Олександр Ісип миттєво згодився на інтерв'ю для "ЕК" і зазначив, що уважно прочитав попередній номер газети, особливо одкровення його новосанжарського колеги. З одними із висловлених думок він погодився, на деякі ж речі і процеси має відмінну точку зору. Розмову Олександр Михайлович розпочав сам, не чекаючи запитань: "Конкуренція між громадами це дуже добре. Добре, коли люди знають чим, якими проблемами живуть схожі населені пункти, які у них є успіхи. В такому разі можна швидко і ефективно застосувати чужий досвід, уберегтися від чужих помилок. Також, аналізуючи і порівнюючи, люди можуть відділити зерно від полови і знайти істину. Є такий відомий вислів: "Кожному місту - свій нрав і права". І можливо те, що добре приживається в Нових Санжарах, не завжди сприймається кобеляцького громадою. І навпаки. Різними можуть бути і пріоритети, вибрані, як самими людьми, так і представниками влади.

Наші Кобеляки - це вельми своєрідне і самодостатнє місто. На відміну від сусідніх райцентрів, нехай їх жителі не образяться, наш завжди був багатшим, підприємливішим, успішнішим. Кобеляки ніколи не були і не будуть "під кимось". Тобто вони не залежать від Полтави, Кременчука, Дніпропетровська, як інші схожі містечка. В силу різних причин - географічних, історичних, демографічних ми йшли і йдемо своїм неповторним шляхом. Та навіть ваш приклад це підтверджує. Ну немає в жодному із подібних сільських районів, маленьких містечок своєї незалежної газети. А у нас є. І я не думаю, а впевнений, що саме наше містечко першим на Полтавщині стане по- справжньому європейським. Адже для цього дружно працюють і влада, і громада. Екологічні карети, велосипеди, рикші і таке інше - це не для Кобеляк. Так не працюють навіть в Китаї. Ми повинні застосовувати якомога сучасніші технології у всьому - від розвитку комунального господарства, до способів залучення інвестицій. І звичайно ж сучасною, технологічною повинна бути і влада. Якщо життя населеного пункту залежить від особистості керівника  Ісипа, еки, Матковського, ще когось - це дуже погано. Це значить, що у міста немає стратегії розвитку або вона хаотична. "Ручне управління" населеним пунктом, як і економікою держави - це те, за що Україну критикують, від чого потрібно позбавлятись.

- Відповісти на це питання і просто, і складно. Я, приміром, дуже не хочу розкидатися пустими, нічим не підкріпленими словами про "стратегію розвитку". Ризикну сказати, що у справжньому європейському сенсі слова її, стратегії, немає майже в жодного населеного пункту. Із полтавських міст подібним може похвалитися виключно Комсомольськ. Вони, у свій час, залучивши великі фінансові ресурси, запросивши іноземних та вітчизняних фахівців провели скрупульозне наукове дослідження. До них приїхав мер американського міста Ітака, два тижні опитував комсомольчан і записав 400 різних думок. Потім шляхом дедукції та індукції всю цю інформацію опрацювали. І виявилося, що комсомольчани бачать майбутнє свого міста зовсім по- іншому, аніж думала влада. Потім у Комсомольську по цьому питанню ще кілька років проводили громадські слухання. А потім виписали Статут міста, де зафіксовано, що ніяка влада не може змінювати напрям стратегії. Ось коли проведена така робота, є затверджений у Міністерстві юстиції України документ, тоді можна заявляти про наявність Стратегії. В іншому ж випадку, це нехай і благі, але лише наміри.

Та це зовсім не означає, що у Кобеляк немає шляхів і перспектив розвитку чи вони дуже туманні. Ні, все це є.

Кобеляки не були й не будуть монопрофільним населеним пунктом. Ми не розташовані на березі теплого моря чи великого озера і тому не станемо виключно курортом. У нас немає металургійного комбінату, шахти чи ще якогось величезного виробництва. Отже, Кобеляки "не прив’язані” і до якогось одного підприємства. У нас є перспектива комплексного розвитку. Про мануальну терапію довго говорити не буду - про Кобеляки, як її центр, знає вся Україна. Крім того, ми розташовані у трикутнику між великими містами - Дніпропетровськ, Кременчук, Полтава. Отже, жителі індустріальних мегаполісів обов'язково поїдуть до нас відпочивати. А то й жити! 60-70 кілометрів від дому до місця роботи зараз, можливо. долають лише кияни. Але в майбутньому й інші городяни волітимуть працювати у мегаполісі, а жити у тихенькому, чистенькому містечку.

