Український центр соціальних реформ, на основі соціологічного опитування населення (від 15 до 50 років), здійснив соціально-демографічне дослідження  “Шлюб, Родина, Діт и”. Його організував та профінансував Благодійний фонд Ріната Ахметова “Розвиток України”.

Про результати дослідження УНІАН розповіла директор Інституту демографії й соціальних досліджень, член-кореспондент НАН України Елла ЛІБАНОВА.

Елло Марленівно, чому виникла потреба розпочати таке дослідження?

Сьогодні Україна опинилася у надзвичайно важкому становищі щодо демографічної ситуації в цілому та рівня народжуваності зокрема. Дуже важливим чинником народжуваності є шлюбно-сімейна ситуація, до речі позашлюбна народжуваність в Україні попри чіткі тенденції зростання не є досить високою. Тож ми зробили спробу визначити шлюбні та дітородні орієнтації різних соціальних груп населення. Отримані дані є аналітичною базою з’ясування основних перепон спочатку для формування, а потім і для реалізації бажаних демографічних установок, а отже, базою для формування пропозицій щодо підтримки розвитку сім’ї, поліпшення умов реалізації її дітородної функції.

Яке практичне значення результатів дослідження?

Формування демографічної політики у державі. Аналітичний звіт ми надішлемо до Міністерства сім’ї, молоді та спорту, у Кабмін, до Секретаріату Президента України,  Верховної Ради. Безперечно, нема впевненості у зацікавленості можновладців.

Були якісь дані, яких ви не очікували або такі, що вразили?

Насправді нічого вкрай несподіваного нема. Ми отримали результати, які частково інтуїтивно, частково враховуючи певні джерела, передбачали. Однак одна справа – інтуїтивні очікування, а принципово інша – наявний серйозний документ, на підставі якого можна робити статистично обґрунтовані пропозиції.

Які саме?

Найперше, те, що важелі активізації репродуктивної діяльності не можна обмежувати грошовими виплатами. І результати опитування, і аналіз новітніх тенденцій народжуваності в Україні, і вивчення світового досвіду говорять про те, що насправді можливості державного впливу не такі вже й великі. Кожна родина цілком самостійно вирішує питання щодо народження дитини. Це її вибір, і її відповідальність. Держава, безперечно, може сприяти у розв’язанні житлових проблем, покращанні матеріального становища, розширенні доступу до якісної дошкільної, шкільної та позашкільної освіти тощо.

Наскільки впливає “квартирне питання” на репродуктивну діяльність?

Дуже істотно. І результати проведеного дослідження цю тезу підтверджують. Зокрема, 50 % опитаних основною причиною відкладання народження дитини називають відсутність належних житлових умов, невирішені житлові проблеми. Це є основною перепоною для бажаної кількості дітей.  Думаю, що цей висновок має знайти відповідне втілення у демографічній політиці. Якщо ставити за мету реальне підвищення рівня народжуваності, то необхідно не стільки підвищувати допомогу при народженні дитини, скільки намагатися розв’язати житлову проблему.

Чому в Україні досить популярний так званий громадянський шлюб?

Насправді він не такий вже й популярний. (Зауважу, що правильно говорити незареєстрований, бо громадянськими шлюбами є усі “невінчані”, які пройшли поза церквою”). Переважна кількість українців перебувають у офіційно зареєстрованому шлюбі.

Який відсоток українців надає перевагу таким стосункам?

Більше половини опитаних (50,6%) налаштовані відразу на зареєстрований шлюб, ще 45,3% орієнтуються на незареєстровані стосунки як певний проміжний етап, своєрідну перевірку. І лише 4,1% надають перевагу незареєстрованим стосункам.

Скільки дітей у нашій країні народжується поза шлюбом?

Це незначний відсоток – 20-22 %.

У Західній Європі нині досить поширене поняття "чайлд-фрі"  - життя без дітей. Чи актуально це для України? Чи виявили ви подружжя, які свідомо не хочуть мати дітей?

На жаль такі родини є. Близько 2 % міських мешканців і трохи менше сільських взагалі не хочуть мати дітей.

Чим аргументують таке рішення?

Причин дуже багато. Головна з них – матеріальні причини. Переважна кількість опитаних відповіли, що хочуть мати двох дітей. Я не дуже у це вірю. І причин моєї недовіри доволі багато. По-перше, надто вже розходиться бажана кількість дітей з фактично народженою.

Насправді менше?

Насправді – 1,3. Це реальна ситуація. Як на мене, люди дуже часто говорять те, про що від них хочуть почути, а не те, що є насправді. Викривлення далеко не завжди мають усвідомлені причини, часто вони формуються на рівні підсвідомості. Це проблема будь-якого опитування.

А яке у нас ставлення до багатодітних родин?

Цілком підтримують їх лише чверть опитани. Ще 22% пов’язують свою оцінку з відповідальністю батьків. 15% негативно оцінюють таку модель сім’ї, а 8% шкода батьків та дітей з багатодітних родин. При цьому слід підкреслити, що багатодітною за українським законодавством є будь-яка родина, де є 3 або більше дітей. Ставлення ж населення до таких родин дуже сильно змінюється відповідно до кількості дітей. Скажімо, негативно ставляться до сімей з 3-ма дітьми лише 3% опитаних, а до сімей з 9 дітьми – третина.

Розмовляла Наталія Максименко.