| Меню сайту |
 |
|
|
 |
| Хто на сайті |
|
|
Онлайн всього: 14 Гостей: 14 Користувачів: 0
|
|
| Наші користувачі |
|
Всього: 3486
Нових сьогодні: 0
Нових учора: 0
Нових за тиждень: 0
Нових за місяць: 1
Із них:
Новачків: 1111
Продвинутих: 2363
Журналістів: 5
Модераторів: 3
Адмінів: 4
Із них:
Чоловіків: 2733
Жінок: 753
|
|
| Наш сайт |
|
Новини: 16229
Файли: 8769
Цікавинки: 3279
Картинки: 1814
Анекдоти: 922
Оголошення: 91
Тести: 75
Коментарі: 6175
Форум: 555/31862
|
|
| Новини Полтавщини |
|
|
|
|
|
| 23:09 |
Життя - просте слово.
Складається з 5-ти букв.
Але скільки у нього значень!?
Скільки у житті ми повинні пізнати,є багато перемог,страждання,сум,багато падінь з яких ми повинні знайти силу щоб піднятися...
Все починалося з того ,що ми побачили цей світ своїми очима ,таке маленьке здавалося без винне дитя виростає і рік за роком ми кажемо перше неповторне ,найпрекрасніше слово "МАМА". Потім продовжуємо і тут вже пішли перші здавалось такі тяжкі кроки. Але це ще тільки початок далі ми починаємо своє життя але ,ще під батьківським крилом. Ми йдемо в школу там вчать ті перші такі для нас незрозумілі і важкі букви. І тут рік за роком минає ми йдемо вже в доросле життя. Здавалося колись чим швидше станеш старшою тим краще . Але ні...
Коли ти йдеш в доросле життя тобі здається ,що назад дороги нема і не буде ... Але вона є завжди ти постійно можеш повернутися на той батьківський поріг де ти зробив перші кроки,де промовивши слово всі затихали.. І тут ти хочеш бути сама доросла. Доросле життя не легке. У цьому житті ти пізнаєш ,що означала для тебе материнська любов. Багато дітей виросли без батька. Я ніколи не розуміла того коли казали було б татове плече було б краще, можливо й так.
Але скажу чесно я ніколи ще не жаліла ,що росла без тата тому,що в мене була найдорожча у світі мама. У всіх тяжких і не зрозумілих ситуаціях мама помагала постійно підставляла своє плече.
Але настає час коли ми стаємо підлітками нас не цікавить рішення батьків тому,що в нас є друзі,але і друзі рано чи пізно покинуть вас …А от батьки ніколи не відвернуться..
Також для багатьох друга половинка починає означати більше ніж життя,а що там говорити про батьків . От саме в цей момент ми завдаємо багато болі рідним. але таке життя. А це тільки початок..
Подальша дорога буде ще дедалі тяжчою…
У своєму життєвому шляху ти зустрінеш справжню любов але це щастя не для всіх..
Життєві перешкоди будуть настільки складними що ти можеш просто не витримати того…Багато теперішньої молоді знаходять легкий шлях «самогубство»,але це зовсім не правильне рішення перед тим як ви готові це зробити подумайте про те що без вас будуть робити ваші рідні. Подумайте над тою ситуацією яка призвела вас до такого стану чи варто за таке покінчити з життям ???любов?хлопець? не заслуговують того щоб через них піти з цього світу.. через друга ??якщо друг такий що заради тебе готовий вмерти то ти можеш,тільки тоді коли подумаєш а як друг відреагує на твоє рішення? але не достойно є те що ти залишиш цей світ без спогадів про себе тебе забудуть і що??для чого тоді ти живеш??
Ти помреш і ти як порох який спалахнув вітер понесе твою душу і всі забудуть про твоє існування.
Ціле життя складається як сценарій якогось серіалу у когось життя сполошна «Санта Барбара» у когось «Аватар», у інших взагалі «Термінатор», але незважаючи на то в нас один продюсер .. який дає нам роль для вибраного нами серіалу.
Але наші ролі надзвичайно цікаві..
У житті ніколи не вірте людям тому,що всі їхні слова фальшиві.
Довіритися можна тільки мамі або людині яку ти вважаєш другом яка справді у житті тебе чогось навчила ,над твоїми помилками не сміялася , співчувала тобі,давала гарні поради от такій людині варто довірити найдорожче.
Можливо хто зараз це читає думає: Та хто ти така ,що вчиш нас життям?
А я відповім :
-Я проста дівчина,мене звати Ксюха , мені 15 ,я багато чого ще не бачила,але за свої 15 багато відчула,зустріла найдорожчих і з часом втратила,побачила світ другими очима,зазнала багато падінь ,але завжди знаходила сили з них піднятися. В тяжких ситуаціях шукала вірний шлях а не най лекший тому, що постійно думала про найдорожчу людину у моєму житті, яка подарувала мені все, а саме головне подарувала мені світ і я побачила його свої маленькими ще на той час без захистними оченятами.
Мене багото вчили, давали поради і тому я хочу дати пораду вам:
Живіть!! поки б`ється серце матері….
в цьому світі одна вона заслуговує щастя і вічне життя…І ми не маємо права піти з життя тому ,що ми повинні жити для того щоб на її лице не впало жодної сльозинки саме ми повинні робити все для того щоб з її лиця не зникала чарівна посмішка…
Живіть для своїх батьків …Діти які не мають батьків живуть і не шукають спосіб залишити життя вони живуть з тим, що мають і радіють кожній хвилині життя.. а ми маючи все шукаємо постійні проблеми скаржимось на прожитті дні,але ніколи не задумуємося як же живуть ті діти які у своєму житті не бачили рідних батьків,а є такі діти які навіть не побачили світ своїми очима,а ті що народилися інвалідами вони радіють тим що вони існують…
|
|
Категорія: Історії з життя |
Переглядів: 885 |
Додав:
|
|
Головна 