Крім того, в Кобеляках є й своє виробництво. Швейна фабрика, ремонтне підприємство Олександра Бистрякова. "Вод буд" МПМШК, завод продтоварів "Мрія" ніколи не припиняли свою діяльність. Зараз воскресає фабрика "Зоря", з'явилися нові інвестори в “Райагропостача”, прийдуть вони й на інші "лежачі" підприємства. Кобеляки є містом не лише службовців, вчителів і медиків, а й робітників. Ну, а про торгівлю і сферу обслуговування годі й говорити. І у нас ще достатньо простору для розвитку і традиційних, і нових видів бізнесу. Так що майбутнє у нашого містечка дуже гарне, Кобеляки не будуть депресивним регіоном.

- Вдарить. Але лише в гарному сенсі. Я, приміром, очікую від дороги інвестиційного буму. Одразу оживе будівництво, підуть потужні фінансові потоки, з'являться нові робочі місця. Вже зараз у місто та район ледве не щодня приїжджають бізнесмени, які цікавляться асфальтними заводами, гранітними та піщаними кар'єрами, відводами земельних ділянок. Від дороги місто виросте навіть географічно.

Звичайно, дещо Кобеляки і втратять. Втратять  постійний шум від руху величезних "вантажівок", вібрацію і руйнування будинків, вщент розбиті транзитні дороги. Але думаю, що люди лише зрадіють від таких "втрат". Завданням же міської влади у ситуації з появою нової дороги забезпечити, щоб з Кобеляк до неї був не один і не два під'їзди.

- Ні, мені так не здається. Та такого й не буде. До речі, всі наші політичні вожді і державного, і районного рівнів, галасуючи про шлях в Європу, в реальності діють і йдуть в абсолютно протилежному напрямку.

Так, міська влада продає і віддає в оренду землю. До речі, в місті зараз продано лише 1 відсоток землі. А вартість її щороку зростає. Так що про кризу наповнення бюджету думати зарано. Крім того, якщо одні збираючи все докупи лише думають, як за рахунок цього заробляти гроші, ми їх вже давно заробляємо. Бізнес, який щось в Кобеляках купив чи орендує, щохвилини наповнює не лише власний гаманець, а й бюджет своїх робітників, бюджет Кобеляк. А якщо зростатимуть доходи людей, то збільшуватимуться і відрахування в бюджет.

Знаєте, я хоч убий не можу зрозуміти навіщо місту власність, якою неможливо ефективно управляти? І ще ніхто в світі не придумав ефективнішого власника, аніж приватник.

Звичайно, все вищесказане не стосується дитсадків, парків, лікарень, доріг, шкіл. Тут повинні управляти держава і місцеве самоврядування. І навіщо райраді ландшафтний парк, типографія, мисливські угіддя, газета і телебачення? Щоб потім депутатам розповідати один одному на сесіях, що вони чимось займаються? Чи з кожним роком все більше й більше грошей з районного бюджету викидати на дотації? При цьому ніхто з депутатів навіть не спробував запитати людей, своїх виборців, про їх думку.

Скажу більше. Я особисто не бачу нічого страшного навіть в продажу землі сільськогосподарського призначення. Так, її потрібно продати, а потім ввести прогресивну систему оподаткування. Чим більше маєш - тим більше платиш.

Ось саме в цьому відмінність між політикою міської і районної влади. Ми шукаємо ефективного власника і беремо з нього гроші в бюджет, а вони, беручи гроші з бюджету, дотують неефективних менеджерів.

До речі, ми продаємо лише ту землю, яка може бути використана для бізнесу. А хоча майже все майно, яке знаходиться в Кобеляках, є районною власністю. І битва за нього ще попереду. Впевнений, що і бібліотека, і лікарня, і спортзали, і стадіон повинні бути власністю міської громади. Тому ми за адміністративно-територіальну реформу. Звичайно, це майно ніколи і нікому продане не буде.

