Пятниця, 13.12.2024, 18:11
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Модератор форуму: Lubava  
Oдержимий Касьян
НерекламаДата: Середа, 07.05.2008, 19:26 | Повідомлення # 1
Оберіг форуму
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1205
Репутація: 47
Статус: Offline
У світлі вуличного ліхтаря сотні людей, які заполонили о другій годині ночі провулок Кооперативний, здаються суцільними тінями. Тінями, що стогнуть і зітхають, з милицями чи палицями, котрі притулилися до огорожі або лежать на ношах, але шепочуть про єдине, що об'єднує всіх,- про біль, страждання, останню надію на одужання. Незважаючи на тривалий дощ, всі покірливо чекають своєї черги увійти (або коли їх занесуть) до заповітної хвіртки під N 9. Саме у цьому будинку в райцентрі Кобеляки, що на Полтавщині, живе всесвітньо відомий костоправ, Заслужений лікар УРСР і Народний лікар СРСР Микола Касьян.

- Хто останній? - тихенько запитую у чоловіків, які на початку провулка
завершують величезну чергу стражденних.

- Уже не записують, - похмуро відповідає юнак, - проспав ти, дядьку, треба
було приходити вчора до обіду, може, і потрапив би в список на сьогодні.
Він прийматиме з першої години дня. Спочатку, як завжди, дітей, потім -
жінок.

- І скільки бере за сеанс?

- Нічого. Ніяких розцінок.

- І не думай давати йому гроші або якийсь подарунок -вижене і більше до
нього не потрапиш.

Ця багаторічної давнини сцена мого журналістського входження пізно вночі в
роль пацієнта знаменитого костоправа запам'яталася на все життя. Та і
Микола Андрійович згодом мені ще не раз нагадував про невдалий експеримент
кореспондента інкогніто розпитати у людей про факти "поборів" і "наживання
на людському горі", що їх вишукували в 90-х роках офіційна медицина і
правоохоронці. Щоб мати аргументи заборонити "шарлатану" займатися
мануальною терапією. Багатьох функціонерів від медицини дратувало і досі
дратує, що народний цілитель виліковує своїми руками те, що не під силу
навіть "світилам" з їх хірургічним скальпелем, - міжхребцеву грижу,
випадання дисків.

- Щойно ти з'явився в черзі і почав випитувати у людей подробиці, мені
одразу доповіли: ходить там, копає під вас якийсь черговий контролер.

З Касьяном ми товаришуємо майже 30 років, половину з яких я віддав,
працюючи в газеті "Труд", пропаганді народної медицини і захисту її
унікального представника-самородка, котрий присвятив все своє життя
утвердженню мануальної терапії в широкій практиці вітчизняної охорони
здоров'я. Незважаючи на багаторічні гоніння і сотні всіляких комісій, які
закінчилися лише років десять тому, Микола Андрійович довів усім, що може
без скальпеля та ін'єкцій лікувати і сколіози, і остеохондрози. Свого часу
знаменитий костоправ перебрав своїми чутливими пальцями хребці практично
всіх космонавтів Радянського Союзу і членів Політбюро ЦК КПРС.

- Ось тільки Горбачова не лікував. Михайло Сергійович -така славна людина.
Але навіщо, не розумію, йому треба було розвалювати Союз? А його Раїсу
Максимівну, царство їй небесне, довелося лікувати. "Що ви можете сказати
про мій шийний відділ?" - запитала вона мене під час першої зустрічі. Я
оглянув її і назвав діагноз. "Звідки вам це відомо? - здивувалася. - Вам
ніхто нічого не казав? Я згодна вам довіритися". - "Справа ваша", -
відповідаю. З нею довелося попрацювати всього тричі. Вона стала здоровою, а
я Народним лікарем СРСР.

У Касьяна великі натруджені ручища, такі, що здалися мені навіть опухлими.
Хтось підрахував, що за добу полтавський костоправ завдає по своїх пальцях,
маніпулюючи по хребтах, 70 тисяч ударів. "Наприкінці дня я їх не відчуваю,
- був відвертий зі мною Микола Андрійович. - А ось пучки пальців, як і
раніше, немов рентген. Ось чому спочатку приймаю дітей, доки мої долоні
свіжі".

