Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Москва підкинула Януковичу шанс стати героєм-рятівником?
15:45
У п`ятницю після закінчення засідання міжурядового комітету з питань економічного співробітництва українсько-російської міждержавної комісії в Сочі російський прем`єр Володимир Путін підкинув пресі інформаційну бомбу - ідею об`єднати Газпром з Нафтогазом. Слова «Я зробив ще одну пропозицію, над якою потрібно подумати. Як ми говорили про інтеграцію в ядерній сфері, ми готові те ж саме зробити в газовій.Пропоную об`єднати «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» приголомшили всіх присутніх при цій історичній заяві. Чи все ж не всіх? Принаймні, перший коментар Азарова з обіцянкою розглянути «експромт від Путіна» для журналістів озвучив прес-секретар прем`єра. А може це теж слід вважати точно розрахованим ходом? Як доказ, так би мовити, несподіваності події. Та й сам механізм об`єднання (злиття?) уявити дещо проблематично. Добро, би йшлося про приватні компанії, хоч наскільки великі, звичайно і там є свої складнощі... але дві держмонополії, що до того ж по різні сторони кордону. А ще є й питання доцільності.
Навіщо Газпрому об`єднання з Нафтогазом? На це питання начебто відповів глава російського газового монополіста Олексій Міллер. Мовляв, об`єднання Газпрому і Нафтогазу побудують на основі обміну активами «по всьому газовому ланцюжку» - від геологорозвідки до розподілу кінцевим споживачам. А ще нагадав, що Нафтогаз володіє підприємствами у видобувній і газотранспортній сферах, а також в підземному зберіганні і розподілі. «У Газпрому теж значні активи, і ми готові розглянути можливість розміну активів, фактично це питання про об`єднання двох компаній». Також Міллер зауважив, що Україна, у свою чергу, дістане доступ до «величезних ресурсів» Газпрому. Отже, Газпром, за словами його голови, цікавлять: видобуток і продаж газу на території України, підземні газові сховища і ГТС. Проте тих самих цілей можна досягти і скромнішими засобами. Зрозуміло, що Газпром, як і будь-який інший постачальник, волею обставин відокремлений від кінцевого споживача чужою територією, прагне узяти транзит під власний контроль. І інтерес до українських ПСГ і ГТС тут виглядає обгрунтованим. Та варто врахувати і інше: у червні-липні 2011 року має вже запрацювати «Північний потік». А налякана газовими війнами Європа щосили прагне диверсифікувати постачання газу за рахунок скрапленого (який можна завозити хоч з арабських країн, хоч з Південного полюсу – питання тільки в ціні), а також за рахунок розробки проекту видобутку сланцевого газу. Все це автоматично знижує цінність української труби, а її на додачу до всього іншого ще і модернізувати треба. Звичайно ж контроль всіх транзитних шляхів – значно кращий за контроль над частиною маршрутів. Та от питання: чи не простіше виділити Укртрансгаз зі складу Нафтогазу (до речі, по ходу виконавши, ну майже виконавши, вимоги Брюссельської газової декларації березня 2009 року), передати на його баланс підземні газосховища разом трубою, а далі вже шляхом чи то злиття з Газпромом, чи то створення трьох-чотирьох-п’яти- і т.п. – стороннього газового консорціуму віддати транзит під фактичний контроль Газпрому? Також російський газовий гігант зацікавлений у видобутку українського газу і постачаннях газу споживачам в Україні. Та в чому проблема? У структурі Нафтогазу існує дочірня компанія Укргазвидобування, яку абсолютно аналогічним чином можна виділити, передавши на баланс все цікаве майно, перетворити на акціонерне товариство і далі – зливайте на здоров`я. Хоч з Газпромом, хоч Газпрому... З постачанням газу усередині України справа ще простіша. На внутрішньому українському ринку непогано почувається «похресниця» Юлії Тимошенко - газпромівська «дочка» «Газпром Збут Україна». От проблема: вписати в ліцензію компанії нелімітовані об`єми на додачу до вже існуючого нелімітованого тарифу. Є сумніви, що дочка Газпрому за свого бажання і за відсутності опору української влади зможе запропонувати вітчизняній промисловості цікавіші умови, переманивши до себе найбільш платоспроможні підприємства? Виходить Газпром може купити національний інтерес України значно простіше і дешевше, не зв`язуючись з постійно збитковим і хронічно дотаційним Нафтогазом в цілому. До речі, цікава деталь: в той час, як Януковича з Азаровим костять на українських інтернет-формах за здачу національних інтересів України Москві, Медведєва з Путіним з не меншим ентузіазмом «поливають» в російському сегменті Інтернету за прямо протилежне...