І останнє. Запитайте керівників району, які їздять у Європу, чи там займаються "збором земель" і як наповнюють бюджет.

- По-перше, влада повинна отримати реальну підтримку жителів міста. Якщо люди згодяться, що потрібно нарешті стати культурними, цивілізованими, належним чином поводитимуться із контейнерами для відходів, оплачуватимуть за цю послугу, то це зробить можливим подальший поступальний рух. Без людської підтримки і допомоги влада нічого зробити не може. Тому ми проводитимемо зустрічі з громадськістю, виступатиме мов ЗМІ, говоритимемо із керівниками. Всі повинні  зрозуміти - немає зараз в Україні більш ефективного і цивілізованого методу вивезення відходів, аніж контейнерний. Виходити зранку з відрами до машини - то Середньовіччя!!!

Потім буде створений абонентський відділ, працівники якого заключатимуть договори і контролюватимуть процес оплати за вивезення відходів. Далі ми закупимо нову партію контейнерів і встановимо їх в місцях, де вони найшвидше заповнюються. В наступному році кількість контейнерів буде збільшуватись і вони "рухатимуться" в бік приватного сектору. І коли їх кількість наблизиться до сотні, то влада придбає новий потужний сміттєвоз на базі "МАЗа" або схожих за технічними характеристиками машин. А в 2009 році почнемо роздільний збір сміття по його видах. Добре було б якщо до цього процесу долучився хтось із підприємців. Збирай сміття, пакуй його і здавай на переробні заводи - вічний і стабільний бізнес. Ну й заключний етап - це будівництво полігону для утилізації залишкових відходів. Але таку споруду ми без допомоги держави не осилимо. Ось так, поступово, до 2010 року ми плануємо вирішити проблему вивезення та утилізації побутових відходів. І зробимо Кобеляки зразково чистим містом.

-  Взагалі-то, це питання для окремого інтерв'ю. Давайте домовимося, що в найближчі два-три тижні ми його проведемо.

-  А тепер коротко і по суті! Думаю всі вже помітили, що кобеляцька мілька рада дуже спокійно і адекватно сприймає критику на свою адресу. До речі, критику не завжди об'єктивну. Це невід'ємне конституційне право людей - критикувати контролювати владу. Але ж… У всіх трьох випадках міська влада діяла абсолютно законно. Будівля колишнього гуртожитку була аварійною. І рано чи пізно там би когось вбило електрикою, затопило чи привалило дахом. Для дійсно стражденних людей, які не змогли знайти житла  ми надали п'ять квартир. Для того, щоб зберегти саму будівлю, влада знайшла інвестора - Державний фонд сприяння молодіжному будівництву. І кобелячани на рівних, підкреслюю, абсолютно рівних умовах, змогли придбати в кредит комфортабельне житло. За нього однаково платить і голова РДА, і бізнесмени, і інженери, і рядові службовці. Єдине виключення - службове житло для прокурора району. Але надати його вимагає законодавство.

Тепер ОСББ. Можна безкінечно проти них протестувати, щоб потім платити копійки в комунгосп і не отримувати ніяких послуг. А можна, будучи власником квартири, стати власником і всього будинку. І чітко знати куди йдуть гроші з квартплати. Так роблять не лише в Кобеляках, а й по всій Україні. Це, зрештою, дає змогу людині мати вибір. А до цього вона йшла лише в ЖЕК, комунгосп, слухала обіцянки і нічого не могла контролювати.

А щодо відсутності проектів на індивідуальне газове опалення в багатоквартирних будинках… Це абсолютна маячня. Там, де є газ, без проекту не обійдешся. Газ - це небезпека і ніхто не ризикне займатися самодіяльністю.

Так що, люди добрі, будь-ласка, критикуйте владу, робіть цим її кращою. Але займатися критикою лише заради критики і заробляння дешевого авторитету - це шлях в нікуди. До речі, минулі вибори це показали. А майбутні ще більш яскраво підтвердять дану тенденцію. Люди чітко усвідомлюють хто веде караван, а хто лише гавкає на нього.