Прийме кілька десятків дітлахів, трохи відпочине - і береться за дорослих.
За добу через його руки проходило близько 300 хворих. Вагою, зрозуміло, не
менш як 50-120 кілограмів. І кожного, враховуючи його метод лікування,
треба підняти і струсити, щоб поставити зміщені хребці на місце. (Навряд чи
кожен штангіст піднімає щодня на тренуванні по 25-30 тонн ваги!). І так 45
років поспіль, майже без вихідних! На добу три-чотири години нормального
сну.

- Хоч ви йому скажіть, що не можна так знущатися над собою, - благала мене
під час кожної зустрічі, не стримуючи сліз, Андріана Миколаївна, дружина
Касьяна. - У нього немає часу ні для сім'ї, ні для себе. Він думає, що
здоров'я у нього бичаче.

І я вирішив якось, на свою голову, виконати прохання його "мамулі", знаючи
наперед, чим це закінчиться.

- Ви ж працюєте до зносу, - спробував я делікатно і обережно вплинути на
несамовитого Касьяна з його нестримним, безвідмовним устремлінням зцілити
кожного хворого, котрий благає про допомогу. - Їх тисячі, і потік
стражденних нескінченний, а ви один. Здоров'я не вічне. Зменшіть
навантаження, хоча б трохи.

- Станіславе, а не послати б тебе туди, куди сам знаєш?! -стримано
відреагував на мої слова вологий від поту Касьян і, стрімко захопивши мене
у свої могутні обійми, притиснув так, що я відчув мокру сорочку лікаря -
хоч викручуй. - Ти ж давно переконався, заради чого я живу - заради цих
нещасних людей, заради цих крихіток, особливо з бідних сімей, до яких
байдужі "світила від медицини".

... І цього разу, побувавши на Дніпропетровщині на могилах своїх рідних і
близьких, я дорогою на Київ не міг не заїхати в Кобеляки на годинку-півтори
до Касьянів. Це вже моя багаторічна традиція. На мій дзвінок до хвіртки
вийшла з будинку Андріана Миколаївна. Побачивши мене з дружиною, одразу
заплакала.

- А Миколи немає. У лікарні він. Але заходьте.

І вже на лаві у садочку продовжувала, не стримуючи сліз, розповідь про
самопочуття свого Касьяна.

- Не слухав він ані мене, ані вас. І ось з черговим кризом знову в
кардіологічному центрі. В Полтаві. І тиск у нього шалений, і серце. І чи
могло воно взагалі витримати такі навантаження?!

Ми намагалися заспокоїти Андріану, але це було майже неможливо. "Я ж краще,
повірте, знаю його істинне самопочуття. Він же на людях ніколи не подасть
виду, в якому він стані. І нікому не може відмовити. Вип'є ліки, трошки
полежить і йде в свій центр мануальної терапії: "Люди ж приїхали здалеку,
як я можу їх не прийняти?"

- Заїдьте до нього обов'язково. Буде дуже радий, -промовила, витерши очі
хустинкою, Андріана. - А я через годину теж під'їду, тільки зберу що поїсти
Миколі та в що перевдягнутися. Холодильник і телевізор вже завезла йому в
палату.

А він сидів на ліжку в боксі, немов вже чекав на гостей. Такий самий
могутній з виду. Із своєю незмінною усмішкою, зі своїми жартами. Але сині
плями на венах рук від численних уколів та крапельниць багато про що
свідчили.

