Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Полювання для мисливців – велике свято. А коли це відкриття сезону, то це свято з великої букви. До нього готуються заздалегідь, купують та заряджають патрони, поглядають на домашніх качок та гусей, яку із них взяти з собою на полювання. В кого ж цієї живності немає, то йдуть на ринок і прискіпливо вибирають щось смачненьке. Інколи ж це свято перетворюється на справжнє горе для сім’ї мисливця. Про декілька таких випадків, що трапилися в різний час і в різних районах Полтавської області я й хочу розповісти. В селі Липове Глобинського району проживали сусіди і куми 34-річний Микола Савченко та 32-річний Василь Кононенко. Обоє були заядлими мисливцями і рахували дні, коли ж розпочнеться полювання на пернату дичину сезону 1972 року. В цей суботній серпневий день мотоциклом з коляскою, що належав Миколі, хлопці, взявши з собою все необхідне, поїхали на полювання в заплави Дніпра. Десь о 17-ій годині, взувши заброди по мілководдю та очеретами мисливці пішли до знайомого їм плеса, що було далеченько від берега. Коли прийшли на місце, то до відкриття полювання залишалося ще з півгодини і хлопці, не розходячись в різні боки вирішили ще поговорити. Несподівано з боку Дніпра, на великій висоті побачили гурт крижнів. Щоб не демаскувати себе, мисливці присіли в очереті та приготували рушниці до стрільби. А качки, побачивши привабливе плесо, різко пішли на зниження, колами заходячи на посадку. І тут в хлопців не витримали нерви. Обидва миттю підхопилися і навели рушниці на качок, що сідали на воду. Василь, правда, вистрілити не встиг. Постріл зробив зовсім близько над його головою Микола. Після цього Василь упав замертво. Від пострілу в нього труснув череп і прищемив мозок. Кинувши рушницю, переляканий Микола потяг товариша до неблизького берега. Вибившись зовсім із сил, десь через годину він витяг пораненого товариша на берег, поклав у коляску мотоцикла і повіз у лікарню. По дорозі Василь, на приходячи до тями, помер. Інша трагедія трапилася в селі Засулля Лубенського району на початку грудня 1977 року. Житель цього села Віктор Марченко та його дружина Тетяна мали єдиного сина Сашка. Батько був мисливцем і з малого віку привчав сина до полювання. Сашкові це заняття подобалося. Віктор не міг нахвалитися влучною стрільбою сина, умінням висліджувати звіра та іншими мисливськими навиками і не міг дочекатися, коли тому виповниться 18 років, щоб подарувати йому хорошу мисливську рушницю. На початку грудня, в суботу, Віктор з дружиною раненько поїхали на базар в Лубни. Сашко ще спав, коли батько покидали дім, а коли близько 12-ої години повернулися, то сина вже дома не було. Коли на вулиці почало сутеніти, то батьки захвилювалися. Їх думки були зайняті тим, де ж подівся їх син. А Віктор, побачивши що й рушниці, яка стояла біля сейфа, немає, відразу зрозумів – Сашко пішов на полювання. Швиденько вдягнувшись, батько вирушив до лісу шукати сина. Але було вже темно і хлопця він не знаходив. Шукав і шукав його цілу ніч, повертаючись до оселі, щоб дізнатись чи Сашко не прийшов. Але той додому не повертався… У неділю ранком Віктор таки знайшов сина, мертвим біля лісу. Я, тоді слідчий прокуратури, разом з працівниками міліції, зробивши огляд місця події, встановили наступне: 16-річний Сашко, скориставшись тим, що батько залишив одноствольну куркову мисливську рушницю не закритою в сейф, взяв її й пішов на полювання. Продираючись крізь кущі, Сашко заряджену рушницю на запобіжник не поставив, а тягнув її за ствол за собою. В цей час спустився гачок, зачепившись за гілочку. Весь заряд дробу влучив йому у праву частину грудей, завдавши тяжких ушкоджень, не сумісних з життям. Але смертельно поранений хлопець ще зміг видряпатися з кущів, заливаючи сніг кров’ю, пройти ще 180 метрів у напрямку села. Останній раз Сашко вже піднятися не зміг… А ця трагічна історія трапилася в 1984 році на Дніпродзержинському водосховищі в Кобеляцькому районі в день відкриття полювання на пернату дичину. Житель Дніпродзержинська Петро Кривенко разом з 15-річним сином в цей день прибули на полювання. Неповнолітній Геннадій керував човном та допомагав батькові підбирати з води впольовану тим дичину. Качок і лисок в цей день було багато, а Петро Іванович стріляв влучно. Коли ж син нахилився підбирати з води чергову вбиту лиску з кущів очерету поряд з ним злетів величезний крижень. І батько, не тямлячи себе від азарту, вистрілив по качці… Син похилився в човні, обливаючись кров’ю. Коли Петро Іванович виплив з ним на берег, хлопчина був уже мертвий. В усіх трьох випадках винні понесли умовну міру покарання, передбачену кримінальним кодексом. Але моральне покарання, яке отримали ці люди, вони не спокутують за все своє життя. В цій історії необережний мисливець, навіть не натискаючи на спусковий гачок, вбив товариша... Восени 1996 року в лісі біля села Підгора Кобеляцького району четверо молодих хлопців були на полюванні. Ждучи в загінці двоє з них побачили в петлі лисицю. Василь Кравченко хотів вистрілити по ній, а Микола Михайленко сказав товаришеві: «Не переводь патрони, зараз я вб’ю її прикладом». Взявши за ствол заряджену рушницю, він вдарив по лисиці і по землі. Від удару старенька рушниця вистрілила і заряд дробу зрешетив Василя. Доки знайшли автомобіль та доправили потерпілого до лікарні, той по дорозі помер. Ось так трагічно інколи закінчується полювання. Так буває, коли розум дрімає.
Головна 
