Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Не думав, що недуга, яка ввірвалася в моє життя на 74-му році, приведе мене до Тернопільської обласної клінічної, нині — університетської лікарні, у відділення урології, яке очолює Володимир Ярославович Хорош. Своє покликання він успадкував від батька — сільського фельдшера — і ось уже 14 літ працює в цій лікарні, допомагає хворим, застосовуючи найновіші методи лікування простати. Отримавши результати мого обстеження, Володимир Ярославович визначив: необхідне оперативне втручання. Не боюся, адже хірург використовує сучасні медичні технології, оперує без розрізання живота. Володимиру Хорошу асистує Тарас Богданович Корильчук. Болю не відчуваю завдяки анестезіологу Ігореві Васильовичу Федуну. Година напруженої праці медиків. Вправні рухи хірурга, спокійні розпорядження медсестри. І як підсумок — слова Володимира Ярославовича: «Все гаразд, усе буде добре!» Нелегкі дні післяопераційного лікування. Вправно робить перев’язки Зоя Мрига. Безболісно дає уколи Наталя Кучма. А ще крапельниці, таблетки, одне слово — комплексне лікування. Доброту і чуйність проявляють усі медсестри відділення на чолі зі старшою медсестрою Людмилою Григорівною Івасько. Дбають про належний санітарний стан палат няні. Смачні обіди готують кухарі. Важливе й особисте спілкування завідувача відділення з хворими, їх рідними і знайомими. Спостерігаю, як Володимир Ярославович доступно пояснює стан хворого, дає рекомендації. Його мова ділова, без зайвих емоцій. Це обнадіює, заспокоює, вселяє впевненість в одужанні. Лікарі не рахуються з особистим часом, навідуються до хворих у вихідні й святкові дні. А пацієнти їх з нетерпінням очікують. Якось на перев’язці Зоя Мрига каже: — То ви той самий Черняхівський, що пише і видає книжки з краєзнавства? Не пригадуєте: кілька років тому мій син Віталій консультувався з вами щодо історії Загаєцького монастиря, придбав вашу книгу «Крем’янеччина». Разом з викладачем педуніверситету О. Петровським вони видрукували нарис про монастир, в якому посилаються на вашу працю. Через два дні Зоя Василівна дає для ознайомлення нарис про Загаєцький монастир. З приємністю згадую 50-ті роки минулого століття, коли вчився у 8—10 класах Обаринецької середньої школи, де тоді ж навчалася Мирослава Швирида — в майбутньому мама мого лікаря. Фото випускного класу 1953 року репродуковано в моїй книзі «Портрети пером», яку дарую Володимирові Ярославовичу. А він відразу показує, де на світлині його мама. Які ж то переплетення людських доль! Символічне прізвище мого лікаря — Хорош. Справді, це чуйна, добра людина, уважна до кожного пацієнта. Його вмілі руки повертають радість життя багатьом. А ще мій хірург охоче ділиться досвідом з колегами на науково-практичних конференціях, пише наукові праці з проблем патології простати. Його ім’я ввійшло до третього тому Тернопільського енциклопедичного словника, а вузівська газета «Університетська лікарня» присвятила В. Хорошу цілу сторінку. Низький уклін вам, Володимире Ярославовичу! Щире спасибі й усьому колективу відділення урології. Завдяки вашим старанням я знову повертаюся до творчої праці.
Головна 