- Молодці, що провідали Касьяна. Як діти ваші, як онуки? Ось бачиш,
Стасю, до чого я довів себе. Скільки Андріана благала мене, не слухав, - з
осудом закінчив Микола Андрійович свою фразу і одразу, зробивши енергійний
жест, почав декламувати чергового чотиривірша: "Ну, что за жизнь пошла? То
сердце заболит, в груди отдышка, еще поллитра осушу і крышка!". Але ж ти
знаєш, що я давно не п'ю, відпив своє. Таке було навантаження, що тільки
коньяком міг зняти. "Шипра" півфлакона виллю на себе, освіжу рот, щоб не
чути було перегару, - і знову до роботи. Мерехтлива аритмія, тиск, але як
тільки починаю людей приймати, все немов рукою знімає: тиск падає, голова
не болить, я знову почуваюся в своїй тарілці. Гадаю, що через
тиждень-другий я втечу звідси.

За два тижні він, справді, вже був на своєму посту. Чи втік без дозволу
лікарів, чи вмовив їх відпустити під розписку, не знаю. Але вже знов
приймає хворих. Щоправда, тепер здебільшого тільки дітей. Піднімати
100-кілограмових "хлопців" і "дівчат" уже побоюється: "Дзвінок уже
пролунав, не можна далі експериментувати на собі". Нехай Ян (син,
професійний лікар-травматолог) вже ними опікується, у нього це непогано
виходить. Правда, на шийних хребцях маніпулювати ще забороняю. Це справа
моя. Йому ще треба досвіду набратися.

- А працювати вам нині, бачу, одне задоволення.

- Так, чудово! Мені та пацієнтам такі б умови для лікування років 30 тому.
Я гори зрушив би.

Та картинка з прийому хворих Касьяном, яку я змалював на початку своєї
розповіді про славетного костоправа, вже історія. Гірка і до сліз образлива
для Миколи Андрійовича і тих багатьох журналістів, які доклали чимало
зусиль для "торжества справедливості". Сучасний Центр мануальної терапії,
який зводили тут неподалік під особистою опікою Миколи Рижкова, голови
останнього уряду СРСР, і який перед самим розвалом Союзу вже на 80-90
відсотків був готовий до введення в експлуатацію, у 1993-1997 роках був
повністю розтягнутий мешканцями Кобеляків. Від центру залишилися лише голі
залізобетонні корпуси та назва вулиці, яка нагадує про те, що тут мало
бути, - "Мануальна". Десятки садиб, побудованих на ній, увібрали в себе
багато з того, що було розкрадене по дворах.

- Це ж варвари! - бідкався в гніві Касьян, показуючи мені п'ять років тому
те, що лише нагадувало про центр. Дивлячись на Касьяна, цього могутнього,
чесного чоловіка, я бачив, яких неймовірних зусиль вартувало йому те, щоб
не розплакатися на руїнах своєї мрії. "У всьому винне місцеве начальство",
- жорстко сказав він, не приховуючи злості і роздратування. Я теж ледве
стримував сльози, відчуваючи весь трагізм несправедливості долі по
відношенню до цієї величної особи, іменем якої в світі названо вісім
мануальних центрів. А він свого не має, приймає і вночі, і вдень хворих на
тапчані в приземистому будиночку власної садиби, де від щодобового потоку
сотень стражденних її господарі почуваються тут гостями.

Саме тоді, у 2003-му, Микола Андрійович сказав фразу, яка стала пророчою:

- Тепер лише надія на наших нових бізнесменів. Держава розписалася в своїй
безпорадності.

І цей чудовий триповерховий особняк Добродійного фонду імені академіка М.
Касьяна поряд з його обійстям, де ми розмовляли в одну з останніх наших
зустрічей, - з просторими номерами для проживання і кімнатами для
відпочинку хворих, з телевізорами і кондиціонерами, сучасними меблями,
посудом та інтер'єром - став через два роки втіленням щедрого добродіяння,
щирого співчуття і милосердя сім'ї відомого політика і бізнесмена Віктора
Медведчука. В унікальному своїми експонатами музеї Миколи Касьяна, який
створено в цьому центрі-палаці практично руками Андріани Миколаївни, цій
сім'ї присвячений цілий розділ. "Передайте, - попросила вона, - через свою
газету Віктору Володимировичу та його дружині Оксані Марченко наш низький
уклін і щиру подяку за цей щедрий подарунок, цю велику справу, яку вони
зробили для хворих Миколи Андрійовича і нашого Яна. Таким умовам для
лікування, створеним їхнім пацієнтам, може позаздрити будь-яка київська
клініка".

