Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
— Ну, може, ти якусь таблетку вип’єш, щоб легше стало, а то я вже не можу малого доглядати, — Андрій вже третю годину намагається вкласти Дмитрика спати, поки Женя страждає від нестерпного головного болю. — Так нічого ж вдома нема, — ледь відповідає дружина. — Навіть анальгіну?! — Закінчився. Пам’ятаєш, у тебе зуб нив?.. — А в сумці мами? Невже теж уже немає?.. — не чекаючи на реакцію дружини, розстібає тещину торбинку. Радісно вичавлює з блістера останню пігулку знеболювального: «Мама завжди має! Зараз полегшає...» Анальгін — ще одні ліки, яким реклама не потрібна. Ми з дитинства пам’ятаємо поради мам та бабусь: «Болить голова чи живіт?», «Жіночий біль, біль у спині, нозі чи руці...» — рецепт один — випий анальгін і все як рукою зніме. Навіть якщо зуб ниє — поклади півпігулки на нього і все, болю нема. Ми зовсім не поінформовані, що Всесвітня організація з охорони здоров’я вже п’ятдесят років намагається викорінити звичку до популярного препарату. «Свідомо» дізналося чому.
ЯК АНАЛЬГІН ЗАБОРОНЯЛИ Препарат з’явився у 1920 році. Його синтезував німецький хімік Людвіг Кнорр. Випадково. Кнорр шукав покращену формулу для інших популярних тоді ліків — пірамідону. Вчений хотів, щоб пірамідон краще розчинявся у воді. До традиційної формули він додав залишок сірчаної кислоти і винайшов розчин, який за ефектом настільки переплюнув свого попередника, що отримав власну назву — анальгін. Через півстоліття тріумфальне поширення анальгіну світом почало змінюватися валом тривожних повідомлень про небезпечні побічні дії. Частина лікарів у той момент навіть стверджувала про смертність у 7 % вживання. У 1970 році ВООЗ рекомендувала всім країнам відмовитися від застосування анальгіну. Зараз не купиш його в аптеках десятків розвинутих країн. Зокрема, США, Канади, Великобританії, Німеччини, Норвегії, Данії, Швеції, Австралії та Японії. «Занадто високий ризик для здоров’я». Так ще у 1977 році обґрунтувало своє рішення про заборону анальгіну американське Управління з контролю за їжею та ліками. Відтоді підтверджень про «занадто» стало ще більше.
У ЧОМУ НЕБЕЗПЕКА У нашій країні важко знайти людину, що не вживала анальгін. Але, мабуть, ще важче знайти людина, яка читала інструкцію, перш ніж ковтати ці пігулки. Якщо ви вирішите це зробити, на вас чекають три протипоказання — якщо вам немає 12, якщо у вас алергія на будь-яку складову пігулок та якщо ви вагітні. Якщо це не про вас, далі в інструкції довжелезний перелік побічних ефектів. Від шуму у вухах до синдрому Лаєлла. Cимптоми цього синдрому — раптовий стрибок температури і обсипання тіла болісними пухирцями, що будуть сходити разом зі шкірою. Але найбільша загроза — це захворювання крові — агранулоцитоз. Саме через це авторитетний британський посібник «Клінічна фармацевтика» називає анальгін «скандально відомим». Британці підтвердили таке тавро численними дослідженнями. Цікаво, що одне з них частково фінансував сам виробник анальгіну — компанія Hoechst. Проводив це дослідження відділ фармакологічної епідеміології Бостонського Університету. Медики спостерігали за пацієнтами з різних лікарень різних країн: Барселони, Берліна, Мілана, Будапешта, Софії та Стокгольма. Дані з половини досліджуваних міст показали: шанс дістати захворювання крові у тих, хто вживає анальгін, у 23 рази вищий! Що таке агранулоцитоз? Це коли у крові зменшується кількість лейкоцитів і гранулоцитів (клітин білої крові), які захищають наш організм від усіх зовнішніх і внутрішніх ворогів. Як наслідок, у людини знижується імунітет і вона стає уразливою для різних інфекцій, бактерій та грибків. Проявляється агранулоцитоз як страшна ангіна — сильним нездужанням, виразками в глотці й у роті, лихоманкою. Лікування цієї недуги вкрай складне. Таким хворим треба перебувати не просто в лікарнях, а у спеціальних стерильних боксах, щоб уникнути інфікування. Найстрашніше тут те, що ця хвороба має високий рівень смертності — до 80 відсотків. Навіть коли людину вдається врятувати, повністю відновити організм після хвороби неможливо. Що про все це думає Міністерство охорони здоров’я України? В його рекомендаціях для лікарів анальгін пропонується прописувати без особливих застережень. «Головний, зубний біль, невралгія, радикуліт, міозит, біль під час менструації», — радить МОЗ на 41-й рік після заклику ВООЗ заборонити анальгін.
ЩО РОБИТИ ПРИ БОЛЮ «Свідомо» не візьме на себе гріх рекламувати конкретний препарат. Універсальна порада під час болю: порадитися з лікарем. Анальгін, як і безліч інших ліків, це симптоматичний препарат, який просто не дає сигналу про біль дійти від страждаючого органа до головного мозку. Перериваючи сигнал пігулкою, ви обманюєте свій мозок, але не допомогаєте органу, що страждає. Маскування симптомів — шлях до ускладнення перебігу хвороби, до занедбання недуги. Це світова проблема. Британська фармакологічна компанія Lloydspharmacy провела дослідження, яке показало: майже 70 % людей не звертаються до лікарів, коли відчувають біль. Замість цього вони шукають препарат, що здатен полегшити їхній стан. Результат — 57 % людей із головним болем вживають абсолютно не ті ліки, а 70 % вчасно не дізнаються, від чого в них болять м’язи. В Україні, де більшість пігулок можна купити без рецепта, а значить іти до лікаря ще менше мотивів, ситуація може бути значно гіршою. От ви з себе й почніть її виправляти. — Слухай, ти поки малого вклади, а я до аптеки збігаю. Куплю все що треба. А то бачиш, така ситуація, а вдома нічого немає, — щойно в Жені відпустила голова переймається Андрій. — Може, якогось соку купити, щоб цю хімію вимити.
Марія Землянська, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», www.rionews.com.ua
Головна 
— Ну, може, ти якусь таблетку вип’єш, щоб легше стало, а то я вже не можу малого доглядати, — Андрій вже третю годину намагається вкласти Дмитрика спати, поки Женя страждає від нестерпного головного болю.
