Але, як свідчить історія, і цей аргумент виявився не всесильним.

Більшовики, які сповідують матеріалістичну ідеологію, не змогли дістатись тих глибин у душі людини і народу, які неможливо ні змінити, ні знищити, бо їх природа, сила і вплив виходять далеко за межі між життям та смертю. Це і є причина невдачі більшовицької інженерії людських душ. Випробування смертю не витримує той, хто вважає життя найвищою цінністю. Але є мільйони людей, що захищають цінності, які для них дорожчі за життя.

Більшовики почали відчайдушну боротьбу із релігією, переслідуючи і знищуючи Церкву Христову, релігійне життя стає неможливим. Але вони не змогли знищити закладені у людські душі основи віри: суму по Богу і пошук Божества.

Зумівши залишити людину без будь-якої свободи, більшовизм неспроможний задушити саме прагнення до свободи. Воно притаманне кожній людині і народу, завжди живе і кличе до боротьби. Тому що вільна воля — це дар, який даний Богом.

Правду можна посадити у в'язниці, концтабори, загнати у підпілля, а на її місце помістити фальш і брехню. Але навіть більшовики не можуть вирвати із людської душі розуміння, що таке правда, сум по ній і бажання її торжества. Тому що правда — це дорога, по якій людина йде до Бога. І ні більшовики, ні хто-небудь чи що-небудь інше не в силі звернути людство з цього шляху. Точно так складно буде більшовикам погасити любов до ближнього, почуття справедливості і прагнення до її тріумфу. Для цього їм потрібно буде відмінити основні Божі закони, основи суспільних та людських стосунків, які голосом совісті завжди відгукуються у душі.

Більшовики спробували розкласти нації і перетворити їх в бездушне стадо «радянських людей», випалити націоналістичну свідомість і національне почуття. Але і тут вони не зможуть добратися до самої глибини: ці почуття і ознаки уже в крові, вони природно належать людській душі. Все це незнищуване коріння душі не дозволить людині стати безвольним і слухняним знаряддям комунізму, наповненим ненавистю до Бога, нації і людини. Воно змушує людину протистояти злочинам більшовизму, активно боротися за його знищення. Але сила цього протистояння залежить від сили натхнення самих борців. Душевні сили кожної людини і цілого народу потрібно плекати і надихати. Особливо тоді, коли вони перевантажені постійним непосильним напруженням.

Чи існує те джерело, яке втамує нас, яке додасть сили нашим виснаженим душам?

Віра у Бога, в Спасителя закріплює силу душі. У найважчі часи, в гірших життєвих ситуаціях, у великому нещасті, терпінні і боротьбі віра в Христа надає найсильнішу і часто єдину дієву допомогу. От про що нам потрібно думати, куди звертати свої серця, якщо ми хочемо допомагати нашому народу в його благородному прагненні до правди та свободи».