Бажання неодмінно якось допомогти Касьяну, розповідає Оксана Марченко,
відомий тележурналіст, виникло під час зйомок у Кобеляках фільму про
великого цілителя. "Коли я дивилася на руїни, що залишилися від медичного
центру -невтіленої мрії Майстра, я теж ледве стримувала сльози. Але я не
втримала їх, як і вся наша знімальна група, коли слухали вірші та історію
важкого життя Миколи Андрійовича. В мене стискалося серце від того, що
пережив він та його родина. Коли я повернулася додому після зйомок, одразу
розповіла про все чоловікові. Того вечора ми не могли говорити ні про що
інше - історія Касьяна стала нашим власним болем. А коли ми переглянули
вдома вже готовий фільм, Віктор сказав: "Ми зробимо центр Касьяна". Одразу
відправили до Кобеляків архітекторів та менеджерів. Вони з'ясували, що
потрібно для будівництва центру... Все робилося швидко. Будівництвом
керував сам Микола Андрійович, ми туди навіть не їздили - тільки
контролювали. Ми не їздили і на відкриття центру, жодного разу не були в
ньому. Але почуваємося щасливими від того, що тепер Касьян у людських
умовах рятує людей, - завершила свою хвилюючу розповідь Оксана, - що
збулася нарешті найголовніша мрія Миколи Андрійовича - проект медичного
центру в Кобеляках, який втілено в життя коштом нашої родини".

Їдучи додому від Касьяна, я зайшов перед далекою дорогою в новий
Свято-Миколаївський храм, що велично височіє над райцентром, недалеко від
будинку знаменитого костоправа. Мене вразив чудовий, багатий іконостас
храму і дивний передзвін його голосних дзвонів. Все це і багато чого іншого
в храмі, як з'ясувалося, створено коштом "одержимого лікаря". Під час
відкриття храму право першому вдарити у дзвони було надано академіку
Касьяну, почесному громадянинові міста Кобеляки.

Сьогодні у 71-річного Миколи Андрійовича день народження. Вітаємо Вас,
великий Цілителю! Здоров'я Вам і ще раз здоров'я!

Станіслав ПРОКОПЧУК, "Урядовий кур'єр"

"Урядовий кур'єр" 2008.04.10




"Життя - це шанс на щастя."



Повідомлення відредагував Нереклама - Середа, 07.05.2008, 19:29
 
PsevdoNimBДата: Четвер, 08.05.2008, 00:20 | Повідомлення # 2
Досвідчений
Група: Продвинуті
Повідомлень: 444
Репутація: 28
Статус: Offline
yes
Cлаветний дядько!

 
oleksiy11Дата: Четвер, 08.05.2008, 23:23 | Повідомлення # 3
Професіонал
Група: Продвинуті
Повідомлень: 615
Репутація: 15
Статус: Offline
Quote (PsevdoNimB)
Cлаветний дядько!

Важко непогодитись yes




Звiдкiль вiтри iсторiї гудуть-
Чито iз Заходу, чи просто десь iз Сходу?
Iз Кобеляк гудуть,
Iз Кобеляк гуде той вiтер неспокiйний.
Колись вiн сам за все промовить слово,
Колючий, неминучий i постiйний

Skype - olekciy11

 
AdminДата: Вівторок, 10.06.2008, 16:37 | Повідомлення # 4
Батька сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 529
Статус: Offline
Чув декалька образ на нього, що до того, о не всіх він вилікував, кого атм недолікував і т.п. Коли запитали про це у нього, він розказав анекдот:
"У одного відомого лікаря запитали:
- Ви багато виліковуєте людей, творите чудеса. Як же вам сдалося досягти таких вершин?
На що лікар відповів:
- А як тут не досягти коли півкладовища практики?"

