіть під час боротьби з ризиками. Очевидним є інше – точний розподіл обов’язків, готовність до діалогу та прозорість у співпраці підвищують вірогідність довготривалого успіху. Останнє питання залишається актуальним і для нашої країни. Зовсім недавно за активного сприяння Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Розвиток агрострахування в Україні» вона взялася за формування сучасної моделі агрострахування. Її завдання – згармонізувати інтереси сільгоспвиробників, страховиків та держави. При цьому кожна зі сторін повинна досягти кінцевої мети, а саме – держава має гарантувати продовольчу безпеку, сільгоспвиробники мусять дбати про високі і стабільні врожаї і завдячуючи цьому досягати економічної стабільності, а страховики повинні все зробити для того, аби всі ці наміри втілилися в життя. Перше випробування парламентом витримав законопроект «Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції за державної фінансової підтримки». Його автор – нинішній міністр аграрної політики Микола Присяжнюк, який донедавна очолював Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. Експерти визнають - документ потребує суттєвого доопрацювання, але його поява засвідчує серйозність намірів української влади навести лад у сфері агрострахування. Бо дотепер кілька років поспіль Україна одержувала високі врожаї не так за рахунок ефективно діючої системи, що мала б забезпечити повноцінне та гарантоване функціонування агровиробництва, скільки завдяки сприятливим погодним умовам. Ще один з втішних прогнозів, які останнім часом роблять експерти страхового та аграрного ринків. Свого часу Микола Присяжнюк спромігся так подати Верховні Раді свій законопроект, що вона навіть не засумнівалася у доцільності його ухвали у першому читанні. Одержавши нові, міністерські, повноваження, Микола Присяжнюк все зробить для того, аби його законопроект витримав і друге парламентське випробування, а отже, набув сили закону. Головне, наголошує керівник Проекту IFC «Розвиток агрострахування в Україні» Гарі Роше, аби народження закону відбулося якнайскоріше. «Погода буває мінливою. І де гарантія, що вона знову поблажливо поставиться до українських сільгоспвиробників? Тому з ухвалою вдосконаленого спеціалістами «агрострахового» закону треба поспішати».
Партнерство між державним і приватним сектором у системі агрострахування США
Функції
Приватні компанії (перелік затверджує уряд)
Держава (федеральна корпорація зі агрострахування/ агентство з управління ризиками)
Штат
15 затверджених компаній
16 тис. агентів та оцінювачів збитків
550 працівників
Річний бюджет: 80 млн. доларів
Розробка страхових продуктів
Беруть участь у розробці продуктів
Бере участь у розробці продуктів
Здійснення страхування
Продаж полісів та врегулювання збитків; зобов’язані продавати страхові поліси всім сільгосптоваровиробникам, які бажають оформити страхування
Не займається реалізацією полісів; компенсують затвердженим страховим компаніям витрати на реалізацію
Страхові внески
Збирають страхові внески
Встановлює ставки страхових внесків; відшкодовує частину страхових внесків
Андеррайтинг
Несуть ризик андеррайтингу; розділяє прибутки/збитки з федеральною корпорацією зі агрострахування
Встановлює стандарти андеррайтингу; розділяє прибутки/збитки зі страховими компаніями
Страхові відшкодування
Виплачують страхові відшкодування
Не виплачує страхові відшкодування
Контроль якості
Здійснюють контроль якості
Перевіряє відповідність контролю якості
Навчання
Проводять навчання агентів, оцінювачів збитків, інформують виробників
Інформує виробників
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ, Національний прес-клуб «Українська перспектива»
Головна 