Навіщо Нафтогазу об`єднання з Газпромом? Про те, що український газовий монополіст давно вже на ладан дихає, не говорив тільки ледачий. Постійні дотації з держбюджету, списання боргів компанії за рахунок все того ж бюджету (тобто фактично за рахунок населення), не кажучи вже про торішню історію, коли уряд просто примушував держбанки оплачувати постачання російського газу... Здавалося б, кого взагалі може зацікавити подібний «економічний напівнебіжчик»? І чому досі у жодного кабміну руки не дійшли довести Нафтогаз до рівня його «принципової прибутковості»? Відповідь очевидна: якщо ситуація не влаштовує, її намагаються змінити, але якщо ситуацію міняти не намагаються, це означає, що всіх зацікавлених осіб вона влаштовує. Зауважимо, що кожен новий прем`єр на початку своєї каденції гучно заявляє про неприпустимість подорожчання газу для населення і, як наслідок, вартості ЖКП. Аргументи також не відрізняються різноманітністю: Україна повністю забезпечує потреби людей і комунальної теплоенергетики за рахунок газу власного видобутку. Ринкову вартість такого газу різні експерти оцінюють в 120-150 доларів за тисячу «кубів». (Ціновий контраст з імпортним російським газом одразу впадає в очі) Але кожен уряд з часом починає говорити про збитковість постачань газу комунальній сфері, і в таких заявах фігурує вже вартість імпортного газу, а не вітчизняного... У чому причина подібної «забудькуватості»? Очевидно, в тому, що в Україні немає єдиної ціни на газ, а в механізмі його розподілу, як і ціноутворення (вірніше в тих уривчастих даних, що вдається вивудити у газових чиновників) розібратися практично неможливо. Залишається тільки загинати пальці. Одна ціна на газ для населення, інша – для промисловості. Одна - для металургів, інша – для хіміків. Додамо сюди ж тимчасові урядові пільги, що постійно з`являються і зникають, для окремих галузей промисловості, а то й окремо взятих підприємств. Та ще пригадаємо розкид у вартості комунальних послуг від міста до міста, виходить що і ціна на газ для людей теж може бути різною. Це – далеко не все, але загальна картина вимальовувалася. Доти доки в Україні співіснуватимуть різні «гази» і різні ціни на них, заплутана система ціноутворення і розподілу, ситуація завжди буде вигідною так чи інакше причетним до цього чиновникам. Проте «добре організованої плутанини» тут недостатньо. Необхідний ще і сам Нафтогаз зі всіма його структурами, підструктурами і дочірніми компаніями. Тобто, механізм представляє інтерес тільки в збірці. Розбери його на запчастині, наприклад висмикнувши Укргазвидобування, Газ України, Укртрансгаз - що вийде? А який сенс, скажіть на милість, пускати на рибні місця «чужих», не менш охочих до ловлі в каламутній воді? Виходить, злиття з Газпромом, в якому б вигляді це не відбувалося, Нафтогазу потрібне ледь не менше, ніж самому Газпрому.
Як стати героєм в Україні Подачу Путіна негайно прийняла Тимошенко, яка все ще не остигнула після харківських угод: "Пропозицію об`єднати «Газпром» і «Нафтогаз», яка прозвучала на зустрічі прем`єр-міністрів України і Росії, можна було б розглядати як жарт, якби на наших очах щодня не здійснювався масштабний план ліквідації незалежної держави Україна”. Власне, нічого іншого від лідера «Батьківщини» чекати не варто було. Заступниця голови адміністрації «пластилінового» (за висловом Тимошенко) Януковича – Ганна Герман, як завжди, почала пояснювати ситуацію. Мовляв, сочинський експромт – лише ідея Путіна. «Треба обговорювати, сідати рахувати. Дивитися, чи прийнятно це для України з погляду її національних інтересів, а тоді коментувати... Кожна ідея має право на існування. Її треба обговорювати, але лише під кутом зору наших національних інтересів». Мовляв, якщо Україні це буде цікаво і вигідно, то «можна про це продовжувати розмову, якщо - ні... Ця ідея повинна зависнути в повітрі». Схоже, що Володимир Володимирович просто підіграв Віктору Федоровичеві, і насправді йшлося не про об`єднання двох газових монополістів, а про реалізацію чисто українського сценарію «стань героєм-рятівником», головна роль в якому відводиться українському Президентові (можливо, разом з командою).
Сценарій - надійний, обкатаний ще Юлією Володимирівною на штучно створеній істерії навколо свинячого грипу, і не дуже складний у виконанні. Беремо реально існуючу проблему (наприклад сезонну епідемію або досить різку зміну зовнішньополітичного курсу), роздуваємо її до масштабів «уселенського лиха» (опозиція активно допомагає, оскільки своє основне завдання бачить у донесенні до людей правди про нездатність влади впоратися з ситуацією), та й - в «останній і рішучий» з вітряними млинами. Скажімо, прем`єр особисто вилітає зустрічати «чудодійний засіб» Таміфлю, що автоматично збільшує вартість доставки кожної партії вдвічі-втричі: власне, вантажний рейс, та плюс переліт туди-сюди прем`єрського борту. Або, в нинішньому випадку Президент встає на захист інтересів України і, пильно розглянувши ініціативу Москви, відмовляється санкціонувати злиття Нафтогазу з Газпромом. Принципова позиція продемонстрована, національний інтерес захищений, і всі задоволені.
Головна 