І справді, не Бог же він, все-таки, а просто велика Людина. Тож рахуючи скільки людей він на ноги підняв та зрівняти з випадками невдач... Ні, навіть нічого і зрівнювати :)




Адмін перш за все - батька і бог, а потім вже читак і сволота:)

Навіть не приказка, а просто ЛОГІКА, яка у багатьох відсутня : Якщо адмін щось не робе, отже у нього є справи важливіші...

 
НерекламаДата: Середа, 11.06.2008, 09:21 | Повідомлення # 5
Оберіг форуму
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1205
Репутація: 47
Статус: Offline
Quote (Admin)
І справді, не Бог же він, все-таки, а просто велика Людина.

Яку в Кобеляках поважають і будуть пам"ятати ще не одне століття...




"Життя - це шанс на щастя."

 
xSALaMONZДата: Неділя, 06.07.2008, 21:31 | Повідомлення # 6
Досвідчений
Група: Продвинуті
Повідомлень: 315
Репутація: 10
Статус: Offline
Quote (Нереклама)
І справді, не Бог же він, все-таки, а просто велика Людина.

Згоден - це просто видатна людина!!! yes yes yes
Quote (Нереклама)
Яку в Кобеляках поважають і будуть пам"ятати ще не одне століття...

Поважатимуть, памятатимуть, і їм не соромно буде розказати внукам - хто такий Микола Касьян. yes



 
НерекламаДата: Понеділок, 07.07.2008, 17:03 | Повідомлення # 7
Оберіг форуму
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1205
Репутація: 47
Статус: Offline
Quote (xSALaMONZ)
Поважатимуть, памятатимуть, і їм не соромно буде розказати внукам - хто такий Микола Касьян.

Правда заслуга в цьому тільки Касьяна і все...




"Життя - це шанс на щастя."

 
mazepas2008Дата: Вівторок, 27.01.2009, 01:27 | Повідомлення # 8
Професіонал
Група: Продвинуті
Повідомлень: 874
Репутація: 18
Статус: Offline
Касьян- славетна, геніальна, визначна людина, яка завоювала всенародну любов і визнання. Даю Ющенку телеграму, щоб присвоїв Миколі Андрійовичу звання ГЕРОЯ України. Касьян це заслужив!!!
 
ДжиннДата: Вівторок, 27.01.2009, 16:43 | Повідомлення # 9
Головний Трах-ті-бі-дох-альщик
Група: Адміністратори
Повідомлень: 400
Репутація: 19
Статус: Offline
yes


трах-ті-бі-дох
 
ataskumДата: Середа, 28.01.2009, 15:17 | Повідомлення # 10
Не дуже активний
Група: Продвинуті
Повідомлень: 125
Репутація: 5
Статус: Offline
Касян-ГЕРОЙ!!!!
 
mazepas2008Дата: Понеділок, 16.03.2009, 22:10 | Повідомлення # 11
Професіонал
Група: Продвинуті
Повідомлень: 874
Репутація: 18
Статус: Offline
Пройшло два місяцы , а про результати розгляду телеграми нагорі нічого й не повідомили
 
Withmaster-13Дата: Понеділок, 16.03.2009, 22:15 | Повідомлення # 12
Досвідчений
Група: Продвинуті
Повідомлень: 374
Репутація: 24
Статус: Offline
Так Касяна вихвалюєте, а його батько говорив, що не чує його син кісток, дочка краще. У його сім'ї він не найкращий, а як його хвалять. Його батько напевно був би взагалі богом у наш час. Хоча його заслуги я не спростовуюю, він таки велика людина!


Кожна людина - віддзеркалення свого внутрішнього світу. Як людина мислить, така вона і є.

Beata solitudo

Повідомлення відредагував Withmaster-13 - Понеділок, 16.03.2009, 22:16
 
mazepas2008Дата: Вівторок, 17.03.2009, 22:56 | Повідомлення # 13
Професіонал
Група: Продвинуті
Повідомлень: 874
Репутація: 18
Статус: Offline
Паша- молодець, Микола багато добра зробив для людей, але влада його не оцінила. Один лише Медвечук дав гроші на Центр Мантерапії.
 
GreyДата: Четвер, 19.03.2009, 03:03 | Повідомлення # 14
Лікар
Група: Продвинуті
Повідомлень: 874
Репутація: 15
Статус: Offline
Кожен народ мріє мати свою легенду. І такою легендою для Кобеляк став Касьян.
Бо поки "Микола клепав", "жили" всі:
- боси наживали собі авторитет, бо у них Такий Дядько в місті живе,
- лжеучні набивали кармани, калічачи хворих дітей,
- селяни драли три шкури з хворих на базарі за продукти,
- простий народ драв з хворих три шкури за кутки і квартири,
- мануальний центр розікрали всим містом
і т.д.
Тому і носилися з "феноменом", закриваючи очі на відсутність елементарної медичної документації та грубість з переходом в матюки.




"Вера же есть осуществление ожидаемого" (Евр 11:1).
 
AdminДата: Четвер, 19.03.2009, 11:41 | Повідомлення # 15
Батька сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 529
Статус: Offline
Quote (Grey)
Кожен народ мріє мати свою легенду. І такою легендою для Кобеляк став Касьян.
Бо поки "Микола клепав", "жили" всі:
- боси наживали собі авторитет, бо у них Такий Дядько в місті живе,
- лжеучні набивали кармани, калічачи хворих дітей,
- селяни драли три шкури з хворих на базарі за продукти,
- простий народ драв з хворих три шкури за кутки і квартири,
- мануальний центр розікрали всим містом
і т.д.
Тому і носилися з "феноменом", закриваючи очі на відсутність елементарної медичної документації та грубість з переходом в матюки.

А якщо зважити всі переваги та недоліки від Миколи Андрійовича, то що, на вашу думку краще, щоб він був чи щоб його у нас не було?

Вищезгадані факти присутні під боком всіх добрих справ. Хоч пупа надірвіть, роблячи щось хороше, а 100% знайдуться шахраї які цим будуть користуватися в свою користь. Так що ж, тепер нічого не робити хорошого в світі?




Адмін перш за все - батька і бог, а потім вже читак і сволота:)

Навіть не приказка, а просто ЛОГІКА, яка у багатьох відсутня : Якщо адмін щось не робе, отже у нього є справи важливіші...

 
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Пошук:

Найтоваристські Останні зареєстровані Найпопулярніші
  • Samoswal
    Повідомлень - 2318
  • Професор

  • Яночка
    Повідомлень - 1676
  • Майстер

  • Маринка
    Повідомлень - 1610
  • Майстер

  • PePeL-soN
    Повідомлень - 1434
  • Кандидат в майстри

  • Нереклама
    Повідомлень - 1205
  • Кандидат в майстри

  • Grey
    Повідомлень - 874
  • Професіонал

    AleX_Stasiuk
    Зареєстрований - 14:18

    BoldikuFFs
    Зареєстрований - 16:56

    Numizmatofff
    Зареєстрований - 13:49

    Martinezz9
    Зареєстрований - 18:36

    DalmatovDCP
    Зареєстрований - 08:12

    RLtdrich4
    Зареєстрований - 14:49

  • Нереклама
    Репутація - 47
  • Кандидат в майстри

  • Samoswal
    Репутація - 36
  • Професор

  • Маринка
    Репутація - 36
  • Майстер

  • EVA
    Репутація - 33
  • Досвідчений

  • PePeL-soN
    Репутація - 32
  • Кандидат в майстри

  • Яночка
    Репутація - 31
  • Майстер

    Популярні теми
    Корисні посилання
    Міні-чат
  • Рахуємо до мільйона!>>

  • Яку пісню(виконавця)Ви сл...>>

  • ЩОДЕННИК>>

  • Асоціації>>

  • Кіноман>>

  • Я ХОЧУ!!!!!!>>

  • Повторялка>>

  • Казка в три слова - гра>>






  •                 

    Copyright EXO © 2024, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net